Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №642/6694/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №642/6694/26

Суддя: Балабай С. С.

Справа № 642/6694/26

Провадження № 3/642/1325/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Балабая С.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1

за частиною п`ятою статті 126, частиною 3 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

встановив:

До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшли справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 № 642/6694/26 (провадження № 3/642/1325/26) та № 642/6697/26 (провадження № 3/642/1328/26) про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 126 та частиною другою статті 130 КУпАП.

Постановою від 25.08.2026 справи № 642/6694/26 (провадження № 3/642/1325/26) та № 642/6697/26 (провадження № 3/642/1328/26) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 та частиною 3 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) об`єднані в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 642/6694/26 (провадження № 3/642/1325/26).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735904 від 03.08.2026, 03.08.2026 о 08 год. 54 хв. в м. Харкові по пров. Залютинському поблизу буд.11 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування таким тз, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735901 від 03.08.2026, 03.08.2026 о 08 год. 54 хв. в м. Харкові по пров. Залютинському поблизу буд. 11 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Cruze, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння в ЗОЗ КНП ХОР ОКПЛ 3, за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, в установленому законом порядку водій відмовився. Двічі протягом року піддавався адміністративному стягнення за аналогічне правопорушення, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху України - Дії, передб. ч. 1 цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адмін. стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

Неявка особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Як вбачається з положень пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 126, статтею 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

В пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених статтею 245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, передбачених статтею 38 КУпАП України.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які надійшли через канцелярію суду 11.09.2026, він прямував до суду на власному автомобілі з водієм. На односторонній вулиці їх зупинили військовослужбовці ТЦК та працівники поліції. Водія було затримано та доставлено до ТЦК, а автомобіль залишено на проїзній частині. Оскільки транспортний засіб перекривав рух, ОСОБА_1 попросили від`їхати з дороги. Він виконав вимогу. Після цього до нього підійшов поліцейський і почав висловлювати претензії щодо того, що він не мав права сідати за кермо. ОСОБА_1 не став сперечатися, пояснивши, що розбереться з цим питанням у суді, оскільки поспішав на судове засідання. Протокол він не підписував. Після цього викликав таксі та прибув до суду. Автомобіль залишився на місці; пізніше його забрав інший водій. За кермо транспортного засобу ОСОБА_1 не сідав.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , які надійшли через канцелярію суду 26.10.2026, ним було переглянуто відеозапис. На зазначеному відеозаписі відсутній момент, коли у ОСОБА_1 забрали водія, а також відсутні факти використання ним нецензурної лайки та звернення до нього зі словами «наркоман» з метою провокації та подальшого оформлення протоколу (статті). Усі дії ОСОБА_1 зафіксовані на відеозаписі, свідчать про намагання поставити його у невигідне становище. У день події прямував до суду і запізнювався, тоді як поліцейські допускали щодо нього образливі висловлювання та насмішки. З його боку будь-яких провокаційних дій чи «тикань» не було.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 та частиною другою статті 130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді.

Так, відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. В той час як, диспозицією ч. 5 передбачено покарання за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Отже, доказуванню в цьому випадку підлягає наявність наступних обставин: керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також позбавлення його права керування транспортними засобами на час притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735904 від 03.08.2026, відеозаписом з бодікамери № 475006, відповідно до якого підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобоам на дату, час та місце зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5967953 від 19.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування траспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Бикової К. з облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України», відповідно до якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 постаною від 19.10.2025.

Вищезазначені докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735904 від 03.08.2026.

Надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушеня повністю доведена та підтверджується сукупністю належних та достатніх доказів, досліджених під час судового розгляду.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

Водночас, рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адміністративних правопорушень, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі № 524/4668/17.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, не знайшла своє підтвердження. Так, диспозицією ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В той час, дослідженими доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735901 від 03.08.2026, яким зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою Холодногірського районного суду міста Харкова по справі № 642/6675/25 від 27 листопада 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.08.2026; відеозаписом із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 транпортним засобом, повідомлення йому працівником поліції наявних ознак наркотичного сп`яніння зазначених в протоколі, незаперечення з боку правопорушника та відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від вимоги працівника поліції про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Суд зазначає, що наяність ознак наркотичного сп`яніння на які мається посилання в протоколі про адміністративне правопорушення підтверджується змістом відеозапису з боди камери інспектора патрульної поліції.

Вищезазначені докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими, але щодо правової кваліфікації дій особи, суд виходить із такого.

У протоколі про адміністративне правопорушення дії особи кваліфіковано за ч. 3 ст. 130 КУпАП. Застосування зазначеної норми передбачає встановлення того, що особа до вчинення правопорушення, яке є предметом цього судового розгляду, двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відповідні порушення, визначені диспозицією цієї норми.

Водночас матеріалами справи підтверджено лише один випадок притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідна постанова набрала законної сили до вчинення правопорушення, яке розглядається судом, а встановлені дати попереднього та нового правопорушень свідчать про повторне протягом року вчинення порушення. Доказів того, що особа двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за порушення, зазначені у ч. 3 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять.

Отже, кваліфікуюча ознака, необхідна для застосування ч. 3 ст. 130 КУпАП, не знайшла підтвердження під час судового розгляду. Натомість установлені судом обставини свідчать про наявність ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 130 КУпАП.

КУпАП безпосередньо не врегульовує порядку зміни судом правової кваліфікації діяння, зазначеної у протоколі. Водночас відповідно до ст. 280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Виконання цього обов`язку передбачає надання належної правової оцінки встановленим обставинам.

З урахуванням кримінального характеру цього провадження в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд вважає допустимим застосування процесуального підходу, закріпленого у ч. 3 ст. 337 КПК України, щодо можливості зміни правової кваліфікації діяння, якщо це покращує становище особи. У цьому випадку такий підхід не створює нових підстав адміністративної відповідальності, а дозволяє виключити недоведену кваліфікуючу ознаку та застосувати норму, яка передбачає менш суворе стягнення.

Перекваліфікація дій із ч. 3 на ч. 2 ст. 130 КУпАП здійснюється в межах фактичних обставин, викладених у протоколі, не змінює суті інкримінованого діяння та покращує становище особи. При цьому право особи знати про можливу зміну правової кваліфікації та надати пояснення і заперечення щодо неї має бути забезпечене під час судового розгляду.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій особи з ч. 3 ст. 130 КУпАП на ч. 2 ст. 130 КУпАП як повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті.

Водночас, рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості водія у вчиненні адміністративних правопорушень, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі № 524/4668/17.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу диспозиції даної норми вбачається, що для встановлення складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, необхідно установити наявність таких обставин: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за статті 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Надані суду докази в розумінні статті 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими та достатніми, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушеня повністю доведена та підтверджується сукупністю належних та достатніх доказів, досліджених під час судового розгляду.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 36 КУпАП при вчинені однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила декілька правопорушень, справи про які розглядаються одночасно, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (частина п`ята статті 126 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті 130 КУпАП, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (частина друга статті 130 КУпАП).

Відповідно до довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Бикової К. з облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 категорії В.

Судовим розглядом в діях ОСОБА_1 встановлено склад адміністративного правопорушення: за ч. 2 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, вчинене особою повторно протягом року; за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно із ч. 2 ст. 36 КУпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Враховуючи санкції ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, слід дійти до висновку, що більш серйозним правопорушенням серед них є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Тому покарання ОСОБА_1 слід призначити саме в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб є у приватній власності порушника.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, частиною 2 статті 130, 245, 251, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, статтями 4, 9 Закону України «Про судовий збір», суд –

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним та притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення: за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу; за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки та без конфіскації транспортного засобу.

Відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа скоєних, у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 7 (сім) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м.Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя С.С. Балабай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua