Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №148/3098/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/3098/26

Провадження №: 3/148/856/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Тульчинського районного суду

Вінницької області

В складі головуючого судді: Ковганича С.В.

за участю захисника правопорушника Брижатого Д.С.

правопорушника ОСОБА_1

розглянувши матеріали, які надійшли з Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 за порушення ст.122-2 ч.1, ст.122-4, ст.124, ст. 130 ч.1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №790562 від 07.10.2026 вбачається, що 07.10.2026 о 00:46 год у м. Тульчині по вул. М.Леонтовича, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору та звукового сигналу, не зупинився. Був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі, чим порушив вимоги п.п 2.4 та 8.9"б" ПДР України. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 122-2 ч.1 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №790564 від 07.10.2026 вбачається, що 07.10.2026 о 00:48 год у м. Тульчині по вул. Ростислава Покиньчереди, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , скоївши ДТП , а саме здійснивши наїзд на службовий автомобіль працівників поліції, що здійснював переслідування та блокування, після чого місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п. 2.10 а ПДР України. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 122-4 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №790568 від 07.10.2026 вбачається, що 07.10.2026 о 00:47 год у м. Тульчині по вул. Ростислава Покиньчереди, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 ,не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Рено Дастер р.н.з. НОМЕР_2 який здійснював його переслідування та зупинку шляхом блокування. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №790575 від 07.10.2026 вбачається, що 07.10.2026 о 00:55 год у м. Тульчині по вул. Ростислава Покиньчереди, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в ладижинській міській лікарні із застосуванням DRAGER ALCOTEST №0046, результат позитивний 2,14 проміле. Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані, як порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, адміністративна відповідальність за що передбачена ст.130 ч.1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, відповідають дійсності. Вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, запевнив суд, що усвідомив протиправність своєї поведінки та зробив належні висновки. Зазначив, що надалі подібного не допустить, та просив суворо його не карати.

Захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Брижатий Д.С. в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного щодо визнання вини у вчиненому правопорушенні та щирого каяття.

Водночас захисник звернувся до суду з клопотанням про застосування до правопорушника стягнення у вигляді адміністративного арешту замість передбаченого санкцією статті штрафу. Свою вимогу адвокат обґрунтував критично важким матеріальним становищем особи, наявністю на його утриманні неповнолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за інвалідністю внаслідок війни та особою, яка повністю перебуває на державному соціальному забезпеченні. Захисник зазначив, що накладення грошового штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік за таких умов призведе до надмірного та непосильного фінансового тягаря для всієї родини правопорушника, що суперечить принципу індивідуалізації та гуманізму покарання. На думку захисника, такий вид стягнення як адміністративний арешт у повній мірі виконає виховну та запобіжну функцію, передбачену ст. 23 КУпАП, без доведення родини до стану злиднів. На підтвердження майнового стану особи суду було надано довідку про перебування на соціальному забезпеченні, копії свідоцт про народження дітей, копію пенсійного посвідчення та інші документи.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

Згідно положень ст.124 КУпАП, відповідальність передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Статтею 122-2 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Вчинення ОСОБА_1 правопорушень передбачених ст.ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП, підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №790562 від 07.10.2026, ЕПР1 №790564 від 07.10.2026, ЕПР1 №790568 від 07.10.2026, ЕПР1 №790575 від 07.10.2026 (а.с.2,42,75,104), які за змістом відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, у яких викладені обставини і суть правопорушень, передбачених ст. ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП;

- рапорт (а.с. 4-7);

- акт огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (а.с.9);

- медичний висновок та чек алкотесту "Драгер", які показали вміст алкоголю 2,14% (а.с.10,11);

- схема місця ДТП (а.с.106);

- пояснення (а.с.8);

- СD дисками з відеозаписами які належать Тульчинському РВП ГУНП у Вінницькій області (а.с.19,-22), з яких встановлено, що ОСОБА_1 07.10.2026 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та здійснивши наїзд на службовий автомобіль працівників поліції, що здійснював переслідування та блокування, після чого місце пригоди залишив.

Надані до суду протоколи про адміністративні правопорушення, на переконання суду відповідають вимогам ст.. 256 КУпАП, оскільки в них зазначено наявні у ОСОБА_1 на момент зупинки його поліцейським порушення за ст.ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те особою поліцейським СРПП Тульчинського РВП з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та містять дату і місце його складання, дані про особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тобто мають в собі всі необхідні відомості для вирішення справи і прийняття відповідного процесуального рішення.

При складанні протоколів про адміністративне правопорушення, передбачених ст. ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП, працівниками поліції дотримані вимоги ст.254-256 КУпАП та розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 р.

Жодних пояснень щодо незгоди з діями працівника поліції з приводу незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, під час складання протоколів ОСОБА_1 не викладено.

Із правами, встановленими ст.63 Конституції України, зокрема з правом на захист і ст.268 КУпАП ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджено його підписами у протоколах про адміністративні правопорушення.

Будь-яких зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував, окрім того матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 не надав.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Огляд водія на стан наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.. 266 ч. 2 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків.

На оглянутих відеозаписах, які долучені до матеріалів справи, відзнятих на місці події, які відповідають вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, містяться докази керування водієм ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, здійснення наїзду на службовий автомобіль працівників поліції, що здійснював переслідування та блокування та залишення місця пригоди.

Тобто вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належними та допустимими доказоми вчинення адміністративних правопорушень.

Згідно постанови КМУ «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 №1306 учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичнихчи токсичних речовин.

Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися.

Відповідно до п. 8.9б ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Згідно з п. 2.10.а. ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність, а відтак повинен виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу 1 Інструкції про по-рядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я ( у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку ). Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами вказаної вище Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові ( пункт сьомий Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ).

Згідно з ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Аналізуючи вищенаведені факти, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, у їх сукупності та взаємозв`язку, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень передбачених ст.ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП повністю доведена і сумніву не викликає.

Отже, дослідивши усі матеріали справи, суд дійшов до висновку, що правопорушник вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП і повинен нести передбачену законом відповідальність.

Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.

При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно пункту 28 Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року, судам необхідно враховувати, що Кодекс про адміністративні правопорушенняУкраїни не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст.. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст.. 34 КУПАП, не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст.. 35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Щодо клопотання захисника, суд зазначає, що відповідно до ст. 33 ч.2 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Проте, суд може обирати вид стягнення лише в межах, установлених законом, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Санкція статті 130 ч.1 КУпАП є абсолютно-визначеною та поєднаною. Вона чітко імперативно визначає єдиний можливий вид і міру покарання — накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Законодавством України не передбачено можливості заміни штрафу за ст. 130 КУпАП на адміністративний арешт з міркувань скрутного матеріального становища особи. Суд не має правових підстав виходити за межі встановленої законом санкції статті, а тому клопотання адвоката про зміну виду адміністративного стягнення задоволенню не підлягає.

Статтею 36 КУпАП передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь вини та ставлення до вчиненого, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто у межах, встановлених ст. 130 ч.1 КпАП України, оскільки санкція цієї статті передбачає більш тяжке покарання, ніж санкції ст.ст. 122-4 КУпАП, ст. 122-2 ч.1 КУпАП, ст. 124 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України та ст.. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, беручи до уваги, що ОСОБА_1 будучи особою, яка вчинила правопорушення за ст.ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст.. 23 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 4 ч. 5 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 665,60 грн. судового збору в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 9, 23, 33, 36, 130, 122-2, 122-4, 124, 245, 256, 283, 287, 289 КпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 визнати винним в скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 130 ч.1, 122-2 ч.1, 124, 122-4 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом терміном на один рік ( Рахунок UA418999980313080149000002001, Отримувач ГУК у Вінницькій обл./Він. обл./21081300, Код отримувача 37979858, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм..подат.) .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.307,308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцем знаходженням майна. Відповідно до вимог ст. 308 ч.2 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя: