Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №554/12018/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 27.10.2026Справа № 554/12018/26

Провадження № 2-о/554/288/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., присяжних Красноштан І.В., Медвінської О.В., за участю секретаря судового засідання Мазніченко М.А., заявника ОСОБА_1 , адвоката Кулішова В.П., представника заінтересованої особи Чілей М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особа: ВЧ № НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення особи померлою,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Полтави з заявою, у якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , українця, громадянина України, уродженця міста Полтава. Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті вважати населений пункт Іванівське Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області. Вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , українця, громадянина України, уродженця міста Полтава, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Іванівське Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження від 13 травня 2023 року, серії НОМЕР_3 , актовий запис № 13, зареєстрований Октябрським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції. ОСОБА_2 проживав за адресою АДРЕСА_1 .

24 лютого 2022 року, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та території України було запроваджено воєнний стан в зв`язку зі збройною агресією російської федерації до України, дію воєнного стану продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до довідки за № 3047 від 26 травня 2023 року, солдат ОСОБА_2 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», 13 лютого 2023 року призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_4 . Ця довідка дає право членам сімей військовозобов`язаних, призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, на гарантії, пільги і привілеї визначені чинним законодавством.

Відповідно до п.1.2 Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Міністерства оборони України за № 120 від 25.04.2023 року, нижчепойменованих військовослужбовців, які прибули з військової частини НОМЕР_5 , відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_6 , викладеного в телеграмі № 2393/С/2/2204 від 13 квітня 2023 року, з 26 квітня 2023 року зарахувати до списків особового складу військової частини з 27 квітня 2023 року:

- солдата ОСОБА_2 , призначити на посаду механіка-водія 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону і вважати таким, що 25 квітня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2910 гривень на місяць, ШПК «старший солдат».

Станом на 25 квітня 2023 року календарна вислуга років становить 00 років 02 місяці 13 днів.

Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 513% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_7 , викладене в телеграмі № 2393/С/2/2204 від 13 квітня 2023 року, приписи командира військової частини НОМЕР_5 № 403, 407 від 24.04.2023.

Згідно повідомлення про зникнення безвісти №1/11082 від 20.05.2024 року, яке направлено начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , було сповіщено заявницю, що її син – навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , 1993 р.н., зник безвісти 18.05.2024 року поблизу н.п. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області. Повідомлення сформоване на підставі сповіщення командира в/ч НОМЕР_1 ЗСУ МОУ від 18 травня 2024 року за № 151.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 153 від 18.05.2024 року, зазначено, що «нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_5 »: п. 3.8. Зникли безвісти: 18 травня 2024 року: солдата ОСОБА_2 , навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . З 19 травня 2024 року зняти з котлового забезпечення військової частини. Підстава: доповідь № 0666/38/2/2754дск від 18.05.2024.

Відповідно до витягу із наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , що затверджений командиром в/ч НОМЕР_1 МОУ полковником ОСОБА_4 : проведено службове розслідування в ході службового розслідування встановлено:

«В ході службового розслідування досліджено рапорт майора ОСОБА_5 від 18.05.2024 № 17316, згідно з яким 18.05.2024, в період часу з 08:19 по 08:35, противник з напрямку населеного пункту Часів Яр здійснив гранатометний обстріл позицій в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, внаслідок чого, виконуючи бойове завдання, зник безвісти солдат ОСОБА_6 .

Згідно з підпунктом 3.8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.05.2024 № 153 солдата ОСОБА_2 , навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 19.05.2024 знято з котлового забезпечення військової частини НОМЕР_1 як такого, що зник безвісти 18.05.2024.

Згідно з пунктом 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2024 № 159 солдата ОСОБА_2 , навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади та з 24.05.2024 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Лейтенант ОСОБА_7 , тимчасово виконуючий обов`язки командира 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової НОМЕР_9 , пояснив, що 18.05.2024, в період часу 08:20 по 08:40, противник з напрямку населеного пункту Часів Яр здійснив обстріл із станкового протитанкового гранатомету та автоматичного гранатомету станкового позицій в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, внаслідок чого зник безвісти солдат ОСОБА_8 пошуки зниклого безвісти ускладнені інтенсивними обстрілами противником.

Під час службового розслідування порушень вимог організації несення військової служби, дотримання заходів безпеки, профілактики небойових втрат серед особливого складу, психологічного супроводу в умовах бойових дій з боку посадових осіб військової частини не виявлено.

Службовим розслідуванням встановлено, що достатніх (вичерпних) фактів (відомостей) про загибель солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 1993 року народження, службовим розслідуванням не здобуто.

Відомостей про місцезнаходження солдата ОСОБА_2 та будь-яких медичних документів, що підтверджують отримання ним тілесних ушкоджень і ступень їх тяжкості, службовим розслідуванням також не здобуто.

З огляду на викладене, слід вважати солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 1993 року народження, таким, що зник безвісти під час штурмових дій противником в районі населеного пункту Іванівське Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області, 18.05.2024, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.»

Встановлено, що зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Встановлено, що порушень вимог організації несення військової служби, дотримання заходів безпеки, профілактики небойових втрат серед особового складу, психологічного супроводу в умовах бойових дій з боку посадових осіб військової частини не виявлено.

Представником заявниці, адвокатом Кулішовим В.П., був направлений адвокатський запит до в/ч НОМЕР_1 для надання належним чином завірених копій документів, а саме:

19.07.2026 року в/ч НОМЕР_1 ЗСУ МОУ надала відповідь за № 0666/295/615 про те, що згідно до наказу ГШ ЗСУ від 30.07.2025 № 188 «Про затвердження Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію (ПСІ ЗСУ-2025)» (далі Перелік). В пункті 1.2 журнал бойових дій відноситься до переліку службової інформації Збройних Сил України, в якому міститься інформація з грифом обмеження доступу «Для службового користування», яку військова частина не має права розголошувати.

Також були надіслані такі документи: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2138 від 18.05.2024 «Про призначення службового розслідування»; витяг із акту службового розслідування; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1803 від 10.06.2024 «Про результати службового розслідування»; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 120 від 25.04.2023 «Про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №153 від 18.05.2024 «Про зникнення безвісті військовослужбовця».

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.05.2024 року, на підставі заяви від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЧЧ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області відкрито кримінальне провадження № 12024170420000878 за ч. 1 ст. 115 КК України, стосовно зникнення її сина ОСОБА_2 , навідника механізованого відділення, механізованого взводу, механізованої роти, В/Ч НОМЕР_1 в ході виконання бойового завдання 18.05.2024 поблизу н.п. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зник на території бойових дій, дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 31.05.2024 року.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, солдат ОСОБА_2 , навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , дійсно в період з 16.06.2023 по 31.08.2023, з 13.09.2023 по 05.11.2023, з 23.11.2023 по 25.11.2023, з 11.12.2023 по 31.12.2023, з03.01.2024 по 18.05.2024 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Курдюмівка, Біла Гора, Часів Яр, Ступочки, Іванівське Донецької області.

Підстава: журнал бойових дій НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 реєстраційний № 637/дск від 10.10.2022, реєстраційний № 148/дск від 01.04.2023, інв. № 413/дск від 21.09.2023, інв. № 652/дск від 13.05.2024; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 29.11.2023 № 4965п.

Керуючись вказаними фактами і доказами ОСОБА_2 – військовослужбовець Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ЗСУ МОУ, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами окремого провадження, призначено справу до судового розгляду.

18.08.2026 року від заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 надійшло пояснення щодо позову, де вказували, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Командування військової частини НОМЕР_1 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу, Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , отримав статус «зниклого безвісти».

На підставі рапорту командира НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 від 18.05.2024 № 17316 за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , було прийнято рішення про проведення службового розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування, видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 за №1803 від 10.06.2024, відповідно до якого, слід було вважати солдата ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 1993 року народження, таким, що зник безвісти під час штурмових дій противником в районі населеного пункту Іванівське Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області, 18.05.2024, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Детальний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду із заявою про оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством, а не про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.

Доказів подання заявником заяви уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин остання суду не надавала як і не надала відомостей про заходи, які вживалися до розшуку військовослужбовця у передбаченому ст. 19 вказаного Закону порядку.

Висновок уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця, як це передбачено ст. 21 Закону №2505-УШ від 27.04.2022, в матеріалах справи відсутній.

02.09.2026 року від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення в яких просить ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Просили прийняти рішення в межах чинного законодавства, що не суперечить інтересам обороноздатності України в умовах введеного на території України воєнного стану.

ОСОБА_2 не займав жодної посади в штаті саме Міністерства оборони України, як юридичної особи, військової служби безпосередньо в Міністерстві оборони України не проходив, а отже, будь-які безпосередні правовідносини між ОСОБА_2 . Міністерством оборони України місця не має. За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців».

Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі – наказ № 309). Суди можуть використовувати дані, зокрема з наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Міноборони вважає, що заява про оголошення фізичної особи померлої підлягає задоволенню після спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи.

02.09.2026 року представником заінтересованої особи Міністерства оборони України адвокатом Ляшенком О.О. заявлено клопотання про витребування відомостей у Національного інформаційного бюро при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про те, чи рахується ОСОБА_2 як військовополонений; відомості від Державної прикордонної служби України про те, чи перетинав громадянин України ОСОБА_2 , державний кордон (із зазначенням де та коли) у період часу з 18.05.2024 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року витребувано від Національного інформаційного бюро при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України відомості про те, чи рахується громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , українець, уродженець міста Полтава як військовополонений; від Державної прикордонної служби України відомості про те, чи перетинав громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , українець, уродженець міста Полтава державний кордон України (із зазначенням де та коли) у період часу з 18.05.2024 року по теперішній час.

24.09.2026 року від Державної прикордонної служби України надійшов лист щодо перетину кордону, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_8 в період 18.05.2024 по 24.09.2026 в базі даних не виявлено.

28.09.2026 року від Національного інформаційного бюро при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України надійшов лист, що відомості про ОСОБА_2 внесені до реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави агресора, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні.

У судовому засіданні заявниця та її представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник військової частини у судовому засіданні покладався на розсуд суду.

Міноборони просили розглядати справу за відсутності представника.

Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції просили розглядати справу у їх відсутність.

Суд, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах цивільної справи, вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 зник безвісти внаслідок обстрілу позицій українських військовослужбовців з боку противника.

Зокрема, відповідно до повідомлення про зникнення безвісти № 1/11082 від 20 травня 2024 року заявницю було повідомлено про зникнення її сина 18 травня 2024 року поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2024 року № 153 ОСОБА_2 визнано таким, що зник безвісти 18 травня 2024 року, а з 19 травня 2024 року знято з котлового забезпечення військової частини.

При цьому результати службового розслідування, оформлені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 червня 2024 року № 1803, підтверджують, що 18 травня 2024 року в період часу з 08 год 19 хв до 08 год 35 хв противник здійснив гранатометний обстріл позицій українських військовослужбовців у районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, внаслідок чого під час виконання бойового завдання зник безвісти солдат ОСОБА_2 .

Також під час службового розслідування встановлено, що пошуки військовослужбовця були ускладнені інтенсивними обстрілами противника, відомостей про його місцезнаходження, отримання ним тілесних ушкоджень або наявність медичних документів, які б підтверджували його перебування у медичному закладі, не здобуто.

Суд бере до уваги, що відповідно до довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, ОСОБА_2 у період з 3 січня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 безпосередньо брав участь у таких заходах, перебуваючи, зокрема, у населеному пункті Іванівське Донецької області. Зазначена довідка видана на підставі журналів бойових дій відповідного підрозділу військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, наведені документи у своїй сукупності підтверджують не лише факт проходження ОСОБА_2 військової служби, а й безпосередню участь у бойових діях, конкретні обставини його зникнення та наявність реальної небезпеки для життя в момент припинення зв`язку з ним.

Крім того, судом встановлено, що за фактом зникнення ОСОБА_2 21 травня 2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170420000878 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Відомості про ОСОБА_2 також внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, із датою набуття відповідного статусу 31 травня 2024 року.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин зникнення особи судом витребувано відомості від Національного інформаційного бюро та Державної прикордонної служби України.

Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України від 24 вересня 2026 року відомостей про перетин ОСОБА_2 державного кордону України або лінії розмежування з тимчасово окупованою територією у період з 18 травня 2024 року по 24 вересня 2026 року в інформаційних базах не виявлено.

Відповідно до відповіді Національного інформаційного бюро від 28 вересня 2026 року відомості про ОСОБА_2 внесені до реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, однак інформація про фактичне перебування його в полоні відсутня.

Отже, матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 перебуває у полоні, змінив місце свого перебування, перетнув державний кордон України або будь-яким іншим чином повідомив про себе після 18 травня 2024 року.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд враховує, що відсутність відомостей про місцезнаходження особи сама по собі не є безумовною підставою для оголошення її померлою. Водночас у цій справі така відсутність відомостей поєднується з конкретними обставинами зникнення військовослужбовця під час виконання бойового завдання, безпосередньо в районі бойового зіткнення, під час інтенсивного ворожого обстрілу, що об`єктивно створював безпосередню загрозу його життю.

При цьому суд бере до уваги, що службовим розслідуванням не встановлено безпосереднього факту загибелі ОСОБА_2 , однак відсутність такого підтвердження не виключає можливості оголошення особи померлою в судовому порядку, оскільки за своєю правовою природою таке оголошення ґрунтується на припущенні про смерть особи, сформованому на підставі встановлених обставин та досліджених доказів.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Таким чином, законодавець передбачив можливість застосування скороченого шестимісячного строку у випадках, коли конкретні обставини зникнення особи дають достатні підстави для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій.

У постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, необхідно обчислювати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи. При цьому суд наголосив, що такий строк не пов`язується із припиненням або скасуванням воєнного стану на території України в цілому.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи або від дня настання події, за якої відбулася її загибель, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

З огляду на зазначену правову позицію суд вважає за необхідне врахувати офіційні відомості щодо територіального та часового періоду ведення бойових дій у населеному пункті Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, село Іванівське Бахмутської міської територіальної громади було віднесено до територій активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 18 лютого 2025 року. З 19 лютого 2025 року зазначена територія віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Отже, датою закінчення активних бойових дій на території населеного пункту Іванівське є 18 лютого 2025 року.

Таким чином, на день розгляду цієї справи 01 жовтня 2026 року з дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 минуло понад шість місяців, що відповідає вимогам частини другої статті 46 ЦК України та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22.

При цьому перебування населеного пункту Іванівське після 18 лютого 2025 року у статусі тимчасово окупованої території не змінює встановленої дати закінчення активних бойових дій та не перешкоджає обчисленню передбаченого законом шестимісячного строку від цієї дати.

Суд відхиляє доводи військової частини НОМЕР_1 про необхідність отримання висновку Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, як обов`язкової передумови для звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою.

Зміст частини другої статті 46 ЦК України не пов`язує можливість оголошення фізичної особи померлою з обов`язковим отриманням такого висновку. Визначальним для вирішення цього питання є встановлення судом передбачених законом обставин, дослідження належних і допустимих доказів та оцінка їх достатності в сукупності.

Відсутність зазначеного висновку сама по собі не спростовує обставин зникнення ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання та не позбавляє його матері права на судовий захист і звернення до суду в порядку окремого провадження.

Також суд враховує, що заінтересована особа — Міністерство оборони України — у своїх письмових поясненнях фактично не заперечувала можливості застосування скороченого шестимісячного строку за наявності відповідних обставин, а звертала увагу на необхідність його обчислення з дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2024 року по справі №686/9938/23 викладено висновок про те, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у ч.2 ст.46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.

Отже, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду у винесеній постанові від 11.12.2024 по справі № 755/11021/22 зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у цій справі наявна сукупність обставин, яка дає достатні підстави для висновку про високу ймовірність загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Зокрема, про це свідчать: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях; зникнення під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу; неможливість проведення ефективних пошукових заходів через інтенсивність бойових дій; відсутність відомостей про його подальше місцезнаходження; відсутність підтвердженої інформації про перебування в полоні; відсутність відомостей про перетин державного кордону України; тривалість його безвісної відсутності.

При цьому суд враховує, що від дня зникнення ОСОБА_2 до дня розгляду справи минуло понад два роки, а від дня закінчення активних бойових дій на місці його ймовірної загибелі — понад шість місяців.

Суд також бере до уваги, що заявниця є матір`ю зниклого військовослужбовця, а оголошення його померлим має для неї істотне юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати передбачені законодавством права та законні інтереси, пов`язані із загибеллю військовослужбовця, зокрема щодо соціального забезпечення та спадкування.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо дати смерті ОСОБА_2 , суд виходить із положень частини третьої статті 46 ЦК України, відповідно до якої фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або давали підстави припустити її загибель у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Оскільки зібраними у справі доказами встановлено, що ОСОБА_2 зник безвісти 18 травня 2024 року безпосередньо під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу, саме ця дата є датою його ймовірної загибелі та підлягає зазначенню як дата смерті в судовому рішенні.

Місцем смерті слід визначити населений пункт Іванівське Бахмутського району Донецької області, оскільки саме в районі цього населеного пункту військовослужбовець виконував бойове завдання та зник безвісти за обставин, які безпосередньо загрожували його життю.

Водночас суд зазначає, що встановлення дати й місця ймовірної смерті не означає встановлення факту безпосереднього виявлення тіла або документального підтвердження смерті, а є наслідком застосування передбаченої законом правової презумпції.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами дослідження наявних у справі доказів суд вважає, що заявницею доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а зібрані докази є достатніми для висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення ОСОБА_2 померлим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 47, 48 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 258-265, 293, 294, 305-308 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ВЧ № НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення особи померлою – задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , українця, громадянина України, уродженця міста Полтава.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті вважати населений пункт Іванівське Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області.

Вважати, що загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , українця, громадянина України, уродженця міста Полтава, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Іванівське Бахмутської міської громади Бахмутського району Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.М. Бугрій

Присяжні: І.В. Красноштан

О.В. Медвінська