Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №127/37522/26
Суддя: Тишківський С. Л.
Справа № 127/37522/26
Провадження № 3/127/6944/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом, солдата, курсанта 227 навчальної групи інженерно-авіаційного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 172-20 КУпАП.
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення від 19.10.2026 № ОДВ/844, 19.10.2026 близько 00 год 55 хв представниками Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі – ХНУПС) було виявлено військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , який перебував на території тимчасового місця дислокації ХНУПС у АДРЕСА_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. З метою припинення адміністративного правопорушення командуванням інженерно-авіаційного факультету ХНУПС було прийнято рішення доставити солдата ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ), де його передано патрулю. За результатами огляду з використанням спеціального технічного засобу – газоаналізатора АлКонт U8300, с/н 83014738 – встановлено, що солдат ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (проба позитивна, показник – 0,711 ‰), про що складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу № 208.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 19.10.2026 близько 00 год 00 хв, у ненавчальний час, він вжив алкогольні напої, однак не на території навчального закладу, гуртожитку чи укриття. Під час повітряної тривоги він отримав повідомлення – вимогу начальника курсу – пройти до укриття, яким для його підрозділу визначено підвал 6-го корпусу. Виконуючи цю вимогу, він прибув до укриття, вже перебуваючи у стані сп`яніння, де і був виявлений представниками університету. Надалі за рішенням командування його було доставлено до зонального відділу Військової служби правопорядку. Як в укритті, так і в приміщенні Військової служби правопорядку він перебував не з власної волі, а на виконання розпоряджень свого керівництва.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про військове адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, з огляду на таке.
Судом було досліджено наступні матеріали: протокол про військове адміністративне правопорушення від 19.10.2026 № ОДВ/844; протокол про адміністративне затримання від 19.10.2026 ОДВ № 1286; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 19.10.2026 № 208; копію декларації про відповідність газоаналізатора АлКонт U8300, с/н 83014738; відеозапис проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння на DVD-R диску; витяг із наказу начальника ХНУПС (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 214; службову та медичну характеристики; копію військового квитка.
Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП: адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 статті 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Частиною 3 цієї статті встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Отже, диспозиція частини 1 статті 172-20 КУпАП охоплює чотири самостійні (альтернативні) діяння:
- розпивання алкогольних напоїв на території військових частин, військових об`єктів;
- поява на території військової частини в нетверезому стані;
- виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані;
- відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.
Кожне з них має власні обов`язкові ознаки, які підлягають доказуванню.
За змістом статей 251, 256, 280 КУпАП місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, а суд розглядає справу в межах того обвинувачення, яке сформульоване в протоколі.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, заява № 36673/04, рішення від 30.05.2013) та «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) виходив із того, що суд, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувачення, зокрема самостійно відшукувати докази винуватості особи чи змінювати на погіршення її становища сформульоване обвинувачення, оскільки це порушує вимогу безсторонності суду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Як убачається зі змісту протоколу, ОСОБА_1 фактично інкриміновано перебування (появу) у стані алкогольного сп`яніння на території тимчасового місця дислокації інженерно-авіаційного факультету ХНУПС у м. Вінниця.
Розпивання алкогольних напоїв на території військової частини чи військового об`єкта, виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані або відмова від проходження огляду йому за протоколом не ставляться у вину.
Так, подія мала місце близько 00 год 55 хв, тобто в нічний, ненавчальний час, відомостей про те, які саме обов`язки військової служби він у цей час виконував, протокол не містить, а огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 пройшов добровільно.
Також у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості, де саме вживав алкогольні напої ОСОБА_1 . Останній у судовому засіданні заперечував, що вживав алкогольні напої на території навчального закладу, гуртожитку чи укриття.
Наявне в протоколі письмове пояснення ОСОБА_1 («19.10.2026 близько 00:00 вживав алкогольні напої, а саме 150 мл горілки, після чого перебував в стані алкогольного сп`яніння на території навчального закладу») цих пояснень не спростовує, оскільки також не містить даних про місце вживання алкоголю. Інших доказів того, що алкогольні напої вживалися саме на території військової частини чи військового об`єкта, суду не надано.
Що стосується появи на території військової частини в нетверезому стані, то за своїм змістом це діяння є умисним: воно передбачає, що особа, усвідомлюючи свій стан, за власним волевиявленням прибуває (з`являється) на таку територію.
Суд враховує те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння на території навчального закладу, а також у визначеному укритті, не за власним бажанням, а виконуючи відповідні накази свого керівництва. Крім того, до зонального відділу військової служби правопорядку ОСОБА_1 прибув не за власним бажанням, а знову ж таки – був доставлений, підкорюючись наказу свого керівництва. Означене свідчить про відсутність умислу у ОСОБА_1 перебувати на території навчального закладу, а також у визначеному укритті, у стані алкогольного сп`яніння.
Пояснення ОСОБА_1 про те, що до укриття він прибув під час повітряної тривоги на вимогу начальника курсу, матеріалами справи не спростовані: протокол не містить відомостей про обставини, за яких ОСОБА_1 опинився в місці його виявлення, свідки правопорушення в протоколі не зазначені, пояснення осіб, які його виявили, до матеріалів не долучені. Водночас сам протокол підтверджує, що до Військової служби правопорядку його було доставлено за рішенням командування факультету.
При цьому суд зважає на те, що невиконання вимоги начальника прибути до укриття саме по собі могло б бути розцінене як відмова від виконання законних вимог командира (начальника), відповідальність за яку встановлена статтею 172-10 КУпАП.
За таких обставин, прибуття ОСОБА_1 до укриття було зумовлене не його волевиявленням з`явитися на території навчального закладу в нетверезому стані, а обов`язком виконати вимогу керівництва, спрямовану на збереження життя і здоров`я особового складу, що виключає вину як обов`язкову ознаку адміністративного правопорушення (стаття 9 КУпАП).
На дослідженому в судовому засіданні відеозаписі зафіксовано, як у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 доставленого туди ОСОБА_1 оглядають на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу. Обставин, які передували доставленню, – де і коли ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, за яких умов та в якому саме місці його було виявлено, – відеозапис не містить.
Отже, цей доказ підтверджує лише проведення огляду та його результат, але не доводить ні розпивання алкогольних напоїв на території військової частини чи військового об`єкта, ні появи ОСОБА_1 на території військової частини в нетверезому стані за власним волевиявленням.
Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, підтверджений актом огляду від 19.10.2026 № 208 та відеозаписом і ним не заперечуваний, без доведення решти обов`язкових ознак діяння складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, не утворює.
Не змінює цього висновку і заява ОСОБА_1 від 19.10.2026, у якій він визнав вину та просив призначити стягнення у виді штрафу. Визнання особою вини не звільняє суд від обов`язку з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна особа в його вчиненні (стаття 280 КУпАП), а докази оцінюються в їх сукупності (стаття 252 КУпАП). Зазначена заява, як і пояснення в протоколі, підтверджує лише факт вживання алкоголю та стан сп`яніння, але не містить відомостей про обставини, які утворюють об`єктивну та суб`єктивну сторони інкримінованого правопорушення; ці обставини ОСОБА_1 детально пояснив безпосередньо в судовому засіданні.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених при розгляді справи обставин суд тлумачить усі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і, оцінивши наведені докази в їх сукупності, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 172-20, статтями 7, 9-12, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294, КУпАП, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua