Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №752/12881/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 28 червня 2026 р.

Справа: №752/12881/25

Суддя: Кокошко О. Б.

Справа №752/12881/25

Провадження №2/752/4577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Шершун Олена Вікторівна, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Шершун О. В., про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 02 грудня 1988 року, копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 від 11 серпня 2018 року (зміна прізвища), копією свідоцтва про смерть батька Серії НОМЕР_3 від 22 листопада 2024 року та копією довідки про причини смерті від 22 листопада 2024 року № 697.

Після смерті батька, ОСОБА_4 , позивачка звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори з заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини.

08 січня 2025 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Шершун О. В., заведена спадкова справа, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 73488465, номер справи у нотаріуса 14/2025, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08 січня 2025 року № 79657804.

Спадщина складається з ? частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала батькові позивачки та відповідача, ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 2007 року № НОМЕР_4 .

Відповідач до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, але оскільки він зареєстрований (прописаний) за адресою: АДРЕСА_2 , яка була місцем реєстрації та проживання померлого батька, то державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Шершун О. В. повідомила, що він є другим спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час прийняття спадщини, а відтак, на підставі статті 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину і не заявив про відмову від неї протягом строку встановленого статтею 1270 ЦК України.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_3 фактично не проживає із 2000 року до теперішнього часу за місцем своєї реєстрації, і у квартирі його речі відсутні.

14 березня 2025 року мешканцями будинку АДРЕСА_3 , складений Акт про те, що в квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку відповідач не проживає з 2000 року до теперішнього часу.

Всі оплати за житлово-комунальні послуги здійснює також позивачка.

Крім того, останні роки батько, ОСОБА_4 , важко хворів, але жодної допомоги від відповідача не отримував, хоча і потребував її.

ОСОБА_1 разом з чоловіком займалася похованням батька, а саме, за власні кошти оплатила ритуальні послуги, що підтверджується відповідною копією квитанції про їх оплату.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила установити факт непроживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 березня 2025 року витребувано у Другої київської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 45) належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Другу київську державну нотаріальну контору подати зазначені документи безпосередньо до Голосіївського районного суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

03 квітня 2025 року Друга київська державна нотаріальна контора направила завірену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 , виданого 22 листопада 2024 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Позивачка - ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 02 грудня 1988 року, копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 від 11 серпня 2018 року.

Відповідач - ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

08 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

08 січня 2025 року державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Шершун О. В. заведена спадкова справа, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 73488465, номер справи у нотаріуса 14/2025, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08 січня 2025 року № 79657804.

Відповідач ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 10 січня 2025 року № 124306155 за адресою: АДРЕСА_2 , за період із 22 листопада 2024 року до 22 листопада 2024 року були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

У частині першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову позивачка визначила вимогу про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення позивачкою спадщини після смерті батька.

Проте, виходячи зі змісту позовних вимог, позивачка фактично намагається довести, що відповідач не прийняв спадщину після смерті батька.

Суд звертає увагу, що позивачка не заявляла вимог про захист права на спадкове майно (зокрема, про визнання права власності на спадщину), у межах яких ці обставини підлягали б встановленню. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23, від 09 квітня 2025 року у справі № 305/2221/21, від 25 листопада 2025 року у справі № 489/3282/23.

Факти, про які позивачка просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину. Оскільки обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним, суд не надає оцінки доказам щодо непроживання відповідача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесенні позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Шершун Олена Вікторівна, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Шершун Олена Вікторівна, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 45, місто Київ, 01033, ЄДРПОУ 02901813.

Повний текст судового рішення складено 29.06.2026.

Суддя О. Б. Кокошко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua