Вирок від 09 листопада 2026 р. у справі №548/1378/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Суд: Хорольський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №548/1378/26

Суддя: Лідовець Т. М.

Справа № 548/1378/26

Провадження №1-кп/548/205/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хорол, Полтавської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня, працює соціальним працівником у відділі соціального захисту населення Хорольської міської ради, такої, що на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, такої, що не є особою з інвалідністю, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 361 КК України, частиною четвертою статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона 05.02.2025, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи спільний мобільний телефон марки «Vivo 1820» із сім картою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , маючи доступ до облікового запису померлого 28.01.2025 свого чоловіка ОСОБА_5 в автоматизованій системі віддаленого доступу мобільного додатку «Приват24», достовірно знаючи пароль та логін, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння кредитними коштами АТ КБ «Приватбанк», увійшла в обліковий запис з прив`язаною до нього банківської картки НОМЕР_2 , (база даних - програмно-апаратний комплекс банку, що забезпечує здійснення клієнтом операцій порахунках/картках/вкладах і містить інформацію про клієнта, достатню для його ідентифікації та автентифікації відповідно до договору), яка згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, чим здійснила несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, у вигляді незаконного отримання доступу до інформації АТ КБ «ПриватБанк».

Своїми умисними діями, які виразилися у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 361 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи єдиний продовжуваний умисел на заволодіння кредитними грошовими коштами АТ КБ «Приватбанк», маючи доступ до облікового запису померлого 28.01.2025 свого чоловіка ОСОБА_5 в автоматизованій системі віддаленого доступу мобільного додатку «Приват24» з прив`язаною до нього банківською карткою НОМЕР_2 , достовірно знаючи пароль та логін, використовуючи спільний мобільний телефон марки «Vivo 1820» із сім картою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022, дію якого продовжено Указом Президента №740/2024 від 28.10.2024, затвердженого Законом України від 15.01.2025 № 4220-IX, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб та Указом Президента №26/2025 від 14.01.2025, затвердженого Законом України від 15.01.2025 № 4220-IX, з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, шляхом вільного доступу таємно викрала грошові кошти одинадцятьма транзакціями через здійснення банківських операцій по їх переказу із банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 , яка належить її доньці ОСОБА_6 , поповнень рахунку мобільного телефону НОМЕР_1 та оплат комунальних послуг (газ, світло та інтернету), а саме: 05.02.2025 - 700 грн, 05.02.2025 - 60 грн, 06.02.2025 - 200 грн, 11.02.2025 - 300 грн, 14.02.2025 - 400 грн, 14.02.2025 - 300 грн, 15.02.2025 - 300 грн, 16.02.2025 - 30 грн, 17.02.2025 - 2130 грн, 17.02.2025 - 1103 грн, 18.02.2025 - 200 грн.

Так, ОСОБА_4 розпорядилася викраденими коштами на власний розсуд, чим завдала АТ КБ «ПриватБанк» майнову шкоду в загальній сумі 5723 грн.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

З огляду на те, що у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті, прокурор, обвинувачена у судовому засіданні не оспорювали фактичні обставини провадження, суд зі згоди усіх учасників відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Водночас суд попередньо з`ясував правильне розуміння ОСОБА_4 змісту обставин кримінальних правопорушень, відсутність сумнівів у добровільності та істинності її позиції, роз`яснив, що в такому разі вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

З огляду на погодження учасниками кримінального провадження застосування частини третьої статті 349 КПК України у визначенні порядку та обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні, суд ухвалив провести допит обвинуваченої та дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченої.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 361 КК України, частиною четвертою статті 185 КК України, визнала, щиро каялася, завдану шкоду відшкодувала. Пояснила, що в силу своєї необізнаності, через нестачу коштів, пов`язаних з лікуванням чоловіка та витрат на його поховання, скористалася кредитними коштами чоловіка після його смерті для оплати комунальних послуг та здійснення інших платежів.

Представник потерпілого АТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_7 до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що завдана банку майнова шкода повністю відшкодована. При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 поклався на розсуд суду.

Встановлені обставини кримінального правопорушення вказують на те, що дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за частиною першою статті 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем та за частиною четвертою статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

Отже, в діях ОСОБА_4 наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 360 КК України та частиною четвертою статті 185 КК України.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При визначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

З огляду на мету покарання та принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги, що вона вчинила кримінальний проступок та тяжкий злочини, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштована, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та в лікаря-психіатра не перебуває.

Крім того, з досудової доповіді Лубенського районного сектору № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її умови життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її ймовірної небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням вважає доцільним.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку і злочину, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, поведінку обвинуваченої, критичне ставлення до вчинених дій, враховуючи вимоги статті 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, призначити покарання за частиною першою статті 361 КК України - 1 рік пробаційного нагляду, за частиною четвертою статті 185 КК України - 5 років позбавлення волі. За сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до частини першої статті статті 70 КК України призначити обвинуваченій остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, застосувати положення статті 75 КК України і звільнити від відбування покарання зі встановленням іспитового строку 1 рік та покласти обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, має забезпечити виправлення та попередження скоєння ОСОБА_4 нових злочинів та надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні нею протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивним заходом, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, пом`якшуючі її покарання обставини, а також ставлення до скоєного, висловленого в ході судового розгляду.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на час набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов у провадженні не був заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 370-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 361 КК України, частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити їй покарання:

-за частиною першою статті 361 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду;

-за частиною четвертою статті 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подання апеляції до Хорольського районного суду Полтавської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua