Вирок від 09 листопада 2026 р. у справі №152/462/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Суд: Шаргородський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №152/462/26

Суддя: Войнаровський І. В.

Справа № 152/462/26

1-кп/152/73/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

законного представника

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

у справах дітей - ОСОБА_7 ,

представника ювенальної

поліції - ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020150000004 від 07 січня 2026 року,

за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України , студента 1 курсу ДПТНЗ «Жмеринське вище професійне училище», не одруженого, дитини з інвалідністю, раніше не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи неповнолітньою особою, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняю: здоров`я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, за невстановлених слідством обставин та у невстановлений час, придбав канабіс з метою збуту.

В подальшому, 23.01.2026 приблизно о 14-25 годин, перебуваючи на автозаправній станції «Авантаж 7», що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Пеньківка, вулиця Миру, 56, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої та оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, незаконно збув легендованій особі - ОСОБА_9 , що діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину з відома та під контролем працівників поліції під час проведення контрольованої та оперативної закупівлі, за кошти в сумі 1500 гривень, речовину рослинного походження, що перебувала в сухому та подрібненому стані, яка в подальшому вилучена, та згідно висновку експерта № СЕ-19/102-26/1581-НЗПРАП від 26.01.2026 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, загальною масою 4,20 грамів (у перерахунку на висушену речовину).

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів.

Окрім того, ОСОБА_4 , будучи неповнолітньою особою, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, за невстановлених слідством обставин та у невстановлений час, придбав канабіс з метою збуту.

В подальшому, 28.01.2026 приблизно о 14-20 годин, перебуваючи на автозаправній станції «Авантаж 7», що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Пеньківка, вулиця Миру, 56, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої та оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, повторно, незаконно збув легендованій особі - ОСОБА_9 , що діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину з відома та під контролем працівників поліції під час проведення контрольованої та оперативної закупівлі, за кошти в сумі 1200 гривень, речовину рослинного походження, що перебувала в сухому та подрібненому стані, яка в подальшому вилучена, та згідно висновку експерта № СЕ-19/102-26/183 7-НЗПРАП від 29.01.2026 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, загальною масою 4,41 грамів (у перерахунку на висушену речовину).

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно.

Окрім того, ОСОБА_4 , будучи неповнолітньою особою, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин. їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, за невстановлених слідством обставин та у невстановлений час, придбав канабіс з метою збуту.

В подальшому, 28.01.2026 о 14-30 годин, перебуваючи на автозаправній станції «Авантаж 7», що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, с. Пеньківка, вулиця Миру, 56, після проведення контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої та оперативної закупівлі наркотичного засобу - канабісу, затримано ОСОБА_4 , та в ході особистого обшуку затриманого в сумці чорного кольору, яка належить ОСОБА_4 виявлено речовину рослинного походження, що перебувала в сухому та подрібненому стані, яка в подальшому вилучена, та згідно висновку експерта № СЕ-19/102-26/1836-НЗПРАП від 29.01.2026 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, загальною масою 3,67 грамів (у перерахунку на висушену речовину).

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, вчинені повторно.

Прокурор вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у висунутому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочинів, пояснивши, зокрема, що він вчинив інкриміновані йому злочини у вказаний в обвинувальному акті час та місці. Вину визнає, щиро кається, просив суворо не карати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 просив суд врахувати, що обвинувачений визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, злочини вчинив будучи неповнолітнім, щиро розкаюється. З урахуванням всіх обставин справи, просив обвинуваченого ОСОБА_4 суворо не карати.

Ураховуючи те, що учасники судового засідання, не оспорюють усі обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом установлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд цього провадження щодо усіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших обставин у кримінальному провадженні, обмежившись лише допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу та щодо речових доказів.

Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів; злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно та вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні неповнолітньому обвинуваченому виду та міри покарання, бере до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та вчинення кримінальних правопорушень неповнолітнім. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 103 КК України, при призначенні покарання суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості ОСОБА_4 .

Згідно ст. 485 КПК України, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з`ясовуються: 1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров`я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов`язану з психічною хворобою, повинно бути також з`ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; 2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; 3) умови життя та виховання неповнолітнього; 4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 487 КПК України, при дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з`ясувати: 1) склад сім`ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім`ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім`ї; 2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; 3) зв`язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», суд повинен, також, з`ясувати вік неповнолітнього, стан здоров`я та загального розвитку, характеристику (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті), умови життя і виховання (дані про сім`ю, побутове оточення), обставини, що негативно впливали на його виховання, вплив дорослих підмовників, його ставлення до вчиненого діяння.

