Суд: Святошинський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №759/26854/26
Суддя: Жмудь В. О.
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/26854/26
пр. № 1-кп/759/1910/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2025 за № 62025100150002823, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів Житомирської обл., українця, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який здобув середню спеціальну освіту, розлучений, є військовослужбовцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 11.04.2008 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 16.11.2017 Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 07.11.2019 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 186; ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- 24.05.2021 Бердичівським міським судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- 30.09.2026 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_6 (ВКЗ),
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_3 - старший навідник ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_3 , в порушення вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, умисно 08.05.2025 не прибув після закінчення відпустки у зв`язку з лікуванням до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_4 в АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби до 24.09.2026, тобто до моменту його виявлення та затримання в порядку ст.208 КПК України працівниками Святошинського УП ГУНП у місті Києві на території Святошинського району міста Києва, чим було закінчено вказане триваюче кримінальне правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 405 КК України, а саме: нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення, та показав, що він у 2024 році добровільно пішов до лав ЗСУ, військову службу проходив у в/ч НОМЕР_3 . Після лікування у зв`язку з пораненням у травні 2025 року він не повернувся на військову службу. Також показав, що планує знову повернутися на військову службу. У вчиненому кається та усвідомив свої дії.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, не з`явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, а тому його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є рецидив злочинів.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та розкаянні; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він розлучений, є військовослужбовцем, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, також за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше неодноразово судимий.
Таким чином, за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України слід призначити у межах, установлених у санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Крім того, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2026 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відтак, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки вказане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 до ухвалення вироку Святошинського районним судом міста Києва від 30.09.2026 року.
Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376, 377 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2026, більш суворим, призначеного за даним вироком, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 24.09.2026 (день фактичного затримання) до 10.11.2026 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
У строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати строк відбування покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2026 року.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Samsung», сірого кольору, який поміщений до спец. пакету № WARO115460 та переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Святошинського УП ГУ ПН в м. Києві, - повернути законному власнику (володільцю) ОСОБА_3 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua