Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №522/16852/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №522/16852/26

Суддя: Іоніді К. В.

Справа 522/16852/26

Провадження 3/522/5653/26

ПОСТАНОВА

09.11. 2026 м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 746803 від 16.08.2026, 16.08.2026 о 01:17 год. у м. Одесі по вул. Артура Савельєва (Черняховського), 1Б, ОСОБА_1 керував мопедом «Crosser CR-13» з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, поведінкою, що не відповідає обстановці, порушенням мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у встановленому порядку повідомлений про дату, час і місце судового засідання, на розгляд не з`явився. У судове засідання з`явився захисник Пацалова Т.В.

Оскільки, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, під час розгляду справи зазначеної категорії, розгляд проведено за відсутності ОСОБА_1 , за участі захисника останнього.

Захисник Пацалова Т.В., подала письмові заперечення та клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що ОСОБА_1 на момент події був неповнолітнім, протокол складено без участі його батьків чи інших законних представників та без захисника, хоча він неодноразово вимагав їх присутності, однак працівники поліції цю вимогу проігнорували і батькам не зателефонували. З цих підстав захисник вважає протокол недопустимим доказом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування та огляду на стан сп`яніння. Огляд проводиться з дотриманням установленого законом порядку, із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування – у присутності двох свідків.

Оцінюючи обставини цієї справи, суд ураховує, що на момент події ОСОБА_1 був неповнолітнім.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Стаття 13 КУпАП передбачає, що особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років за правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 130 цього Кодексу, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Водночас це не усуває спеціальних гарантій, обумовлених неповноліттям особи.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката та здійснювати інші передбачені законом процесуальні права.

Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та є неповнолітньою, мають право представляти її законні представники – батьки, усиновителі, опікуни або піклувальники.

Зазначені положення національного законодавства слід застосовувати у взаємозв`язку з міжнародними зобов`язаннями України щодо забезпечення прав дитини. Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Особливе значення для цієї справи має пп. «b» п. 2 ст. 40 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до якого кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство або обвинувачується в його порушенні, має щонайменше гарантії, зокрема, негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту. Зміст цієї гарантії розкрито Комітетом ООН з прав дитини у Зауваженні загального порядку № 24 (2019) щодо прав дітей у системі правосуддя щодо дітей: у пункті 49 Комітет наголосив, що правова або інша належна допомога має гарантуватися дитині з самого початку провадження, під час підготовки та здійснення захисту і до завершення процедур перегляду.

Суд бере до уваги, що наведені положення Конвенції та Зауваження загального порядку № 24 сформульовані насамперед щодо системи правосуддя стосовно дітей у справах про порушення кримінального законодавства. Водночас вони відображають загальний стандарт особливого захисту дитини у провадженнях, у яких держава висуває їй обвинувачення у вчиненні правопорушення та вирішується питання про застосування заходів державного примусу. Тому ці стандарти мають враховуватися під час тлумачення і застосування національних процесуальних гарантій у справі про адміністративне правопорушення, з урахуванням характеру провадження та можливих наслідків для неповнолітнього.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» діти мають право на всі види правничих послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 цього Закону. До таких послуг належать захист, представництво інтересів у судах та інших органах, а також складення документів процесуального характеру.

З огляду на це, коли неповнолітній прямо заявляє працівникам поліції про бажання скористатися допомогою адвоката та наполягає на участі батьків або іншого законного представника, така вимога не може розцінюватися як несуттєва чи формальна. Вона є чітким волевиявленням щодо реалізації права на захист. За таких обставин органи поліції повинні забезпечити реальну можливість скористатися відповідними гарантіями, зокрема надати можливість зв`язатися із законним представником та отримати правничу допомогу, а не обмежуватися формальним продовженням процесуальних дій.

Зі змісту наданих матеріалів та відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських № 474484 та № 474492 вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції неодноразово наголошував на необхідності присутності батьків або захисника під час проведення огляду та оформлення адміністративних матеріалів. На відеозаписах зафіксовано, що на пропозицію пройти огляд він повідомляв працівникам поліції про неможливість зробити це без батьків, зазначав про можливість зателефонувати їм та наполягав на необхідності участі захисника.

При цьому суд не виходить із того, що сама по собі відсутність батьків або адвоката автоматично зумовлює недопустимість усіх складених документів. Вирішальним є те, що у цій справі неповнолітній неодноразово та послідовно заявляв про необхідність участі батьків і захисника, а працівники поліції, будучи обізнаними про його вік та відповідні вимоги, не вжив заходів до повідомлення законних представників неповнолітнього та не забезпечили йому реальної можливості скористатися правом на правничу допомогу до проведення процесуальних дій, які стали підставою для притягнення його до відповідальності.

Під час подальшого складання протоколу ОСОБА_1 знову звертав увагу працівника поліції на необхідність присутності захисника, а після складання протоколу відмовився його підписувати, пояснивши це відсутністю юриста. Отже, відеозаписи свідчать не про приховування неповнолітнім своєї позиції, а навпаки – про послідовне заявлення ним вимоги забезпечити участь законного представника та захисника.

Суд звертає увагу, що для встановлення складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, недостатньо констатувати лише факт відмови від огляду. Необхідно встановити, що особі була висунута законна вимога пройти огляд у встановленому законом порядку, а відмова від такого огляду була однозначною та усвідомленою.

У цій справі особа, яка вимагала пройти огляд на стан сп`яніння не забезпечила реалізацію прав неповнолітнього на участь законного представника та захисника гарантованих нормами внутрішнього й міжнародного законодавства.

Відеозаписи ж свідчать не про однозначну та усвідомлену відмову, а про умовну позицію неповнолітнього, який вимагав участі батьків і захисника.

Вказані обставини свідчать про суттєве порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_1 під час висунення вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися допустимим доказом.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, який складається уповноваженою особою і на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Саме в протоколі фіксуються подія, її обставини та кваліфікація, від нього залежить предмет доказування у справі, а суд при розгляді виходить із викладеного в ньому обвинувачення. Тому недопустимість протоколу, складеного з порушенням гарантій неповнолітнього, не є другорядним недоліком оформлення, а позбавляє провадження процесуальної основи.

Така недопустимість має наслідком закриття провадження, зважаючи на те, що зазначені порушення не можуть бути усунуті під час судового розгляду, оскільки неможливо ретроспективно забезпечити гарантії, які мали бути надані на момент вчинення процесуальних дій.

Особа може бути притягнута до відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути доведений належними та допустимими доказами. Суд доходить висновку, що таких доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 3, 40 Конвенції ООН про права дитини, ст. ст. 7, 12, 13, 130, 247, 251, 252, 266, 268, 270, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя К.В. Іоніді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua