Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №758/13209/26 — Подільський районний суд міста Києва

Суд: Подільський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №758/13209/26

Суддя: Якимець О. І.

Справа № 758/13209/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Заремби М.С.,

представника позивача - Мучінської О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ТОВ «Експлуатаційна Служба «Місто квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо оплати наданих комунальних послуг, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги у розмірі 40556,65 грн основного боргу. Зазначає, що відповідно до Протоколу зборів №1 від 01.10.2021 року житловий будинок 52 (будівельна адреса 43) передано в управління Дочірньому підприємству «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» та визначено, що загальна вартість послуг з управління багатоквартирним будинком за місяць становить 10,61 гривень (в тому числі ПДВ) за 1 кв. м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення. Дочірнє підприємство «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» відповідно до Договору № 4 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 жовтня 2021 року зобов?язується надавати послуги по управлінню багатоповерховим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: забезпечити обслуговування будинку, його технічне обладнання, надавати комунальні та інші послуги, дотримуватися санітарного стану прибудинкової території. Станом на травень 2026 року відповідно Закону України від 09.01.2025 №4196-1Х «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об?єднань юридичних осіб», Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Дочірнє підприємство «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» перетворено (зміна найменування) в Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Служба «Місто квітів», ідентифікаційний код юридичної особи не змінився. Відповідачу надаються житлово-комунальні послуги передбачені умовами договору у повному обсязі, однак відповідач протиправно не здійснює оплату за надані послуги за період з березня 2023 року до 30 квітня 2026 року, згідно рахунків. Станом на 30 квітня 2026 року сума заборгованості становить 40556,65 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач подала до суду відзив, який містить заперечення на позов. Зазначає, що позовні вимоги відповідачка визнає частково, оскільки сума боргу повинна доводитись письмовими доказами, а також до суми боргу не повинні включатись комерційні послуги. У квитанціях щомісячно нараховуються послуги з охорони та послуги консьєржа та управління будинком. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не входить до переліку житлово-комунальних послуг послуги охорони та консьєржа. Більш того, з відповідачкою не було узгоджено послуг охорони та консьєржа, будь-які договори підписані не були. В додатках до позовної заяви також відсутній Протокол загальних зборів співвласників, який би встановлював безумовний обов`язок оплати таких послуг, як охорони та консьєржа. Щодо суми боргу у відповідачки в частині «управління будинком» в межах поданих квитанцій з січня 2024р. по квітень 2026р., то слід зазначити, що борг виник не за бажанням відповідачки, а у зв`язку з обставинами, які не залежали від її волі. До повномасштабного вторгнення відповідачка проживала у м. Маріуполі Донецької області за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки майже з перших днів військового стану м. Маріуполь було в оточенні під постійними обстрілами, а з часом окуповане, відповідачка виїхала з місце та почала тимчасово проживати як переміщена особа у АДРЕСА_2 . 29.03.2023р. було отримано відповідачкою право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер 327798068, який наданий позивачем. Після оформлення права власності ОСОБА_1 виїхала за кордон, задля безпеки, де знаходиться по теперішній час. Слід зазначити, що відповідачка неодноразово намагалась з`ясувати на які реквізити, та яку суму їй сплачувати за житлово комунальні послуги, у т.ч. було направлено письмовий запит, який додається. В телефонному режимі відповідачка намагалась також вирішити вказане питання, просила надати їй квитанції на оплату житлово-комунальних послуг, на що їй повідомлено, що це неможливо, оскільки спочатку необхідно підписати Договір, а потім вже будуть надані квитанції на оплату. Але як вбачається з позовної заяви відсутність Договору між позивачем та відповідачем не завадила зверненню до суду, а також надання квитанцій щодо ЖКП. Відповідачка з моменту отримання права власності на квартиру АДРЕСА_3 жодного дня там не проживала, інші особи також не проживають у вказаній квартирі. Письмово не повідомляла позивача щодо її відсутності у вказаній квартирі. Відповідно до п.18 Кінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, інфляційні збитки та 3% річних не підлягають стягненню. Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Слід звернути увагу й на розрахунок 3% річних, який наведено позивачем, отже розрахунок було зроблено з 28.02.2023, тобто починаючи з періоду, коли відповідачка ще не була власницею квартири АДРЕСА_3 , оскільки право власності зареєстровано з 29.03.2023. Також заявляє клопотання про застосування строків позовної давності.

06 серпня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також заявила про застосування строку позовної давності, з підстав, які викладені у поданому до суду відзиві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 327798069 від 03.04.2023 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 є відповідач.

Відповідно до Протоколу зборів №1 від 01.10.2021 та Договору № 4 про надання послуг з управління багатоповерховим будинком від 01.10.2021 житловий будинок

52 (будівельна адреса 43) передано в управління Дочірньому підприємству «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів». У відповідності до пункту третього Протоколу зборів № 1 будинку за будівельною адресою, АДРЕСА_3 від 01.10.2021 року визначено, що загальна вартість послуг з управління багатоквартирним будинком за місяць становить 10,61 гривень (в тому числі ПДВ) за 1 кв. м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення.

Дочірнє підприємство «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» відповідно до Договору № 4 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2021 зобов`язується надавати послуги по управлінню багатоповерховим будинком за адресою: АДРЕСА_6 .

У відповідності до пункту 3.1.1. Договору № 4 надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2021, зазначено, що загальна вартість послуг з управління багатоквартирним будинком за місяць становить 10,61 грн/м2.

Згідно пункту 3.1.1 Договору 1 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком включає:

Утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень, загального користування та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, утримання ліфтів тощо, купівля електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Перелік послуг визначено в додатку № 3 до Даного Договору.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору № 4 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2021, розрахунок вартості витрат за вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) проводиться за фактично вивезений об`єм ТПВ; вартість 1 м3 ТПВ на момент укладання договору становить 171,87 грн. При зміні вартості даної послуги, підписання додаткової угоди не обов`язково.

У пункті 3.2 Договору № 4 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2021 визначено: На період з дня початку фактичного споживання до укладання прямого договору з постачальником електроенергії, Співвласник відшкодовує вартість спожитої електроенергії відповідно до показників квартирних засобів обліку на розрахунковий рахунок Управителя за тарифами, встановленими відповідними державними органами для категорії споживачів.

В пункті 3.3 Договорі № 4 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.10.2021 визначено: На період з дня початку фактичного споживання до укладання прямого договору з постачальником холодної води, Співвласник відшкодовує вартість спожитого водопостачання та водовідведення відповідно до показників квартирних засобів обліку на розрахунковий рахунок Управителя за законодавчо визначеними тарифами. Далі вартість спожитого водопостачання та водовідведення сплачується за окремо укладеним договором з відповідним підрозділом, який здійснює її постачання за показниками приладів обліку.

Відповідно до ч 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За приписами ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово- комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно з п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Положеннями п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем наданих позивачем комунальних послуг за адресою місцезнаходження квартири.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статей 319, 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг (стаття 6 Закону про житлово-комунальні послуги).

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.

Разом з тим, відповідач не сплатив вказані послуги належним чином, у зв`язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача за період з 29.03.2023 по 30.05.2026 становить у розмірі 40556,65 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 40556,65 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент ухвалення рішення не надав документів, які свідчили про сплату вказаної заборгованості, а також, не надав доказів неотримання ним вищенаведених житлово-комунальних послуг чи оформлення у встановленому порядку відмови від їх отримання, не спростував належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення суми основного боргу, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Виключень з переліку житлово-комунальних послуг постанова не містить, а тому застосовується і до правовідносин сторін у цій справі.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Однак, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30.12.2023, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції та зазначено, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій, до яких м. Київ не відноситься.

Щодо посилання сторони відповідача на п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, такий стосується лише кредитних правовідносин, у яких позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Окрім того, Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Оскільки заявлена позивачем заборгованість формувалася починаючи з березня 2023, трирічний строк позовної давності за відповідними щомісячними платежами припадав на період дії карантину та воєнного стану, в силу чого перебіг позовної давності був продовжений законом і на момент звернення позивача до суду у липні 2026 року строк позовної давності не пропущений.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 328,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: Договір про надання правничої допомоги № 01/05/26 від 15.05.2026; Додаткову угоду № 1 від 19.05.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 01/05/26 від 15.05.2026.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 141, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» основний борг за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 40 556 (сорок тисяч п?ятсот п?ятдесят шість) гривень 65 копійок за період з березня 2023 року по 30 квітня 2026 року; інфляційні втрати в розмірі 7036 (сім тисяч тридцять шість) гривень 99 копійок; три відсотки річних у розмірі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) гривень 75 копійок, а всього у розмірі 49 454 (сорок дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна Служба «Місто Квітів» судовий збір у розмірі 3328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29.10.2026.

Суддя О.І.Якимець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua