Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №523/8092/24
Суддя: Таварткіладзе О. М.
Номер провадження: 22-ц/813/2352/26
Справа № 523/8092/24
Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Немировської Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Коноваленко Сергій Олегович , на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеська обласна прокуратура про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2009 року по 2015 рік сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Офіційно свій шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не реєстрували. Після припинення фактичних шлюбних відносин, за домовленістю колишнього подружжя, їх спільний син ОСОБА_5 залишився проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де вони спільно проживають по даний час.
Позивач із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини не звертався. Протягом всього часу ОСОБА_1 опікується інтересами і потребами сина, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за його розвитком та здоров`ям, характеризується з позитивного боку. Позивач ніколи не перешкоджав спілкуванню матері з дитиною. ОСОБА_4 є учнем шостого класу Ізмаїльського ліцею № 6 та характеризується позитивно. Відповідно до характеристики, наданої вказаним навчальним закладом, хлопчика виховує лише батько ОСОБА_1 , який підтримує постійний зв`язок із класним керівником. Мати з першого класу вихованням дитини не займається, її навчанням та успіхами не цікавиться, участі у житті яким-небудь чином не приймає. Мати дитини жодного разу не приходила до сина та не брала його гуляти, не забезпечувала харчування, медичний догляд та лікування, чим свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Місце проживання відповідачки не відомо, ймовірно виїхала до Республіки Білорусь.
Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2025 року позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Коноваленко Сергій Олегович , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано висновок виданий Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради від 19.12.2024 року за вих. № 01-05-8/13096, а також пояснення малолітнього ОСОБА_4 про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Скаржник зауважує про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що матеріали справи не містять доказів умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, зважаючи на встановлені судом факти.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2026 року до участі у цивільній справі № 523/8092/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеська обласна прокуратура про позбавлення батьківських прав залучено прокурора.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 20.10.2026 року на 15:00 год. відповідач ОСОБА_3 та третя особа орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавали.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Коноваленко С.О. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Присутні у судовому засіданні ОСОБА_1 та прокурор Алексанян С.Ж. не заперечували проти розгляду справи за фактичною явкою сторін.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 20.10.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за зміст. висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Оскаржуване рішення суду вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів в чому полягає злісне небажання відповідачки виконувати свої обов`язки по вихованню до дитини, при цьому доказів того, що до останньої застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, що вона притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, вчиняла насильство по відношенню до дитини, веде аморальний спосіб життя або зловживає алкогольними напоями чи вживає наркотичні засоби, суду не надано.
Відтак, враховуючи, що у матеріалах справи не містять беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку матері щодо ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування батьківськими обов`язками, застосування до відповідачки такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав, суд вважав недоцільним.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьком якого вказаний ОСОБА_1 , матір`ю вказана ОСОБА_3 , актовий запис №81, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області (а. с. 13).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 квітня 2022 року №5138-7500761731 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, 15).
Згідно з характеристикою на учня 6-А класу Загальноосвітньої школи №6 І-ІІІ ступенів міста Ізмаїла» Одеської області б/д ОСОБА_4 мати з першого класу навчання дитини вихованням не займається, не приходить на батьківські збори, не цікавиться успіхами у навчанні та житті дитини. Належного контролю за навчанням та поведінкою сина не здійснює. Вихованням ОСОБА_5 займається батько, який приймає активну участь у житті та навчанні сина, цікавиться успіхами, на постійній основі підтримує зв`язок з класним керівником (а. с. 17).
Відповідно до висновку №01-05-8/13096 від 19 грудня 2024 року орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 97-99).
У висновку №01-05-8/13096 від 19 грудня 2024 року орган опіки та піклування встановлено, зокрема:
- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2009 року по 2015 рік проживали разом;
- відповідно до характеристики на ОСОБА_4 , учня 8-Д класу, виданою «Одеським ліцеєм № 44» Одеської міської ради, дитина навчається в закладі з 2023 року. Батько приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться життям класу та школи, відвідує батьківські збори. Завжди приходить на допомогу. Мати ОСОБА_5 з сім`єю не проживає, з дитиною не спілкується, батьківські збори не відвідує, участі в житті сина не приймає;
- відповідно до довідки військової частини № НОМЕР_2 від 29.01.2024 молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 у період з 24 січня 2024 року по теперішній час.
З метою об`єктивного та всебічного розгляду порушеного питання, органом опіки та піклування - Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради на адресу ОСОБА_3 направлений лист з проханням надіслати на адресу органу опіки та піклування засобами поштового або електронного зв`язку інформацію, яка б підтверджувала її участь у вихованні та утриманні дитини. Лист повернувся з відміткою - «за закінченням терміну зберігання».
Від ОСОБА_3 , на адресу органу опіки та піклування жодної інформації, яка б підтверджувала її участь у вихованні та утриманні дитини, не надходило.
Відповідно до інформації ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 14.10.2024 № 5/6-18045 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» раніше не утримувалася, станом на 08 жовтня 2024 року не утримується.
Відповідно до довідки, виданої відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено актового запису про державну реєстрацію смерті відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
16.12.2024 року спеціалістами органу опіки та піклування - Пересипській районної адміністрації Одеської міської ради обстежено умови проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. Батьком створено необхідні умови для проживання дитини. Є окреме спальне місце, шафа, стіл для навчання, ноутбук, в наявності одяг та взуття по сезону відповідно віку.
З метою об`єктивного та всебічного розгляду порушеного питання, органом опіки та піклування проведено бесіду з ОСОБА_4 , який повідомив, що останній раз бачив мати коли йому було 5 років, вона начебто живе в Білорусії, мати йому не телефонує, не дарує подарунків.
Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради від 11 жовтня 2024 року фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі здійснено вихід 09 жовтня 2024 року для проведення оцінки потреб сім`ї родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт оцінки потреб сім`ї. Батько здатний виконувати батьківські обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.
Колегія суддів виходить з такого.
Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (стаття 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі "Странд Лоббен та інші проти Норвегії" (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 посилався на те, що остання повністю усунулась від виховання дитини, не виявляє жодного інтересу до утримання, виховання, стану здоров`я та освіти сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На теперішній час, син повністю перебуває на утриманні позивача та забезпечений усім необхідним, а матір протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
Отже правовою підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав позивач визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Суди мають здійснювати поглиблене дослідження всієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, надавати збалансовану і розумну оцінку відповідних інтересів кожної особи при прийнятті найкращого для дитини рішення. Суди встановлюють справедливий баланс між різними конкуруючими правами та інтересами, забезпечуючи процесуальну справедливість усього процесу.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану міста Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області.
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 квітня 2022 року №5138-7500761731 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою проживання його батька - ОСОБА_1 .
На час звернення до суду із позовом та на час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 несе службу у лавах ЗСУ.
Позивач під час розгляду справи неодноразово звертав увагу суду на те, що відповідачка після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 , тобто з 2016 року, жодного разу не намагалась побачити сина, взяти участь у його житті, не цікавилась його місцезнаходженням, ніколи не відвідувала батьківські збори. Вона не цікавився як дитина живе у зоні бойових дій та жодного разу не запропонувала допомогу.
Як повідомлено позивачем, відповідачка ОСОБА_3 є громадянкою Білорусі та виїхала на територію Республіки Білорусі.
З метою повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору щодо позбавлення батьківських прав Одеським апеляційним судом ухвалою від 19.06.2026 року витребувано від Державної прикордонної служби України відомості про спробу перетину/перетинання кордону України громадянкою Білорусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та про наслідки такої спроби перетину кордону України (якщо така мала місце).
На виконання ухвали суду Державною прикордонною службою України надано відповідь з якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснено перетин державного кордону України в напрямку в`їзд - 15.08.2019 року та в напрямку виїзд - 25.02.2021 року. Отже, відповідачка навіть перебуваючи на території України у період з 15.08.2019 року по 25.02.2021 року жодного разу не намагалася вжити заходів для налагодження контакту зі своїм сином, не ініціювала зустрічей з ним та навіть не цікавилася життям дитини.
У частинах 5, 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку № 01-05-8/13096 від 19 грудня 2024 року орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та звертає увагу на те, що під час дослідження питання про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, органом опіки ОСОБА_3 надсилались листи-запрошення для з`ясування її думки щодо позбавлення батьківських прав, проте остання на засідання комісії не з`явилась, відповідей на лист Служби не надала.
Висновок органу опіки та піклування адміністрації Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-8/13096 від 19 грудня 2024 року є повним, об`єктивним та детальним, оскільки містить дані щодо обставин проживання дитини з батьком, відомості про те, що матір разом з дитиною не проживає, не відвідує, участі у вихованні сина не приймає, матеріально не підтримує, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, а також оцінку забезпечення найкращих інтересів дитини. Вказаний висновок складений уповноваженим органом у межах наданих законом повноважень, за результатами вивчення матеріалів справи та фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України "Про охорону дитинства", стаття 45 ЦПК України).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
У висновку органу опіки та піклування адміністрації Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради за № 01-05-8/13096 від 19 грудня 2024 року, серед іншого, вказано, що неповнолітній ОСОБА_4 в бесіді зі спеціалістами служби у справах дітей повідомив, що останній раз бачив мати коли йому було 5 років, вона начебто живе в Білорусії, мати йому не телефонує, не дарує подарунків.
Разом з тим, апеляційним судом у судовому засіданні було вислухано думку неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який розповів, що він проживає зі своїм батьком та любить його, іноді за ним приглядає тітка ОСОБА_6 за проханням тата.
На питання суду про відносини з мамою розповів, що маму пам`ятає, однак бачитись з нею категорично не хоче, тому що вона покинула його в п`ятирічному віці та не виходила на зв`язок. Один раз, коли йому було 8 років, мати зателефонувала аби запитати як справи, однак навіть не згадала про його день народження, та з того часу більше жодного разу не цікавилася життям сина і не намагалася зв`язатися з ним.
Згідно з ч. 3 ст. 45 ЦПК України суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. З метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов`язковою участю прокурора.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 56 ЦПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за власною ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених цим Кодексом, іншими законами, або якщо суд визнає це за необхідне. Участь прокурора є обов`язковою під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини.
Зокрема, із урахуванням змін, внесених вказаним Законом до Цивільного процесуального Кодексу України, та до Закону України "Про прокуратуру", з метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов`язковою участю прокурора; участь прокурора під час розгляду справ вказаних категорій є обов`язковою; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом України "Про прокуратуру" та Цивільним процесуальним кодексом України".
У судовому засіданні суду апеляційної скарги прокурор Алексанян С.Ж. підтримала вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зауважила на доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав задля забезпечення найкращих інтересів дитини, зважаючи на повне усунення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків.
Крім того, зібрані у справі матеріали свідчать, що відповідачка взагалі не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, не надала жодних доказів на підтвердження того, що вона не ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема, не надала суду жодних доказів на підтвердження своєї участі в житті сина, тобто виконання батьківських обов`язків, вжиття заходів для налагодження контакту із сином, проведення зустрічей, звернення до органу опіки та піклування чи суду з приводу того, що їй чинять перешкоди у такому спілкуванні.
Так, оцінюючи поведінку ОСОБА_3 . щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачка тривалий час не змінює свого ставлення до виховання, розвитку дитини, не забезпечує її необхідними предметами побуту, навчання. Як убачається з матеріалів справи та пояснень дитини, ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що свідчить про наявність в її діях винної поведінки у формі бездіяльності.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
Схожі висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, від 11 грудня 2024 року у справі № 344/17548/21 та інших.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що: «зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав».
З наведених обставин справи у своїй сукупності вбачається, що відповідач ОСОБА_3 після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 , тобто з 2016 року, не здійснює піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, не бере участь у її вихованні, навчанні, підготовці до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, взагалі не спілкуються з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти тощо.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зважаючи на встановлений факт свідомого та тривалого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.
Окремо апеляційний суд ураховує, що усунення відповідачки ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зумовило ситуацію у якій дитина вимушена знаходиться під наглядом сторонніх осіб, оскільки батько несе службу у лавах ЗСУ.
Також колегія суддів зауважує, що відповідачка впродовж як розгляду справи судом першої інстанції, так і протягом апеляційного перегляду справи жодного разу не з`явилася до судового засідання, при цьому не скористалась своїм процесуальним правом заперечити проти доводів ОСОБА_1 та подати відзив на позов чи апеляційну скаргу, будь яких клопотань до суду не подавала, що, зокрема, свідчить про її байдужість щодо вирішення цієї справи стосовно її батьківських прав відносно малолітньої доньки.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша, четверта статті 169 СК України).
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помилковими, оскільки сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується факт свідомого ухилення відповідачки від виконання покладених на неї батьківських обов`язків щодо виховання та утримання сина, відсутність будь-якої участі у його житті та фактичне самоусунення від виконання обов`язків матері, не бажання протягом тривалого часу змінити своє відношення до неповнолітнього сина шляхом проявлення інтересу до дитини, як до особистості та до її нагальних життєвих потреб, в тому числі як матеріальних так і нематеріальних. (почуття дитини).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Коноваленко Сергій Олегович - задовольнити частково.
Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеська обласна прокуратура про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 10.11.2026 ороку.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua