Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №320/9423/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №320/9423/25

Суддя: Воловик Сергій Володимирович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/9423/25 суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 320/9423/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - апелянт, відповідач, Головне управління), у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління щодо відмови у проведенні нарахування та виплати їй пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);

- зобов`язати Головне управління здійснити з 03 квітня 2024 року перерахунок та виплату її основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та виплачувати їй основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та зобов`язано відповідача здійснити з 03 квітня 2024 року перерахунок і виплату її основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що встановлені Законом України від 29 червня 2021 року № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Закон № 1584-IX) мінімальні розміри пенсії по інвалідності є меншими, ніж гарантовані статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Суд першої інстанції також врахував Рішення Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24, і не знайшов підстав для відступу від них.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, яким з 01 липня 2021 року встановлено мінімальний розмір пенсії по інвалідності ІІІ групи у сумі 3700 гривень.

На думку апелянта, після набрання чинності цим Законом підстави для застосування статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР відсутні, а пенсію позивачці обчислено на підставі документів пенсійної справи та відповідно до чинного законодавства.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії, а Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також апелянт послався на те, що позивачка отримує щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, встановленому пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи як особа, віднесена до категорії 1 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідність якої пов`язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

У грудні 2024 року позивачка звернулася до Головного управління із заявою щодо її пенсійного забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021.

Листом від 31 грудня 2024 року № 16347-37190/Г-02/8-1000/24 відповідач повідомив позивачку про те, що з 01 липня 2021 року набрав чинності Закон № 1584-IX, яким визначено мінімальні розміри пенсій по інвалідності, тобто фактично відмовив у перерахунку її пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Наведені обставини учасниками справи не оспорюються. З апеляційної скарги вбачається, що розмір основної пенсії позивачки відповідач визначає на підставі частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX.

Не погоджуючись з цим, ОСОБА_1 звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, а також їх соціального захисту врегульовані Законом № 796-XII, який, за змістом його статті 1, спрямований на захист таких громадян та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру.

Пенсійне забезпечення осіб, віднесених до категорії 1, врегульовано статтею 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Так, частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII) статтю 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано неконституційною з утратою нею чинності через три місяці з дня ухвалення цього Рішення.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України приписав Верховній Раді України протягом трьох місяців привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, а в разі неприведення - визначив, що застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

29 червня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року і яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».

Отже, у спірний період, тобто починаючи з 03 квітня 2024 року, частина третя статті 54 Закону № 796-XII формально діяла в редакції Закону № 1584-IX, і саме вона була застосована відповідачем під час визначення розміру пенсії позивачки.

Водночас Рішенням від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України визнав частину третю статті 54 Закону № 796-XII зі змінами, тобто в редакції Закону № 1584-IX, такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), та встановив, що вона втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин.

Конституційний Суд України також констатував, що Законом № 1584-IX повторно запроваджено правове регулювання з тим самим недоліком, оскільки мінімальні розміри пенсії за інвалідністю визначено в розмірах, менших від гарантованих Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24, ухваленій у подібних правовідносинах щодо особи з інвалідністю ІІІ групи, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою, дійшов висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судова палата наголосила, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, що передбачає правомочність судів відмовитися від застосування правового акта, який вони визначають як неконституційний.

З урахуванням того, що внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, ніж передбачені цією статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, судова палата дійшла висновку, що до таких правовідносин слід застосовувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Слід зазначити, що справу № 240/1121/24 було передано на розгляд судової палати саме у зв`язку з наміром колегії суддів відступити від цього підходу, зокрема з посиланням на чинність Закону № 1584-IX на час розгляду пенсійним органом заяви особи та на відтермінування Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(І)/2024 втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII до закінчення воєнного стану.

Попри наведені аргументи, судова палата не знайшла підстав для відступу від раніше сформованого правового висновку, що свідчить про те, що відтермінування втрати чинності неконституційною нормою не є перешкодою для застосування до спірних правовідносин статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Такий підхід послідовно підтримано і в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24, в якій наголошено, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для іншого правозастосування у цій справі, оскільки її фактичні обставини є подібними: позивачка є особою з інвалідністю ІІІ групи, віднесеною до категорії 1, інвалідність якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а відмова у перерахунку пенсії ґрунтується виключно на положеннях частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача та про наявність у позивачки права на перерахунок основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Доводи апелянта про те, що Закон № 1584-IX є чинним, а Головне управління діяло відповідно до вимог статті 19 Конституції України, колегія суддів відхиляє, оскільки аналогічні аргументи були предметом оцінки Верховного Суду у справі № 240/1121/24 та не стали підставою для відступу від наведеного правового висновку.

Формальна чинність норми, визнаної Конституційним Судом України неконституційною із відтермінуванням втрати нею чинності, не зобов`язує суд застосовувати її у конкретній справі всупереч статті 8 Конституції України та частині четвертій статті 7 КАС України.

Посилання апелянта на частину першу статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» також не спростовують висновків суду першої інстанції. Задоволення позову в цій справі не пов`язане з наданням рішенням Конституційного Суду України зворотної дії в часі, а ґрунтується на прямому застосуванні норм Конституції України до правовідносин, які тривають з 03 квітня 2024 року.

При цьому визначений судом першої інстанції початок періоду перерахунку відповідає межам заявлених позовних вимог, за межі яких суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України виходити не може.

Доводи апелянта щодо виплати позивачці додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до пункту 13 Порядку № 1210 не стосуються предмета спору, оскільки позовні вимоги стосуються виключно розміру основної пенсії по інвалідності, визначеної статтею 54 Закону № 796-XII, а не додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 цього Закону.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що допущені в резолютивній частині оскаржуваного рішення неточності щодо реквізитів Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та найменування Закону № 796-XII мають характер описок, оскільки з мотивувальної частини рішення однозначно вбачається, яку норму і в якій редакції застосовано судом.

Такі описки не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду по суті спору і можуть бути виправлені в порядку, визначеному статтею 253 КАС України.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 320/9423/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 320/9423/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua