Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №711/6568/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6568/26

Провадження № 2/711/3563/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Кондрацької Н.М.

при секретарі - Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігоровича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3553006, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. За користування грошовими коштами Договором встановлено фіксовану процентну ставку, а саме: знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % за кожен день користування, яка застосовується у межах строку кредитування (надання позики), що становить 30 днів та стандартну процентну ставку у розмірі 1,9 % за кожен день користування, що застосовується у разі невиконання Відповідачем умов для застосування зниженої ставки, а також у межах нового строку у разі пролонгації, автопролонгації та у період прострочення.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

У порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості Відповідача становить: заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн.; заборгованість за відсотками - 13680 грн.

Крім того, 21.09.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договору відступлення прав вимог №ККАУ-21092021 від 21.09.2021. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3553006 від 24.01.2021 року.

На підставі викладеного просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3553006 від 24.01.2021 у розмірі 19680,00 грн., а також судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.07.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гаврилов Дмитро Олексійович 27.07.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому зазначив, що відповідач категорично не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 3553006 від 24.01.2021 року, строк кредитування становив 30 днів, а датою повернення кредиту згідно Графіку платежів (Додаток №1) є 23.02.2021 року. Таким чином, позивач мав право звернутись до суду про стягнення боргу до 23 лютого 2024 року. Проте, позивач звернувся до суду лише 08.06.2026, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності. Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Відповідач заперечує факт укладення кредитного договору № 3553006 від 24.01.2021 року та отримання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що правочин було вчинено саме ОСОБА_1 , а не будь-якою іншою особою. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Довідки про ідентифікацію, Договір зі сторони Споживача було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора А264258, який було направлено на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказаний номер телефону належить саме Відповідачу. Крім того, позивач визнає відсутність у нього доказів зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 та заявляє клопотання про їх витребування. Це свідчить про те, що на момент подання позову позивач не мав беззаперечних доказів перерахування коштів саме відповідачу. Відсутність доказів перерахунку на рахунок позичальника грошових коштів є підставою для визнання недійсним договору, а й відповідно є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості. Як і в цій справі відсутні докази перерахунку на рахунок ОСОБА_1 суми позики в розмірі 6000,00 грн. Позивачем зазначено, що борг за договором позики складає 19 680,00 грн., з яких 6 000,00 грн. тіло кредиту, 13 680,00 грн. - заборгованість по процентам. Згідно Паспорту споживчого кредиту, строк кредитування становить 30 днів, а знижена процентна ставка - 0,01% в день (3,65% річних), яка застосовується у випадку повного погашення заборгованості. Стандартна процентна ставка становить 1,9% в день (693,5% річних). Загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою становлять 3 420,00 грн., а орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк - 9 420,00 грн. Таким чином, позивач неправомірно нарахував проценти у розмірі 13 680,00 грн., що значно перевищує суму основного боргу та розмір процентів, передбачених умовами договору навіть за стандартною ставкою за весь строк кредитування. Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за Договором № 3553006 від 24.01.2021 року становив 30 днів до 23.02.2021 року згідно Графіку платежів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом (пролонгацію) у порядку, передбаченому Розділом 4 Договору, матеріали справи не містять. Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість по процентам становить 13 680,00 грн. Відповідно до умов Договору, стандартна процентна ставка застосовується у разі невиконання Відповідачем умов для застосування зниженої ставки, а також у межах нового строку у разі пролонгації, автопролонгації та у період прострочення. Відповідно до п. 1.5.1 Договору, знижена процентна ставка застосовується, якщо Споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 Договору, або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості. Доказів того, що Відповідач скористався правом на знижену ставку, матеріали справи не містять, тому застосуванню підлягає стандартна ставка. Відповідно до п. 1.5 Договору, стандартна процентна ставка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору (30 днів), а також у межах нового строку кредиту у разі пролонгації або автопролонгації. Проте, доказів здійснення пролонгації у порядку, передбаченому Розділом 4 Договору, позивачем не надано. Таким чином, граничний розмір процентів, які можуть бути нараховані за Договором, становить: 6 000,00 грн (тіло кредиту) ? 1,90% ? 30 днів (строк кредиту) = 3 420,00 грн. Отже, максимальна сума заборгованості за Договором, яка могла б бути стягнута за умови наявності належних доказів укладення Договору та отримання коштів, становить: 6 000,00 грн (тіло) + 3 420,00 грн (проценти за строк кредиту) = 9 420,00 грн. Вимога позивача про стягнення процентів у розмірі 13 680,00 грн є безпідставною, оскільки нарахування процентів після спливу строку кредитування суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.03.2018 у справі №14-10цс18), згідно з якою право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після закінчення строку кредитування. Крім того, заявлена позивачем сума процентів у 13 680,00 грн у 2,28 рази перевищує суму основного боргу, що є непропорційним та порушує принцип справедливості, встановлений ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (непропорційно велика сума компенсації понад 50% вартості кредиту).

До того ж позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року та Акту наданих послуг №2970 від 08.06.2026 року. Вважають, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт, а тому підлягає зменшенню з наступних підстав. По-перше, позивач є професійним колектором (ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»), основним видом діяльності якого є інші види кредитування (КВЕД 64.92) та надання інших фінансових послуг (КВЕД 64.99). Для такого суб`єкта господарювання звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитними договорами є систематичною, а не разовою діяльністю. Відповідно, підготовка позовних заяв та супровід справ у судах здійснюються на основі типових (шаблонних) документів, що не потребує значного часу та зусиль. По-друге, згідно з Детальним описом наданих послуг, адвокатом витрачено: 1) Усна консультація Клієнта - 0 год 30 хв; 2) Ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год 00 хв; 3) Погодження правової позиції - 0 год 30 хв; 4) Складення позовної заяви - 3 год 30 хв; 5) Подання заяви до суду - 1 шт. Загалом витрачено 6 год 30 хв, а вартість послуг становить 8 000,00 грн, тобто більше 1 200,00 грн за годину роботи адвоката. Вказана вартість є значно вищою за середньоринкові розцінки на аналогічні послуги у м. Львові та інших регіонах України, особливо з огляду на типовий, шаблонний характер позовів про стягнення кредитної заборгованості. По-третє, складність даної справи є мінімальною, оскільки позов про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною справою (ціна позову - 19 680,00 грн) та розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Така категорія справ не потребує значного обсягу юридичного аналізу, вивчення судової практики або проведення складних розрахунків, оскільки всі необхідні докази (договір, розрахунок) надаються кредитором у стандартному вигляді. По-четверте, згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову. По-п`яте, у разі відмови у задоволенні позову (зокрема, у зв`язку з пропуском позовної давності), відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у тому числі витрати позивача на правничу допомогу, покладаються на позивача. Таким чином, вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача взагалі є передчасною та безпідставною. У разі часткового задоволення позову, просимо суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Відповідача, до розумних меж, а саме 1000 грн., враховуючи: шаблонний (типовий) характер позовної заяви; відсутність необхідності у значних витратах часу для підготовки процесуальних документів; мінімальну складність справи та її розгляд у порядку спрощеного провадження; систематичний характер звернень позивача до суду з аналогічними позовами; перевищення заявленої вартості послуг над середньоринковими розцінками на такі послуги.

Ухвалою суду від 24.09.2026 задоволено клопотання про витребування доказів.

У судове засідання відповідач не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Гаврилов Д.О. у судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву від 27.07.2026 та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що позивачем невірно розраховані відсотки за користування кредитом, понад встановлений договором строк кредитування, оскільки відповідач не продовжував дію договору та не підписував договору про автопролонгацію.

Заслухавши думку представника відповідача, враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 24.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту № 3553006, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 6000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором, який підписаний електронним підписом позичальника.

Відповідно до п. 1.3.-1.4 Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 6000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.-1.5.2 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного споживання споживачем умов Договору та становить: знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього Договору.

Так, відповідно до п. 1.4 кредитного договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Пунктом 4 договору сторонами погоджено процедуру пролонгації, у тому числі автопролонгації, строку договору, зокрема, п 4.2 визначено порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача (пролонгація):

4.2.1. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень, може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.2.2. Договору.

4.2.2. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вказаних дій Споживача. Якщо здійснюючи вказаний платіж Споживач не бажає продовжувати строк користування кредитом, він зобов`язаний повідомити про це Товариство.

Порядок автопролонгації строку кредиту передбачено пунктом 4.3 договору.

Сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопродовження) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2-4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.(п. 4.3.1)

Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому п. 4.2. Договору

Таким чином, указане спростовує твердження позивача щодо закінчення строку кредитування за вказаним договором настало через 30 днів, строку на який було видано кредит, оскільки станом на 24.02.2021 відповідачем не було здійснено жодного платежу спрямованого на погашення кредиту та відсотків за користування ним, відповідно до умов договору, враховуючи, що відповідач був ознайомлений з умовами договору, погодився та підписав їх шляхом електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора А254258.

Крім того, перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою (листом) ТОВ ФК «Контрактовий Дім» № 7/13177 від 18.07.2025, з якої вбачається, що відповідно до договору укладеного з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08.07.2020 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 від ТОВ «Авентус Україна» 24.01.2021 сума перерахування 6000,00 грн., № транзакції 904761848.

Водночас, як вбачається з повідомлення наданого АТ «Універсал Банк» від 02.10.2026 за вх. № 43468 від 09.10.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та у період з 24.01.2021 по 29.01.2021 на указану платіжну картку було зарахування коштів у сумі 6000 грн., що також підтверджується рухом коштів по картці, що додана до даного повідомлення.

Тобто, у судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 24.01.2021 отримав кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , відкриту на його ім`я в АТ «Універсал Банк» та користувався цими коштами.

Водночас судом встановлено, що 21.09.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», уклали Договір відступлення прав вимог № ККАУ-21092021 від 21.09.2021. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3553006 від 24.01.2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021 вбачається, що під № 1644 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за кредитним договором № 3553006 від 24.01.2021 складає 19680,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 13680,00 грн.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не здійснював платежів щодо повернення наданого йому кредиту в строки, передбачені кредитним договором.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором № 3553006 від 24.01.2021 щодо боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості за кредитним договором на дату відступлення прав вимоги складає 19680,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 13680,00 грн.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором

Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язанні здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бут здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавіто-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Разом з тим, у відзиві поданому 27.07.2026 відповідач указує про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду про стягнення заборгованості за даним кредитним договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі №910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, умов договору та графіку платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № 3553006 від 24.01.2021, який першочергово було укладено на 30 днів, але як встановлено під час розгляду справи, у зв`язку з неповерненням кредиту у визначені договором строки, у подальшому було автопролонговано на 90 днів для погашення заборгованості, що відповідачем зроблено не було. Позивач звернувся до суду із позовом 23.06.2026.

Суд звертає увагу, що постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (№ 211), запроваджено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє Постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).

У подальшому, 30.03.2020 Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесенння змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX), відповідно до якої Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені п. 12. Зазначений ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім цього, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Отже, оскільки після дати повернення кредиту та на момент подання позову до суду діяли карантинні заходи та правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України, та з огляду на вказане, звернувся до суду з дотриманням строку, визначеному законодавством, а тому твердження відповідача про пропуск строку звернення не знайшли свого підтвердження та вимога відповідача про їх застосування до даних правовідносин не підлягають до задоволення.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Договір про надання споживчого кредиту № 3553006 від 24.01.2021 містить інформацію про суму кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та інші умови щодо повернення кредитних коштів.

Підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодився з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, умовами її нарахування та повернення кредиту, у тому числі пролонгації договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважав встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, він свідомо та без будь-яких застережень погодив умови договору, що підтверджується його підписом. Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання сторонами.

Крім того, варто зауважити, що позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» після отримання за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021 права вимоги за кредитним договором № 3553006 від 24.01.2021 відносно боржника ОСОБА_1 у загальному розмірі 19680,00 грн. позивачем не було нараховано будь - яких додаткових платежів (відсотків, комісії, штрафних санкцій).

Таким чином, враховуючи, що кредитор (первісний) свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, беручи до уваги дослідженні в судовому засіданні докази, на думку суду вимоги позивача підлягають до задоволення, а саме: необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3553006 від 24.01.2021 у загальному розмірі 19680,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачаи на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн., оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази про наявність у останньої пільг щодо звільнення від його сплати.

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем у позовній заяві вказано, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн., на підтвердження яких до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, відповідно до п. 2.3 якого визначено, що вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000 грн.; акт наданих послуг № 2970 від 08.06.2026 на суму 8000,00 грн.; детальний опис наданих послуг до акту № 2970 від 08.06.2026, у якому наведено перелік наданих послуг та кількість витраченого часу на указані послуги; ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025.

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача у справі здійснювалось в порядку самопредставництва юридичної особи, позовну заяву до суду подано в системі «Електронний суд», відповіді на відзив чи інших клопотань з боку позивача до суду не подано.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, враховуючи клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правову допомогу 1000,00 грн., суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи та зміст процесуальних дій, вчинених представником позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 256-258, 260, 261, 263, 267, 509, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 3553006 від 24.01.2021 у загальному розмірі 19680,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., а всього 25342,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 02.11.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька