Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №127/29154/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №127/29154/26

Суддя: Тишківський С. Л.

Справа № 127/29154/26

Провадження № 3/127/5652/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 738673 від 06.08.2026: «06.08.2026 09:57 год у місті Вінниця, вулиця Малиновського, 6, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою приладу драгер Alcotest ARLM 0460, тест 843, результат позитивний 0,21 проміле, велась безперервна фіксація на портативний відеореєстратор 472974, 470762, від керування транспортним засобом відсторонений, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР».

ОСОБА_1 у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, шляхом надіслання SMS-повістки та повістки надісланої за адресою місця проживання, не з`явився.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник ОСОБА_1 – адвокат Жеба Є.О. повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, тому з`явитись у судове засідання змоги не має.

У постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою.

У зв`язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Жеба Є.О. подав клопотання від 01.10.2026 про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивовано, зокрема, тим, що результат огляду 0,21 проміле перебуває в межах допустимої похибки приладу; ОСОБА_1 згоди з результатами огляду не висловлював, а повідомляв поліцейським, що приймає лікарські засоби, проте поліцейські не направили його для проведення огляду до закладу охорони здоров`я. 05.11.2026 захисник подав клопотання про долучення доказів, до якого, зокрема, додав копію листа Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції від 13.10.2026 № 272Аз/41/21/4/01-2026 з додатками.

У судовому засіданні ОСОБА_2 , подане ним клопотання про закриття провадження у справі підтримав у повному обсязі, провадження у справі просив закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, заслухавши заперечення захисника ОСОБА_1 – адвоката Жеби Є.О., суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Підпункт "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення: керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП – є стан алкогольного сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до п. 6 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (із змінами, внесеними наказом від 16.05.2025 № 338/825) (далі – Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Згідно з п. 4 розділу II Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ " Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів" Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі за текстом – Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735): установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Як убачається з роздруківки тесту № 843, акта огляду та протоколу, результат огляду ОСОБА_1 становить 0,21 проміле, тобто перевищує визначений п. 7 розділу II Інструкції показник 0,2 проміле лише на 0,01 проміле.

Водночас газоаналізатор Drager Alcotest 7510 є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки, показання якого мають нормовану допустиму похибку. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 1490 103 25 від 14.10.2025, виданого ДП «Київоблстандартметрологія» щодо газоаналізатора Alcotest 7510 OIML, заводський № ARLM-0460 (чинне до 14.10.2026), у діапазоні вимірювань від 0,00 ‰ до 0,80 ‰ допустима абсолютна похибка становить ±0,06 ‰. Нормовану допустиму похибку приладу наведено і в листі УПП у Вінницькій області ДПП від 13.10.2026 № 272Аз/41/21/4/01-2026 з посиланням на настанову з експлуатації: абсолютна похибка ±0,03 мг/л у діапазоні від 0 до 0,4 мг/л масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі.

Отже, з урахуванням допустимої похибки, засвідченої для цього приладу результатами повірки, дійсне значення вмісту алкоголю могло становити від 0,15 до 0,27 проміле, тобто могло бути як більшим, так і меншим за показник 0,2 проміле, з яким п. 7 розділу II Інструкції пов`язує встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Суд не вбачає підстав застосовувати визначений п. 7 розділу II Інструкції показник до цифри на дисплеї приладу без урахування його похибки. Інструкція допускає до використання лише законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність (п. 6 розділу I), і вимагає проведення огляду з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу (п. 4 розділу II). Результат вимірювання такого засобу існує разом із нормованою для нього похибкою, а Інструкція не містить положень про те, що показник 0,2 проміле вже враховує похибку приладу.

Інших об`єктивних даних, які б дозволили усунути цей сумнів, матеріали справи не містять: огляд проведено одноразово, повторного вимірювання не здійснювалося, огляд у закладі охорони здоров`я не проводився, а з передбачених п. 3 розділу I Інструкції ознак алкогольного сп`яніння в акті огляду зазначено лише одну – запах алкоголю з порожнини рота.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватися на припущенні, що дійсне значення вмісту алкоголю перевищувало граничний показник, якщо з однаковою мірою технічно можливо, що воно було нижчим за нього. Аналогічного висновку щодо показника 0,21 проміле, отриманого газоаналізатором Drager, дійшов Вінницький апеляційний суд у постанові від 25.01.2024 у справі № 127/34046/23 (провадження № 33/801/84/2024).

Крім того, суд враховує таке.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до п. 7 розділу I Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з абзацом другим п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103), підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Відповідно до п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що підставою для притягнення водія до відповідальності за результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу є сукупність двох обставин: підтвердження стану сп`яніння та згода водія з результатами огляду. За відсутності такої згоди поліцейський зобов`язаний направити водія для проведення огляду до закладу охорони здоров`я, а не складати протокол про адміністративне правопорушення на підставі оспорюваного водієм показника приладу.

З досліджених судом відеозаписів вбачається, що з самого початку спілкування з поліцейськими, які вказували на виявлену в нього ознаку алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, ОСОБА_1 неодноразово повідомляв поліцейським, що алкогольних напоїв не вживав та приймає лікарські засоби. Після проведення огляду на питання поліцейського, чи погоджується він з результатами огляду, ОСОБА_1 відповів, що приймає ліки (відеореєстратор № 472974, часовий проміжок 9 хв 21 с – 9 хв 24 с), а на повторно поставлене питання відповіді не надав (відеореєстратор № 472974, часовий проміжок 9 хв 26 с; відеореєстратор № 470762, часовий проміжок 9 хв 28 с – 9 хв 29 с). Згоди з результатами огляду ОСОБА_1 не висловив.

Наведені пояснення водія, які він послідовно повторював від початку спілкування з поліцейськими та безпосередньо у відповідь на питання про згоду з результатами огляду, за своїм змістом є запереченням перебування у стані алкогольного сп`яніння і свідчать про його незгоду з результатами огляду, проведеного поліцейським. Суд не оцінює впливу лікарських засобів на показання приладу, оскільки для вирішення цього питання потрібні спеціальні знання; значення для справи має сам факт незгоди водія з результатами огляду.

Суд не розцінює як згоду водія з результатами огляду записані в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння від 06.08.2026 прізвище, ім`я, по батькові та дату народження ОСОБА_1 з підписом у рядку бланка, що розміщений після друкованих слів «З результатами згоден». Відповідно до підрядкового напису бланка цей рядок призначений для зазначення «ПІБ та підпис особи, стосовно якої проводився огляд, запис про відмову від підпису», тобто, затверджена Додатком 2 до Інструкції форма бланку Акту не передбачає можливості водія висловити незгоду з результатами огляду, а внесений до нього запис не містить власного волевиявлення особи щодо згоди. Відтак, форма бланку Акту огляду (Додаток 2 до Інструкції) в цій частині не може обмежувати право водія відмовитись від огляду на стан сп`яніння з застосуванням поліцейським технічних засобів, передбаченого ст. 266 КУпАП. Підпис на роздруківці приладу, за змістом надрукованого над ним тексту, підтверджує лише ідентичність показань на екрані та у роздруківці. Такі підписи не спростовують зафіксованих на відеозаписах послідовних заперечень водія, який до того ж у графі 14 протоколу пояснень по суті не надав, зазначивши, що надасть їх у суді, – звірити з оригіналом протоколу.

За таких обставин поліцейські, в силу прямої вказівки ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу I Інструкції та п. 6 Порядку № 1103, зобов`язані були направити ОСОБА_1 для проведення огляду до закладу охорони здоров`я. Однак направлення на огляд не складалося, у матеріалах справи воно відсутнє, а протокол про адміністративне правопорушення складено на підставі показника приладу, з яким водій не погодився. Поліцейські також не роз`яснили ОСОБА_1 права пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

Досліджені судом докази свідчать про сукупність обставин, які вказують на недоведеність перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, зокрема:

- єдиним доказом стану сп`яніння є одноразовий показник приладу 0,21 проміле, який перебуває в межах засвідченої повіркою допустимої похибки приладу (±0,06 проміле);

- відсутність згоди водія з результатами огляду, який від початку спілкування з поліцейськими заперечував вживання алкоголю та посилався на прийом лікарських засобів;

- не направлення поліцейськими водія для проведення огляду до закладу охорони здоров`я всупереч ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу I Інструкції та п. 6 Порядку № 1103;

- відсутність інших об`єктивних даних (повторного вимірювання, висновку щодо результатів медичного огляду), які б дозволили усунути сумнів у перебуванні водія у стані алкогольного сп`яніння.

Відтак, в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведений поліцейським 06.08.2026 з використанням спеціального технічного засобу, є недійсним.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також в зв`язку з встановленням недотримання передбаченого ч. 3 ст. 266 КУпАП порядку проведення огляду на стан сп`яніння, що, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП має наслідком недійсність його результатів, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в зв`язку з не доведенням його винуватості.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua