Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №344/753/26
Суддя: Лазарів О. Б.
Справа № 344/753/26
Провадження № 1-кп/344/756/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Загір`я, Галицького району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм в ТОВ «НОВИЙ ДІМ БУД», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Злочин скоєно за наступних обставин. Так, 25 листопада 2025 року, близько о 09:50 год, обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи автопоїздом у складі тягача марки «DAF XF 105.460» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричепа марки «SCHWARZMULLER PA-2E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснював рух по вул. Євгена Коновальця в м. Івано-Франківську Івано-Франківського району Івано-Франківської області у напрямку до вул. Національної Гвардії в м. Івано-Франківську. Наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований поблизу буд. № 147 по вул. Євгена Коновальця та, який позначений інформаційно-вказівними знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід», визначеними у Додатку № 1 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, обвинувачений зупинив автопоїзд з метою надання переваги в русі пішоходу, який рухався по вище вказаному нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно руху транспортного засобу.
В цей час, по вул. Євгена Коновальця за ходом руху автопоїзда, правим тротуаром до вказаного нерегульованого пішохідного переходу підійшов пішохід – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підійшов до передньої частини автопоїзда під керуванням ОСОБА_7 , який продовжував стояти перед розміткою нерегульованого пішохідного переходу, та почав переходити проїзну частину дороги перед його передньою частиною, йдучи справа наліво відносно розташування автопоїзда.
У свою чергу обвинувачений ОСОБА_7 , був неуважним, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух прямо автопоїздом та при цьому передньою серединою частиною автопоїзда вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , спричинивши йому травмування. У вищезазначений спосіб ОСОБА_7 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 4.16 а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора; п. 10.1., який зобов`язує водія перед початком руху, перестроюванням, та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
У результаті порушення ОСОБА_7 вказаних правил безпеки дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з саднами та синцями в ділянці голови, переривчастими крововиливами в м`які тканини голови, лінійним переломом правої потиличної, тім`яної, скроневої кісток, тіла та лівого великого крила клиноподібної кістки, крововиливами в пірамідки обох скроневих кісток, основної пазухи, під тверду мозкову оболонку в лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва та тім`яно-скронево-потиличній ділянці справа по латеро-вентральній поверхні, під м`яку мозкову оболонку в лобно-тім`яно-скронево-потиличній ділянці зліва, лобно-тім`яно-скроневій ділянці справа по латеро-вентральній поверхні, обох півкуль мозочка з поширенням між борозни, в речовину головного мозку в ділянці полюсів обох лобних та скроневих долонь, від яких помер в приміщенні лікувального закладу КНП «ОКЛ ІФ ОР» о 19 год 45 хв 25.11.2025 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним злочину, зокрема зазначив, що 25.11.2025 року, керуючи транспортним засобом марки «DAF», він під`їжджав до пішохідного переходу по вул.Є.Коновальця в м.Івано-Франківську. Оскільки там був рух заблокований, всі транспортні засоби рухалися з незначною швидкістю. В один момент, коли автомобіль розпочав рух, обвинувачений відчув удар, після чого він одразу зупинився. На дорозі лежав чоловік, який не розмовляв. Слідів крові обвинувачений також не побачив. В подальшому обвинувачений надавав допомогу потерпілим та відшкодував їм завдану шкоду. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого. Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст згаданих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Визначаючи обвинуваченому покарання, суд також виходить з вимог ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме, те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, висновок органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_7 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб), думку потерпілих, яка просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти його волі.
До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд відносить повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілим спричиненої шкоди, обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обставин, що обтяжують обвинуваченому покарання судом не встановлено.
З врахуванням наведених вище пом`якшуючих обставин та обставин, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 вимоги ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Також, з урахуванням наведених вище обставин, зокрема, те, що обвинувачений ОСОБА_7 працює водієм і це є єдиним джерелом доходу для нього та сім`ї, добровільне відшкодування шкоди обом потерпілим та думку потерпілих, які просять обвинуваченого суворо не карати та не наполягають на призначенні покарання у виді позбавлення права керування транспортних засобів, суд вважає, що до обвинуваченого можна не застосовувати таке додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільні позови ОСОБА_9 до ПАТ «Страхова група ТАС» про стягнення шкоди та ОСОБА_5 до ПАТ «Страхова група ТАС» про стягнення шкоди підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.
Так, судом достовірно встановлено, що в результаті порушення обвинуваченим ОСОБА_7 п.п.1.5, 2.3 б,д, 4.16 а,10.1 ПДР України настала смерть потерпілого ОСОБА_8 , який був для потерпілих чоловіком та батьком відповідно.
Також, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_7 була застрахована відповідно до поліса №229775702 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03.06.2025 року страховою компанією ПАТ «Страхова група ТАС». Згідно вказаного договору ПАТ «Страхова група ТАС» виступає страховиком, а страхувальником ОСОБА_7 , забезпечений транспортний засіб марки «SCHWARZMULLER PA-2E» реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно вимог ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до вимог ст.980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно ч. 1, ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випаоку страховик зобов?язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Згідно ч. 1, ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов?язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв?язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обірунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно ч. 3, ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Загальний розмір усіх здійснених страхових регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом».
Згідно п. 6, ч. 1, ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону».
Відповідно до п.8.1 умов договору страхування від 03.06.2025 року, відповідач зобов`язаний виплатити страхову суму за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих осіб, що відповідно до п.8.1.2. складає 500000 грн. на одну особу.
Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума 500000 грн. на одного потерпілого (померлого) є максимальною сумою страхового відшкодування. А тому, заявлені позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вимоги щодо стягнення для кожного по 500000 грн. є безпідставними. Суд вважає, з урахуванням обставин справи, заявленими позивачами вимог до страхової компанії, страхову суму відшкодування в розмірі 500000 грн. слід стягнути з ПАТ «Страхова група ТАС» на користь обох потерпілих, по 250000 грн. пропорційно кожному.
Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в частині позовних вимог до відповідача ТзОВ «Новий Дім Буд» про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням слід залишити без розгляду, відповідно до поданих потерпілими заявами, у зв`язку з добровільним відшкодуванням шкоди.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді трьох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Зарахувати в строк відбуття покарання, термін перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в період з 26.11.2025 року по 07.01.2026 року включно.
Цивільний позов в частині позовних вимог ОСОБА_9 до ТзОВ «Новий Дім Буд» про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ПАТ «Страхова група ТАС» про стягнення шкоди задовольнити частково. Стягнути з ПАТ «Страхова група ТАС» на користь ОСОБА_9 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. на відшкодування шкоди, заподіяної життю потерпілої особи. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Цивільний позов в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ТзОВ «Новий Дім Буд» про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ПАТ «Страхова група ТАС» про стягнення шкоди задовольнити частково. Стягнути з ПАТ «Страхова група ТАС» на користь ОСОБА_5 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.. на відшкодування шкоди, заподіяної життю потерпілої особи. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Арешт накладений на автомобіль марки «DAF XF 105.460» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та напівпричіп марки «SCHWARZMULLER PA-2E» реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.11.2025 року – скасувати.
Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 в користь держави 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 80 коп. за проведення інженерно-транспортних експертиз.
Долю речових доказів вирішити наступним чином: оптичний диск з відеозаписами із відеореєстраторів, відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 26.11.2025 року – залишити при матеріалах кримінального провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя ОСОБА_10
Оригінал: reyestr.court.gov.ua