Так, судом встановлено, ОСОБА_4 є дитиною-інвалідом, має хронічне захворювання - цукровий діабет І типу, проживає разом матір`ю - ОСОБА_10 , співмешканцем ОСОБА_11 та бабусею ОСОБА_12 в АДРЕСА_1 , соціальні зв`язки з рідними та близькими добрі. Умови проживання у задовільному стані. Для неповнолітнього ОСОБА_4 створені умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Неповнолітній ОСОБА_4 забезпечений всім необхідним для комфортного життя.

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Тиврівської селищної ради ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_13 до відкриття кримінального провадження на обліку ССД не перебував та не перебуває.

Представник ювенальної поліції ОСОБА_14 в судовому засіданні вказала, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Також, при призначенні покарання обвинуваченому суд приймає до відома досудову доповідь, складену органом пробації.

Так, з досудової доповіді, що складена Вінницьким районним відділом №2 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, вбачається, що зважаючи на інформацію, що характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого, відсутність попередніх правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства. При цьому, зазначено, що у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на нього обов`язків, які передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 69 КК України через наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочинів та, з урахуванням встановлених судом даних щодо особи обвинуваченого, призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межи, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, а з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 КК України, не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому: з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочинів, вчинених обвинуваченим, особи винуватого, наявності обставини, що пом`якшує покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання:

- за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки;

- за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

При цьому, остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначати на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Окрім того, з урахуванням обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думки прокурора, суд доходить висновку, що доцільним є застосування до ОСОБА_4 положень ст.ст. 75, 104 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, строком на один рік, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених пунктами 1, 2 ч. 1, пунктом 4 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки, на переконання суду, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Призначаючи ОСОБА_4 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати в справі за проведення експертиз становлять 8468,30 грн.

При цьому суд враховує положення ч. 3 ст. 33 ЦК України та ст. 1179 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЦК України встановлено, що неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Таким чином, понесені процесуальні витрати за проведення експертиз у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів у розмірі 8468,30 грн, слід покласти на законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 , на його матір - ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які зокрема передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а згідно п. 1 ч. 2 цієї норми закону спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п.4 ч.1 ст.96-2 КК).

Таким чином, на підставі ст.96-1, ст. 96-2 КК України мобільний телефон марки iPhone 14 чорного кольору підлягає конфіскації на користь держави, оскільки він був знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу немає.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 368-371, 373-376, 484, 485, 487-490, 496 КПК України, на підставі ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ст.ст. 69, 75, 76, 96-1, 96-2, 98, 103, 104 КК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки;

за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у 1 (один) рік не вчинить нового злочину.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку в 1 (один) рік обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі, з 28 січня 2026 року по 29 січня 2026 року.

Згідно з ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 період дії цілодобового домашнього арешту з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи із 30 січня 2026 року по 29 березня 2026 року.

Скасувати арешт на тимчасово вилучене у ОСОБА_4 майно, в частині, а саме: сумку через плече чорного кольору, грошові кошти в сумі 455 грн., грошові кошти в сумі 1200 грн, з написом «Закупка», накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 січня 2026 року.

Речові докази: поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, який поміщено до спеціального пакету НПУ ICR0195216, поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження, який поміщено до спеціального пакету НПУ РSР1388057 - знищити; грошові кошти в сумі 1200 грн. з написом «Закупка» - повернути ГУНП у Вінницькій області; колоду гральних карт, дві запальнички білого та чорного кольорів, металевий брилок у вигляді автобуса, зарядний пристрій для телефону, чорну пляшечку з рідкою речовиною з написом «харчовий ароматизатор», посвідчення інваліда, видане на ім`я ОСОБА_4 , паспорт хворого цукровим діабетом, банківську картку АТ «ПУМБ», грошові кошти в сумі 455 грн. - повернути ОСОБА_4 .

На підставі ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію до мобільного телефону марки iPhone 14 чорного кольору, та який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, конфіскувавши його у власність держави.

Стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - матері ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати пов`язані з залученням експертів в сумі 8468 гривень 30 копійок.

Згідно зі статтями 392-395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно зі статтею 376 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua