Суд: Яремчанський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №354/1155/26
Суддя: Остап'юк М. В.
Справа № 354/1155/26
Провадження № 3/354/568/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап`юк М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Державної екологічної інспекції Карпатського округу, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків Суду не надано,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
До Яремчанського міського суду Івано-Франківської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №000776 від 04.08.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 91 КУпАП.
Згідно з протоколом, 04.08.2026 року о 14 год 16 хв ОСОБА_1 здійснив проїзд через територію Карпатського національного природного парку механічним транспортним засобом «NISSAN», довжина проїзду складала 300 метрів. У протоколі зазначено, що цими діями ОСОБА_1 порушив вимоги режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 91 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що його сусід ОСОБА_2 має в лісі на участку «Клітчин» город та будинок, де проживає його літня теща ОСОБА_3 віком понад 80 років. Щороку на прохання сусіда він разом із друзями їздить туди косити траву одним і тим самим маршрутом упродовж багатьох років. 04.08.2026 року вони рано-вранці поїхали на сінокіс, залишили автомобілі на проїжджій частині дороги та пішли вгору пішки, оскільки до будинку та городу літньої жінки дороги немає. Повернувшись після сінокосу до транспортного засобу, вони виявили працівників Екологічної інспекції, які повідомили про порушення правил природоохоронної зони та склали протокол. ОСОБА_1 наголосив, що на даному маршруті відсутні будь-які заборонні знаки, дорожня розмітка чи шлагбауми, які б обмежували рух. Зауважень протягом багатьох років користування цією дорогою їм ніхто не робив, про заборону в`їзду місцеве населення не проінформоване. Умислу на порушення режиму охорони чи завдання шкоди довкіллю він не мав, у зв`язку з чим просив визнати його невинуватим. На підтвердження своїх слів долучив до матеріалів справи письмові докази про власність ОСОБА_3 .
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 підтвердив свідчення ОСОБА_1 та додатково пояснив, що ОСОБА_1 щороку допомагає йому їздити на сінокоси до його 88-річної тещі ОСОБА_3 , яка проживає одна у власному будинку на приватній земельній ділянці, розташованій на участку «Запогар» (у документах зазначено як уч. Клітчин). Вказане житло та земля набуті нею у власність на підставі судового рішення. Оскільки дружина свідка померла, він самостійно доглядає за літньої тещею. Безпосередньо до будинку дороги немає, тому транспортні засоби завжди залишають у низині біля дороги, після чого йдуть пішки кілька кілометрів. Того дня вони залишили автомобілі на звичному місці, а після повернення з сінокосу були зустрінуті працівниками Екологічної інспекції. Свідок наголосив, що ні Екологічна інспекція, ні працівники КНПП раніше ніколи не складали протоколів і не робили зауважень місцевим мешканцям, які традиційно впродовж десятиліть обробляють там городи, косять сіно та випасають худобу. Будь-які попереджувальні, інформаційні чи заборонні знаки на цій території відсутні. Свідок зазначив, що раптове притягнення громадян до відповідальності за дії, які безперешкодно вчинялися десятиліттями, без належного ознакування меж заборони та за відсутності альтернативних маршрутів є проявом свавілля.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, покази свідка та надані письмові документи в їх сукупності, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 280 КУпАП, суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності та інші обставини, що мають значення для справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 91 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
Судом досліджено надані ОСОБА_1 документи, які підтверджують правомірність перебування на зазначеній території, та підтверджують його покази, щодо того, що там знаходиться будинок і земельна ділянка літньої жінки, ОСОБА_3 а саме: копію паспорта ОСОБА_3 (тещі свідка ОСОБА_2 ), з якого вбачається, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 ; рішення Яремчанського міського суду від 27.10.2008 року №2-313/2008 про набуття ОСОБА_3 права власності на спадкове майно — будинковолодіння АДРЕСА_2 ; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21328101 від 18.12.2008 року; витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091501:11:008:0048; викопіювання з Публічної кадастрової карти, з якої вбачається, що вказана земельна ділянка розташована серед лісового масиву.
Аналіз цих документів свідчить, що ОСОБА_3 є законним власником житлового будинку та земельної ділянки, які хоч і знаходяться серед лісового масиву в межах Карпатського національного природного парку, проте є об`єктами приватної власності, право на які виникло на підставі закону та судового рішення.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Забезпечення життєдіяльності та догляду за 88-річною власницею майна (зокрема, заготівля сіна її близькими родичами та особами, що їм допомагають) є законною реалізацією прав власності та користування.
Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України», включення земель до складу територій заповідного фонду не припиняє права приватної власності на них, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, організація охорони парку повинна здійснюватися безпосередньо шляхом встановлення чітких меж та інформаційно-охоронних знаків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 рухався наявною дорогою та залишив автомобіль на проїжджій частині в низині через відсутність подальшого автомобільного сполучення. При цьому з його слів на вказаному маршруті повністю відсутні будь-які шлагбауми, дорожня розмітка чи знаки, що забороняють проїзд.
Оцінюючи докази, надані органом, що склав протокол, суд констатує, що екологічна інспекція не подала до суду жодних доказів того, що на шляху руху автомобіля чи на місці його зупинки містилися шлагбауми, інформаційно-охоронні чи заборонні знаки проїзду. Матеріали справи не містять ні фото-, ні відеофіксації наявності таких загороджувальних або попереджувальних засобів на місцевості, а також не додано схеми дислокації дорожніх чи спеціальних знаків Карпатського НПП на цій конкретній ділянці. Таким чином, належними та допустимими доказами не доведено, що ОСОБА_1 діяв протиправно, перетинав спеціально означені загородження чи свідомо ігнорував офіційно встановлені межі та заборони природоохоронної зони.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Елементом цього принципу є вимога «якості закону» та «передбачуваності», які означають, що будь-яке обмеження прав чи заборона мають бути чіткими, зрозумілими та доступними для громадян, щоб особа могла завчасно оцінити наслідки своєї поведінки.
Так, у рішенні по справі «Сілвестер проти Австрії» (Sunday Times v. the United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка б давала громадянину можливість регулювати свою поведінку та передбачити (до ступеня, який є розумним за даних обставин) наслідки, які може спричинити конкретна дія. Крім того, у рішенні по справі «Коккінакіс проти Греції» ЄСПЛ вказав, що положення закону, які передбачають відповідальність, повинні чітко визначати межі правопорушення, а особа має заздалегідь знати, які саме дії чи бездіяльність тягнуть за собою покарання. У рішенні у справі «Сєрков проти України» Суд також підкреслив недопустимість порушення принципу «правомірних очікувань», коли держава раптово притягує особу до відповідальності за дії, які раніше вважалися правомірними або тривалий час не викликали заперечень з боку влади.
Застосовуючи наведені принципи до обставин цієї справи, суд констатує, що за відсутності на місцевості будь-яких інформаційних, межових чи охоронних знаків, шлагбаумів чи дорожньої розмітки, які б наочно вказували на межі Карпатського національного природного парку та встановлювали заборону проїзду, чинне законодавство втратило для пересічного громадянина ознаку передбачуваності. Більше того, традиційне користування цією дорогою місцевими мешканцями протягом десятиліть для ведення господарства та догляду за літніми родичами без будь-яких зауважень з боку Екологічної інспекції сформувало у ОСОБА_1 правомірні очікування щодо законності його дій.
Раптове притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності належного попереднього інформування та чіткого маркування меж обмежень у натурі (на місцевості) суперечить засадам справедливості, правової визначеності та принципу гуманності.
Враховуючи викладене, за відсутності інформаційного ознакування заборони, у ОСОБА_1 була відсутня об`єктивна можливість усвідомлювати протиправний характер своїх дій. Це виключає наявність у його діяннях вини у формі умислу чи необережності, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.
У силу ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки матеріали справи не містять беззаперечних доказів протиправності та винуватості у діях ОСОБА_1 , суд вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 91, 247, 283, 284 КУпАП, суддя —
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 91 КУпАП – закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено 10.11.2026.
Суддя: Марія ОСТАП`ЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua