Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №320/43801/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №320/43801/25

Суддя: Воловик Сергій Володимирович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/43801/25 суддя першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 320/43801/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - апелянт, відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити індексацію пенсії позивача із застосуванням зазначених коефіцієнтів збільшення та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 01.05.2025.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позовну заяву задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, зобов`язано відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 і виплатити недоотримані суми пенсії, а також стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124), не узгоджується із законом, а тому під час індексації пенсії збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача.

Суд першої інстанції також виходив з того, що встановлення позивачу щомісячних доплат замість застосування коефіцієнтів збільшення не відповідає вимогам закону, та врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ в м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що пенсію позивачу обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, а її перерахунок у 2021- 2024 роках здійснено відповідно до Порядку № 124 та постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено коефіцієнти збільшення та умови встановлення щомісячних доплат.

На думку апелянта, оскільки показник, застосований під час призначення пенсії позивачу, перевищував показники середньої заробітної плати, збільшені відповідно до Порядку № 124 (5426,60 грн у 2021 році, 6186,32 грн у 2022 році, 7405,03 грн у 2023 році), пенсія позивача не підвищувалася, а позивачу правомірно встановлено щомісячні доплати.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що з 01.03.2025 пенсію позивача перераховано із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, внаслідок чого встановлені раніше доплати поглинулися, а оскільки розмір підвищення не досяг 100 грн, позивачу встановлено доплату в розмірі 4,70 грн.

ГУ ПФУ в м. Києві також посилається на обов`язковість постанов Кабінету Міністрів України, приписи Положення про головні управління Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у частині екстериторіального принципу обслуговування.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 01.07.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Під час обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017- 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, оскільки заяву про призначення пенсії подано у 2020 році.

У 2021- 2024 роках відповідач не збільшував зазначений показник на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, натомість встановлював позивачу щомісячні доплати до пенсії: з 01.07.2021 - 100 грн, з 01.03.2022 - 135 грн, з 01.03.2023 - 100 грн, з 01.03.2024 - 100 грн.

Станом на 01.03.2024 розмір пенсії позивача з надбавками становив 4193,04 грн, з яких розмір пенсії за віком - 2966,77 грн, обчислений із заробітної плати у розмірі 7386,09 грн.

З 01.03.2025 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, за наслідками якого заробітну плату, з якої обчислюється пенсія, збільшено з 7386,09 грн до 8235,49 грн, тобто на коефіцієнт 1,115, без попереднього застосування коефіцієнтів збільшення 2021- 2024 років.

Внаслідок такого перерахунку встановлені раніше доплати поглинулися, позивачу встановлено доплату в розмірі 4,70 грн, а загальний розмір пенсії з надбавками з 01.03.2025 становив 4293,04 грн.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, однак листом від 29.07.2025 № 34116-35072/К-02/8-2600/25 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило, що перерахунок пенсії проведено відповідно до Порядку № 124 з установленням щомісячних доплат.

Не погоджуючись з цим, ОСОБА_1 звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон № 1058-IV.

Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Механізм індексації пенсій, призначених відповідно до цього Закону, визначено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, яка в редакції Закону України від 15 лютого 2022 року № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі - Закон № 2040-IX), чинній у спірний період, передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення зазначеного показника може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Тим самим Законом № 2040-IX частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» викладено в редакції, згідно з якою індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 передбачено, що розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України, а перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

На виконання наведених приписів Кабінет Міністрів України визначив коефіцієнт збільшення у 2021 році у розмірі 1,11 постановою від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Цим же пунктом передбачено, що у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX установлено, що у 2023 році частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цього припису пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» коефіцієнт збільшення з 1 березня 2024 року визначено у розмірі 1,0796.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Таким чином, закон визначає об`єктом щорічного збільшення показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, тоді як Кабінету Міністрів України надано повноваження визначати розмір коефіцієнта збільшення та порядок проведення перерахунку.

Питання про те, який саме показник підлягає збільшенню на зазначені коефіцієнти під час індексації пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, вирішено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

У зазначеній постанові судова палата не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, та констатувала, що Порядок № 124 і частина друга статті 42 Закону № 1058-IV по-різному визначають показник, який збільшується на коефіцієнти: закон - показник, який враховується для обчислення пенсії, а Порядок № 124 - показник станом на 01 жовтня 2017 року.

За висновком Верховного Суду, під час перерахунку пенсій, призначених у 2020- 2023 роках згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії, а Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить закону.

Верховний Суд також дійшов висновку, що пенсійний орган, який замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника, безпосередньо врахованого для обчислення пенсії, встановлював пенсіонеру щомісячні доплати в розмірі 135 грн, 100 грн та 100 грн, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстав для неврахування наведеного висновку у цій справі колегія суддів не вбачає, оскільки спірні правовідносини є подібними за предметом регулювання, суб`єктним складом та змістом прав і обов`язків сторін.

Із встановлених обставин справи вбачається, що для обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 7763,17 грн, а отже, саме цей показник підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, а з 01.03.2025 - на коефіцієнт 1,115.

Натомість відповідач, керуючись пунктом 5 Порядку № 124, порівнював показник, врахований для обчислення пенсії позивача, з показником, збільшеним від базової величини станом на 01 жовтня 2017 року, та з огляду на перевищення не застосовував коефіцієнти збільшення, обмежившись встановленням щомісячних доплат.

Такі доплати за змістом постанов Кабінету Міністрів України встановлюються у разі, коли збільшення пенсії внаслідок проведеного перерахунку не досягає визначеного мінімального розміру, а тому вони не можуть підміняти передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV перерахунок пенсії шляхом збільшення показника, що враховується для її обчислення.

Не спростовує цього висновку і проведений відповідачем з 01.03.2025 перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,115.

Як убачається з наданого апелянтом розрахунку, на цей коефіцієнт збільшено заробітну плату позивача, визначену без урахування коефіцієнтів збільшення 2021- 2024 років, тому такий перерахунок не забезпечив збільшення показника, що враховується для обчислення пенсії, у спосіб, визначений законом.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність бездіяльності відповідача та про наявність підстав для зобов`язання його провести перерахунок пенсії позивача шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення до показника 7763,17 грн.

Доводи апелянта про обов`язковість постанов Кабінету Міністрів України колегія суддів відхиляє, оскільки обов`язковість таких актів не усуває вимоги щодо їх відповідності закону, а частина третя статті 7 КАС України прямо зобов`язує суд у разі невідповідності правового акта закону застосовувати акт вищої юридичної сили.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок збільшення показника середньої заробітної плати у межах бюджету Пенсійного фонду, передбачене частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, стосується розміру коефіцієнта та процедури перерахунку, однак не надає Уряду права змінювати визначений законом об`єкт такого збільшення.

Посилання апелянта на Положення про головні управління Пенсійного фонду України та Порядок № 22-1, зокрема щодо екстериторіального принципу обслуговування, не стосуються предмета спору, яким є визначення показника, що підлягає збільшенню під час індексації пенсії, а тому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що відповідач відзиву на позов не подав, а в апеляційній скарзі не навів обставин, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог по суті, тоді як частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах покладено на суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зауважує, що в абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваного рішення допущено технічні неточності, зокрема поряд із датою «з 01.05.2025» зазначено дати «з 01.01.2025» та «з 01.03.2025», а словосполучення щодо виплати недоотриманих сум пенсії повторено двічі.

Водночас такі неточності не впливають на правильність вирішення спору по суті, оскільки резолютивна частина рішення у сукупності з його мотивувальною частиною та позовними вимогами однозначно визначає, що перерахунок пенсії здійснюється шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення до показника 7763,17 грн, а виплата недоотриманих сум пенсії провадиться, починаючи з 01.05.2025.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 320/43801/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 320/43801/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua