Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про позбавлення батьківських прав
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №607/1896/26
Суддя: Костів О. З.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/1896/26Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В
Провадження № 22-ц/817/1137/26Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участю секретаря - Панькевич Т.І.,
апелянтів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ,
прокурора - Фігель О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/1896/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року, ухвалене суддею Марциновською І.В., повний текст якого складено 10 липня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 звернулися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 24.11.2005 до 04.05.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачі зазначили, що після розірвання шлюбу діти проживають разом із батьком, який самостійно виховує та матеріально утримує дітей. ОСОБА_1 займався реєстрацією та вступом дітей до навчальних закладів, брав активну участь у їхньому шкільному житті. Лише ОСОБА_1 піклувався про стан здоров`я дітей та займався їхнім лікуванням.
Відповідачка за місцем проживання дітей протягом тривалого часу не з`являється, участі в їх вихованні не приймає, життям дітей не цікавиться та кошти на їх утримання не надає. При цьому відповідачці достеменно відоме місце проживання дітей, однак, за твердженням позивачів, з 2017 року відповідачка їх жодного разу не навідала. На думку позивачів, тривала розлука з матір`ю має своїм наслідком розрив психоемоційних зв`язків матері та дітей.
Позивачі зазначили, що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не виявляє бажання бачитися з дітьми, не піклується про їх духовний і фізичний розвиток, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не надає доступу до культурних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Позивачі вказали, що за станом здоров`я та матеріальним становищем відповідачка може виконувати свої батьківські обов`язки.
За таких обставин позивачі просили позбавити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Попереджено ОСОБА_7 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Покладено на орган опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області контроль за виконанням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських обов`язків по відношенню до дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачі подали на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Вважають, що в матеріалах справи наявні докази того, що відповідачка тривалий час не проживає разом з дітьми, не бере участі у їх вихованні, не цікавиться станом здоров`я, розвитком та життям, не забезпечує матеріального утримання дітей, не підтримує належного емоційного зв`язку з ними, а фактично самоусунулася від виконання обов`язків матері.
Зазначають, що суд звів оцінювання доказів у справі до визначення першочергового надання переваги подіям, які мали місце вісім років тому, над тим фактом, що троє неповнолітніх дітей протягом цих восьми років повністю позбавлені піклування матері про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Зокрема, мати не піклується про забезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання. Діти позбавлені спілкування з матір`ю в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Мати не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти.
Також вказують, що судом не надано належної правової оцінки поясненням, даним в суді позивачами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . З їхніх розлогих пояснень судом виокремлено лише те, що діти не висловились категорично стосовно неможливості відновлення стосунків із матір`ю, зокрема невірно трактовано слова ОСОБА_11 стосовно того, що він начебто сказав, що без позбавлення батьківських прав (відповідачка) не вживатиме жодних заходів для відновлення стосунків з дітьми.
Стверджують, що дослівно такого позивач не говорив і таке формулювання є довільним інтерпретуванням сказаного стороною по справі самим судом. Вважають, що суд навмисно задавав питання складно, постійно задавав уточнюючі запитання, якими збивав сторін з думки, пропонував неліквідні варіанти відповідей, чим вводив неповнолітніх позивачів у стан психологічної напруги і невпевненості, фактично, примушуючи їх до виправдовування з приводу того, чому вони вирішили позбавити матір батьківських прав, чого суд робити не мав права.
В подальшому в рішенні суд мотивував, як основну підставу відмови в позові, саме цими відповідями, які начебто більшою мірою відображають справжнє ставлення дітей до матері, ніж їх формальне прохання про задоволення позову. Мовляв , зі слів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вбачається, що причиною їхнього звернення до суду є не стільки бажання остаточно припинити будь-які сімейні відносини з матір`ю, як багаторічне розчарування її поведінкою та відсутністю будь-яких дій щодо відновлення таких відносин.
Також вважають безпідставним твердження суду щодо того, що під час опитування в судовому засіданні молодшої доньки - десятирічної ОСОБА_15 , вона не змогла пояснити юридичної природи позбавлення батьківських прав та його наслідків. При цьому дитина вказала, що не заперечує проти того, щоб суд «заборонив матері бути її мамою». Враховуючи вік дитини, її відповідь абсолютно чітко окреслює її ставлення до позову і його розуміння. Вважають необґрунтованими дії суду вимагати від десятирічної дитини обґрунтованої відповіді щодо термінології та чіткого переказу юридичних наслідків процедури позбавлення батьківських прав матері. Зрештою, вказує апелянт, ставлення ОСОБА_15 до матері і її психоемоційний стан детально викладений у психологічному висновку практичного психолога Мар`яни Гевко , який долучений до матеріалів справи і з яким суд мав можливість ознайомитися. Однак, вказує, суд при опитуванні ОСОБА_15 в судовому засідання поводився так само, як і при опитуванні позиції старших дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , формулював запитання складно, задавав і повторював їх з притиском, щоб дитина не могла їх зрозуміти і почувалася максимально невпевнено. В подальшому дитина перестала відповідати на запитання суду, закрилася, що судом було безпідставно розцінено у рішенні, як нерозуміння і невміння пояснити.
Крім того, вказують, що судом досліджено викладену у Висновку від 17.03.2026 про недоцільність позбавлення батьківських прав Служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області позицію, в якій детально описано дії відповідачки, формально спрямовані на налагодження контакту з дітьми протягом 2018-2019 років, зокрема встановлення графіку побачень, який самою відповідачкою фактично виконувався один раз - в присутності представників поліції і Служби в справах дітей. В подальшому відповідачка жодного разу графік побачень з дітьми не виконувала, контакт з дітьми не намагалась налагодити в жодний спосіб.
Однак, не зважаючи на це, суд, на думку апелянтів, безпідставно виснував, що конфлікт між батьками дітей, яким мав місце і повністю вичерпався у 2019 році, має безпосереднє значення при розгляді справи про позбавлення батьківських прав у 2026 році і підтверджує відсутність винної поведінки відповідачки при повному самоусуненні її із життя дітей.
Також звертають увагу на те, що 30.06.2026 до суду надійшов відзив відповідачки по справі ОСОБА_7 , який долучений судом до матеріалів справи і сприйнятий як заява з позицією щодо позову, оскільки поданий поза процесуальним строком. У вказаній заяві відповідачка повідомила суд, що позовні вимоги не визнає і заперечує проти позбавлення її батьківських прав, що намагалась зустрітись з дітьми у 2022 році і досі боїться фізичної розправи, тому не має можливості виховувати та бачитись з дітьми.
Зазначають, що у вказаній заяві відповідачкою, окрім незгоди з позовом, не висловлено жодної позиції стосовно її ставлення до дітей, невиконання нею батьківських обов`язків, щодо того, які спроби контактувати з дітьми вона робила після 2022 року.
Тобто, відповідачка не проявила жодного розкаяння чи жалю з приводу того, що вона не забезпечує, не бачиться і не цікавиться своїми дітьми, як і не висловилася про своє бажання робити це в подальшому в принципі.
Зазначають, що з часу виїзду відповідачки за кордон у 2019 році, вона не контактує і не цікавиться дітьми, що достеменно виснувано судом у оскаржуваному рішенні. З 2019 року не вчинила жодних реальних (не формальних) дій, спрямованих на те, щоб проживати, утримувати, спілкуватися чи цікавитися дітьми, забирати їх на канікули чи ін. Натомість її повністю влаштовує той стан речей, який існує - коли діти проживають разом із батьком, який повною мірою (за обох батьків) виконує усі батьківські обов`язки щодо них, повністю утримує їх. Це прямо підтверджується і змістом заяви, поданою нею до суду. Тобто, мати лише заперечує проти позову, але при цьому не вчиняє жодних дій, спрямованих на забезпечення їй можливості належно виконувати свої обов`язки щодо дітей.
Таким чином, вважають апелянти, відповідачка декларує бажання мати щодо своїх дітей лише права, проте не має наміру нести стосовно них жодних обов`язків. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку.
Крім того вважають, що судом при ухваленні рішення порушено норму ч.1 ст.280 ЦПК України і безпідставно ухвалено заочне рішення по справі, при тому, що за встановлених обставин розгляд справи після долучення до неї письмової заяви відповідачки повинен був відбуватися на загальних підставах, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу служба у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Зокрема вважає, що суд першої інстанції на перше місце поставив якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення, а тому рішення суду прийнято обґрунтовано з правильним застосування норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Вказує, що конфлікт між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_7 фактично триває з 2017 року, однак зібрані з того часу службою у справах дітей докази не свідчать про умисне невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, у зв`язку з чим підстав для позбавлення її батьківських прав не вбачається, про що зроблено відповідний висновок, який суд першої інстанції належним чином дослідив та дав йому вірну оцінку.
В судовому засіданні апелянти підтримали свою апеляційну скаргу, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване судове рішення, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.05.2018 у справі №607/14033/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.
Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 60 від 19.01.2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Указане також підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.
З витягу про державну реєстрацію прав №36282134 від 16.11.2012 встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .
З акта обстеження умов проживання від 26.03.2018 вбачається, що працівники служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області провели обстеження за адресою проживання дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . За результатами обстеження встановлено, що для розвитку дітей створено всі необхідні умови. Також зазначено, що в сім`ї триває процес розлучення між батьками, діти проживають з батьком, на момент проведення обстеження матері у будинку не було.
Згідно з довідкою про проведення профілактичної бесіди від 29.03.2018, складеною головним спеціалістом служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Сачик Н.М., з ОСОБА_7 проведено профілактичну бесіду щодо виконання нею батьківських обов`язків стосовно трьох малолітніх дітей. Під час бесіди ОСОБА_7 повідомила, що 28.03.2018 бачилася з дітьми та спільно провела з ними час, не відмовляється від виконання батьківських обов`язків і має намір надалі піклуватися про дітей. Також у довідці зазначено, що під час проведення бесіди дітям неодноразово телефонувала мати, а діти домовлялися з нею про зустрічі. Крім того, спеціалістом служби у справах дітей матері було роз`яснено, що обоє батьків мають рівні права та обов`язки щодо дітей.
29.03.2018 ОСОБА_7 звернулася із письмовою заявою до начальника служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, в якій зазначила, що перебуває у процесі розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , близько півтора року спільно з ним не проживає та між ними існує конфлікт. Також повідомила, що чоловік забрав доньку, яка до цього проживала разом із нею, не дозволяє дітям спілкуватися з матір`ю, налаштовує їх проти неї та перешкоджає їхнім зустрічам. У зв`язку із цим просила службу у справах дітей втрутитися у ситуацію та сприяти захисту її прав як матері. У зазначеній заяві ОСОБА_7 також повідомила, що не має можливості відвідувати дітей за місцем їх проживання, оскільки, за її твердженням, існує пряма загроза її фізичному та психологічному здоров`ю. У зв`язку із цим вона просила службу у справах дітей встановити графік її побачень із дітьми за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради №08 від 26.04.2018 розглянуто заяву ОСОБА_7 щодо встановлення графіка побачень із малолітніми дітьми. За результатами розгляду комісія рекомендувала встановити ОСОБА_7 графік побачень із дітьми без присутності батька за місцем проживання матері.
01.08.2018 ОСОБА_7 звернулася до начальника служби у справах дітей Байковецької сільської ради із письмовою заявою, в якій просила забезпечити супровід працівників служби під час її відвідування дітей за місцем їх проживання. У заяві зазначила, що ОСОБА_1 , за її твердженням, не дозволяє їй бачитися та спілкуватися з трьома малолітніми дітьми, створює відповідні перешкоди, а також через його агресивну поведінку та побоювання за власну фізичну і психологічну безпеку вона боїться самостійно приїжджати до будинку, де проживають діти.
Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 03-08/01 від 03.08.2018, у зв`язку із заявою ОСОБА_7 працівниками служби у справах дітей спільно з матір`ю дітей 03.08.2018 здійснено виїзд за місцем проживання дітей. У повідомленні зазначено, що після прибуття за місцем проживання дітей ОСОБА_1 дозволив зайти до будинку лише представникам служби у справах дітей, тоді як ОСОБА_7 зайти до будинку не дозволив. Крім того, працівники служби зазначили, що під час спілкування ОСОБА_1 поводився агресивно та вживав нецензурну лексику щодо представників служби. У цьому ж повідомленні наведено пояснення ОСОБА_7 про те, що батько дітей перешкоджає виконанню встановленого графіка побачень та застосовує до неї фізичне насильство у присутності дітей. За результатами виїзду службою зроблено висновок, що ОСОБА_7 не має можливості бачитися та брати участь у вихованні дітей через створення їй перешкод з боку батька.
Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 07-08/01 від 07.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_7 щодо забезпечення можливості побачення з дітьми працівниками служби у справах дітей спільно з ОСОБА_7 здійснено виїзд за місцем проживання дітей. У повідомленні зазначено, що ОСОБА_1 відчинив двері будинку, випустив до матері сина ОСОБА_13 , однак після того, як ОСОБА_7 доторкнулася до руки дитини, почав голосно висловлюватися на її адресу, забрав хлопця до будинку та зачинив двері. Спілкування матері із сином тривало приблизно одну-дві хвилини. У повідомленні також зазначено, що під час перебування біля будинку працівники служби чули плач малолітньої ОСОБА_15 , а на прохання матері дозволити їй побачитися з донькою батько не відреагував. Крім того, після від`їзду ОСОБА_7 , між нею та ОСОБА_1 відбулася телефонна розмова, під час якої, за змістом повідомлення, батько передав слухавку доньці, яка плакала, а ОСОБА_7 намагалася її заспокоїти та повідомила, що любить її.
Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 10-08/01 від 10.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_7 щодо забезпечення можливості побачення з дітьми працівниками служби спільно з дільничним офіцером поліції здійснено виїзд за місцем проживання дітей. Під час виїзду встановлено, що житловий будинок був зачинений, а ОСОБА_1 разом із дітьми був відсутній. У повідомленні також зазначено, що ОСОБА_7 привезла для дітей придбані нею шкільний одяг та канцелярське приладдя, які у зв`язку з відсутністю дітей залишила на порозі будинку.
Відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 21-08/04 від 21.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_7 працівниками служби здійснено виїзд за місцем проживання дітей. Під час виїзду встановлено, що житловий будинок був зачинений, а батько разом із дітьми був відсутній. У присутності працівників служби ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_1 , повідомивши йому, що відповідно до встановленого графіка цього дня має право на побачення з дітьми. Зі змісту повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 відповів, що відповідачка «не заслужила» побачення з дітьми, а також повідомив, що побоюється, що донька ОСОБА_17 побіжить до матері, оскільки дитина за нею плаче та є до неї дуже прив`язаною, у зв`язку із чим погоджується на спілкування матері з дітьми лише у своєму будинку.
З акта обстеження умов проживання від 09.01.2019 вбачається, що працівниками служби у справах дітей здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 та дітей. В акті зазначено, що за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та троє дітей. Також зазначено, що зі слів ОСОБА_7 батько перешкоджає їй брати участь у вихованні дітей, які проживають разом із ним. Під час виїзду працівники служби встановили, що ОСОБА_1 двері будинку не відчинив та не допустив їх до помешкання. В акті зазначено, що крізь скляні двері він висловлювався на адресу працівників служби лайливими словами, погрожував жестами, а на прохання показати дітей через вікно відповів нецензурною лайкою.
З акта обстеження умов проживання від 07.04.2020 вбачається, що діти проживають разом із батьком, який забезпечив для них належні житлово-побутові умови. За результатами обстеження встановлено, що умови проживання дітей відповідають їхнім потребам.
З акта обстеження умов проживання, складеного 19.02.2026, вбачається, що діти проживають разом із батьком, який забезпечує належні умови для їх проживання та розвитку. Під час проведення бесіди діти повідомили працівникам служби у справах дітей, що проживають із батьком, мати близько шести років участі у їхньому житті не бере, не цікавиться ними та не підтримує з ними спілкування. Аналогічні пояснення містяться і в довідках про проведення індивідуальних бесід із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , складених працівниками служби у справах дітей.
Відповідно до відповіді Тернопільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області №75 від 02.04.2020 ОСОБА_1 звертався за консультаційною допомогою з питань надання соціальних послуг сім`ям та особам, які опинилися у складних життєвих обставинах, а також з питань законодавства у сфері охорони дитинства. Під час звернення ОСОБА_1 повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із трьома неповнолітніми дітьми - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 . За його словами, вихованням дітей і доглядом за ними займається він, тоді як мати тривалий час не з`являється за місцем проживання дітей та не бере участі у їхньому вихованні й утриманні.
Згідно із листом Тернопільської початкової школи Тернопільської міської ради № 2 від 30.12.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закінчила навчання у цьому закладі у 2022 році. Зі слів вихователів групи, оформленням документів і зарахуванням дитини до закладу займався батько, який також спілкувався з адміністрацією закладу та вихователями доньки, відвідував батьківські збори, приводив і забирав ОСОБА_19 з садочка, цікавився її самопочуттям і здоров`ям. Мати участі у взаємодії із закладом не брала.
Як вбачається з листа Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тернопільської міської ради Тернопільської області №19 від 11.11.2025, реєстрацією дітей до закладу займався батько. У заявах про зарахування дітей до груп продовженого дня ОСОБА_1 зазначений як особа, відповідальна за їх своєчасне повернення додому. Також зазначено, що у шкільному житті синів батько частково брав участь, проте у шкільному житті доньки він є постійним учасником. Мати участі не брала та не бере.
Відповідно до листа відокремленого структурного підрозділу «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя» №2/19-998 від 12.11.2025 оплату за навчання на консультаційно-підготовчих курсах ОСОБА_2 та ОСОБА_2 здійснено ОСОБА_1 . Питання щодо навчального процесу ОСОБА_14 і ОСОБА_13 із керівниками груп з`ясовував батько.
Як вбачається з листа комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради № 01.1-04/1229 від 11.11.2025 та з декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, діти перебувають на обліку в лікаря-педіатра амбулаторії загальної практики сімейної медицини №15 Філюк І.П . Декларація про вибір лікаря 01.04.2024 переукладена з батьком дітей. Дітей на прийом та на профілактичні щеплення супроводжує батько. За інформацією закладу, мати жодного разу не супроводжувала дітей на прийом до лікаря та не зверталася до медичного закладу з приводу стану їхнього здоров`я.
Згідно з психологічним висновком, складеним спеціалістом за результатами опитування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено про тривалу фактичну відсутність матері як значущої фігури, сформовану модель життя дитини без участі матері, відсутність актуального емоційного зв`язку. Образ матері в ОСОБА_15 є фрагментарним та не підкріплений особистими спогадами. ОСОБА_8 адаптована до життя без матері та ідентифікує сімейну систему без неї як стабільну.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2018 у справі №607/5417/18 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за ч.1 ст.125 КК України закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_7 від обвинувачення.
Із вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 23.02.2018 близько 21 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту з дружиною ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки, бажаючи їх настання, умисно наніс їй три удари кулаком правої руки в область лівого ока та штовхнув її долонями обох рук в область грудей. Вона впала на підлогу і він ногами умисно наніс їй чотири удари в область плечей, три удари в область правого ліктя, два удари ногами в область тазу, два удари в область стегон. Внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця лівої половини підщелепної ділянки та садна правої половини та передньої поверхні шиї, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2019 у справі № 607/21730/18 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей залишено без розгляду за заявою представника позивача.
Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Згідно із податковими деклараціями платника єдиного податку фізичної особи-підприємця розмір доходу ОСОБА_1 за 2024 рік становив 2394795 грн та за 2025 рік - 935168 грн.
Відповідно до листа служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 01-37/08 від 21.01.2026 провести профілактичну бесіду з ОСОБА_7 не виявилось можливим, оскільки за зазначеною у заяві адресою остання не проживає, а її контактний номер телефону є недійсним.
Відповідно до інформації, наданої на виконання ухвали суду Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_7 31.07.2022 здійснила виїзд за межі території України. Відомості про її подальший в`їзд на територію України у наданій інформації відсутні.
З висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 86 від 17.03.2026, вбачається, що орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У висновку зазначено, що встановити контакт із матір`ю дітей та отримати її пояснення не вдалось через відсутність контактних даних, а наявні матеріали не підтверджують належними доказами факт умисного ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.
З висновку органу опіки та піклування також вбачається, що під час його підготовки було досліджено обставини сімейного конфлікту між батьками дітей, матеріали попередніх судових спорів, акти обстеження житлово-побутових умов, характеристики дітей із навчальних закладів, інформацію поліції, служби у справах дітей та інші документи.
Орган опіки та піклування встановив, що конфлікт між батьками триває з 2017-2018 років, після розірвання шлюбу виникли спори щодо місця проживання дітей та порядку участі матері у їх вихованні.
У висновку зазначено, що матеріали містять відомості про неодноразові звернення матері до служби у справах дітей та правоохоронних органів у зв`язку зі створенням перешкод у спілкуванні з дітьми. Зокрема, зафіксовано випадки, коли під час виїздів представників служби батько не допускав матір до дітей, поводився агресивно, використовував нецензурну лексику, а також перешкоджав виконанню встановленого комісією графіка побачень. Разом з тим службою у справах дітей ще у 2018 році не були підтверджені твердження про те, що мати відмовлялася від виховання дітей чи не цікавилася їхнім життям.
У висновку органу опіки також зазначено, що під час обстежень житлових умов у різні роки було встановлено, що діти проживають із батьком, забезпечені належними побутовими умовами, мають окремі кімнати, навчаються у закладах освіти, а батько бере участь у вирішенні питань їхнього навчання. Водночас матеріали також містять відомості про неодноразові спроби матері підтримувати контакт із дітьми та звернення до компетентних органів з метою реалізації свого права на спілкування з ними.
У висновку органу опіки також зазначено, що після фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_17 певний період проживала разом із матір`ю, а ОСОБА_13 та ОСОБА_14 разом із батьком.
Крім того, у висновку органу опіки зазначено, що 04.09.2025 до служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшло повідомлення Тернопільської обласної прокуратури про факт залишення дітей без батьківського піклування, у зв`язку із тим, що 03.09.2025 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави. При перевірці вказаного факту батько дітей перебував у житловому будинку за адресою місця проживання, а діти, з його слів, перебували у навчальному закладі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення відповідачки батьківських прав на даному етапі не буде відповідати найкращим інтересам дітей. При цьому суд вважав, що причина неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків полягає не лише у діях чи бездіяльності відповідачки, а й у конфлікті між обома батьками щодо участі у вихованні дітей.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до частини другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
- не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
- не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
- не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
- не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
- не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
- не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківський прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 209/2821/15-ц.
Згідно статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:
- по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;
- по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).
Так, звертаючись до суду з даним позовом позивачі посилалися на ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов`язків щодо власних дітей.
Апеляційний суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як-то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.
Умовою ухилення від обов`язків по вихованню дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2 ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.05.2018 у справі №607/14033/17 шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_7 розірвано.
Від даного шлюбу у сторін народилось троє дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_7 протягом 2018 року, в тому числі і до розірвання шлюбу, неодноразово зверталась в орган опіки та піклування з метою побачитись з дітьми, до яких її не допускав колишній чоловік ОСОБА_1 , оскільки з ним на той період разом вже не проживала.
Зокрема, 29.03.2018 ОСОБА_7 звернулася із письмовою заявою до начальника служби у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. У заяві зазначила, що перебуває у процесі розірвання шлюбу із ОСОБА_1 , близько півтора року спільно з ним не проживає та між ними існує конфлікт. Також повідомила, що чоловік забрав доньку, яка до цього проживала разом із нею, не дозволяє дітям спілкуватися з матір`ю, налаштовує їх проти неї та перешкоджає їхнім зустрічам. У зв`язку із цим просила службу у справах дітей втрутитися у ситуацію та сприяти захисту її прав як матері. У зазначеній заяві ОСОБА_7 також повідомила, що не має можливості відвідувати дітей за місцем їх проживання, оскільки, за її твердженням, існує пряма загроза її фізичному та психологічному здоров`ю. У зв`язку із цим вона просила службу у справах дітей встановити графік її побачень із дітьми за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Байковецької сільської ради №08 від 26.04.2018 розглянуто заяву ОСОБА_7 щодо встановлення графіка побачень із малолітніми дітьми. За результатами розгляду комісія рекомендувала встановити ОСОБА_7 графік побачень із дітьми без присутності батька за місцем проживання матері.
Однак, позивач ОСОБА_1 продовжував вчиняти перешкоди відповідачці у побаченні з їхніми дітьми, всупереч згаданого вище рішення комісії.
Зокрема, 01.08.2018 ОСОБА_7 звернулася до начальника служби у справах дітей Байковецької сільської ради із письмовою заявою, в якій просила забезпечити супровід працівників служби під час її відвідування дітей за місцем їх проживання. У заяві зазначила, що ОСОБА_1 , за її твердженням, не дозволяє їй бачитися та спілкуватися з трьома малолітніми дітьми, створює відповідні перешкоди, а також через його агресивну поведінку та побоювання за власну фізичну і психологічну безпеку вона боїться самостійно приїжджати до будинку, де проживають діти.
На думку колегії суддів, такі твердження відповідачки щодо побоювання за власну фізичну і психологічну безпеку не були безпідставними, оскільки 24.02.2018 року відносно позивача ОСОБА_1 , на той час її чоловіка, було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України у зв`язку з спричиненням своїй дружині ОСОБА_7 тілесних ушкоджень
При цьому, колегія суддів враховує, що хоча ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2018 вказане кримінальне провадження було закрито за заявою ОСОБА_7 про відмову від обвинувачення, чого не заперечив і обвинувачений, така обставина не є реабілітуючою.
Враховуючи вказані обставини, у зв`язку із заявою ОСОБА_7 працівниками служби у справах дітей спільно з матір`ю дітей 03.08.2018 здійснено виїзд за місцем проживання дітей, що підтверджується повідомленням служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 03-08/01 від 03.08.2018. Так, у повідомленні зазначено, що після прибуття за місцем проживання дітей ОСОБА_1 дозволив зайти до будинку лише представникам служби у справах дітей, тоді як ОСОБА_7 зайти до будинку не дозволив. Крім того, працівники служби зазначили, що під час спілкування ОСОБА_1 поводився агресивно та вживав нецензурну лексику щодо представників служби. У цьому ж повідомленні наведено пояснення ОСОБА_7 про те, що батько дітей перешкоджає виконанню встановленого графіка побачень та застосовує до неї фізичне насильство у присутності дітей. За результатами виїзду службою зроблено висновок, що ОСОБА_7 не має можливості бачитися та брати участь у вихованні дітей через створення їй перешкод з боку батька.
Крім того, відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради №07-08/01 від 07.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_7 щодо забезпечення можливості побачення з дітьми працівниками служби у справах дітей спільно з ОСОБА_7 здійснено виїзд за місцем проживання дітей. У повідомленні зазначено, що ОСОБА_1 відчинив двері будинку, випустив до матері сина ОСОБА_13 , однак після того, як ОСОБА_7 доторкнулася до руки дитини, почав голосно висловлюватися на її адресу, забрав хлопця до будинку та зачинив двері. Спілкування матері із сином тривало приблизно одну-дві хвилини. У повідомленні також зазначено, що під час перебування біля будинку працівники служби чули плач малолітньої ОСОБА_15 , а на прохання матері дозволити їй побачитися з донькою батько не відреагував. Крім того, після від`їзду ОСОБА_7 між нею та ОСОБА_1 відбулася телефонна розмова, під час якої, за змістом повідомлення, батько передав слухавку доньці, яка плакала, а ОСОБА_7 намагалася її заспокоїти та повідомила, що любить її.
Також, відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради №10-08/01 від 10.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_7 щодо забезпечення можливості побачення з дітьми працівниками служби спільно з дільничним офіцером поліції здійснено виїзд за місцем проживання дітей. Під час виїзду встановлено, що житловий будинок був зачинений, а ОСОБА_1 разом із дітьми був відсутній. У повідомленні також зазначено, що ОСОБА_7 привезла для дітей придбані нею шкільні штани, сорочки та канцелярське приладдя, які у зв`язку з відсутністю дітей залишила на порозі будинку.
Також, відповідно до повідомлення служби у справах дітей Байковецької сільської ради №21-08/04 від 21.08.2018, у зв`язку з черговим зверненням ОСОБА_7 працівниками служби здійснено виїзд за місцем проживання дітей. Під час виїзду встановлено, що житловий будинок був зачинений, а батько разом із дітьми був відсутній. У присутності працівників служби ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_1 , повідомивши йому, що відповідно до встановленого графіка цього дня має право на побачення з дітьми. Зі змісту повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 відповів, що відповідач «не заслужила» побачення з дітьми, а також повідомив, що побоюється, що донька ОСОБА_17 побіжить до матері, оскільки дитина за нею плаче та є до неї дуже прив`язаною, у зв`язку із чим погоджується на спілкування матері з дітьми лише у своєму будинку.
Крім того, 09.01.2019 за заявою ОСОБА_7 начальником служби у справах дітей Байковецької сільської ради, директором територіального Центру надання соціальних послуг Байковецької сільської ради, заступником начальника Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, дільничним інспектором здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_1 , але не вдалося обстежити умови проживання та стан перебування дітей, оскільки батько не відчинив двері, не впустив в будинок. Крізь скляні двері лайливими словами кричав та розмахував руками, на прохання показати дітей через вікно, пролунала лише нецензурна лексика.
В подальшому, як вбачається з висновку органу опіки та піклування Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 86 від 17.03.2026 про недоцільність позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав, ОСОБА_7 неодноразово повідомляла службу у справах дітей про те, що вона виїхала за кордон.
З огляду на наведені вище обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після того, як батьки дітей фактично з 2017 року перестали проживати разом, а також після розірвання між ними шлюбу відповідачка ОСОБА_7 протягом тривалого часу неодноразово вчиняла дії для побачення з власними дітьми, однак саме позивач ОСОБА_1 будь-яким чином перешкоджав їй цьому, а тому доводи позивачів про те, що ОСОБА_7 з 2017 року самоусунулась від виконання батьківських обов`язків колегія суддів вважає неправдивими, безпідставними та такими, що направлені на введення суд в оману.
Колегія суддів зазначає, що ухилення від виконання обов`язків може бути підставою для позбавлення батьківських прав (п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України) лише тоді, коли воно є свідомим і винним. Якщо ж інший з батьків (позивач) перешкоджає спілкуванню, це вважається об`єктивною або спричиненою конфліктом причиною, а не ухиленням.
Проживання дитини впродовж тривалого часу в новій сім`ї, створеній її батьком чи матір`ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести (постанова Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №466/9380/17 (провадження №61-2175св20, ЄДРСРУ № 97771761).
Що стосується періоду з березня 2019 року, коли відповідачка вперше виїхала за кордон та востаннє - в 2022 році, до січня 2026 року, дати звернення з позовом до суду, колегія суддів вважає, що відсутність відповідачки в Україні за вказаний період не є безумовною ознакою її самоусунення від виконання батьківських обов`язків, враховуючи також і наведену вище поведінку позивача ОСОБА_1 , який особисто вчиняв активні дії щодо усунення відповідачки від виконання нею цих обов`язків.
Таким чином, доводи позивачів про те, що поведінку відповідачки можна розцінювати, як ухилення від виховання дітей та свідоме нехтування своїми обов`язками суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки також не встановлено і те, що відповідачка притягувалася до відповідальності за ст.184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей) та ст.167 КК України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей).
В апеляційній скарзі, а також у своєму клопотанні від 12.10.2026 про відтворення звукозапису судових засідань суду першої інстанції, яке задоволено апеляційним судом, ОСОБА_1 зазначав, що під час опитування в судовому засіданні молодшої доньки - десятирічної Анни, суд формулював запитання складно, задавав і повторював їх з притиском, щоб дитина не могла їх зрозуміти і почувалася максимально невпевнено.
Однак, прослухавши в судовому засіданні апеляційного суду звукозапис пояснень, наданих малолітньою ОСОБА_18 в суді першої інстанції, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про вчинення судом тиску на дитину під час спілкування з нею. Головуюча суддя суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не задавала дитині важких, для її віку, запитань, спілкувалася з нею невимушено та легко, із врахуванням її віку та життєвих обставин, а також намагалася донести до дитини наслідки позбавлення її матері відносно неї батьківських прав.
Так, стаття 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей наділяє суд повноваженнями надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.
У вітчизняному законодавстві також закріплені відповідні положення щодо забезпечення права дитини на власну думку.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 в справі № 553/449/20 (провадження №61-2701св24)).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Надаючи оцінку думці малолітньої ОСОБА_15 , колегія суддів також враховує, що всі її спогади, які стосуються періоду проживання однією сім`ю, в тому числі зі своєю матір`ю, відповідачкою по справі, формувалися до 2017 року, коли батьки фактично перестали проживати разом. На той час дитині був лише 1 рік, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що уявлення ОСОБА_15 про матір сформовані переважно не на підставі власного життєвого досвіду, а з інформації, отриманої від інших осіб, зокрема батька, що обумовлено її малолітнім віком та фактично відсутністю особистих спогадів про спільне проживання із матір`ю.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Апеляційний суд зазначає, що кожна дитина має основоположне право та потребу в безпечних та люблячих стосунках з обома батьками. З огляду на малий вік дитини, саме батько формував у своєї доньки ставлення до її матері.
При цьому за час проживання із відповідачкою малолітня ОСОБА_17 була прив`язана до матері та плакала за її відсутності, що підтверджується, зокрема, згаданим вище повідомленням служби у справах дітей Байковецької сільської ради № 21-08/04 від 21.08.2018.
Фактично в результаті впливу батька на дитину шляхом формування негативного образу рідної матері, спонукання без будь-якої правомірної причини відмовитися від контактів із нею, має місце штучне відчуження ОСОБА_7 від її дитини.
Це ж, на думку колегії суддів, стосується і інших дітей сторін, а саме позивачів ОСОБА_11 та ОСОБА_21 , які в силу життєвих обставин, поганих стосунків між батьками та вчинення позивачем перешкод у спілкуванні відповідачки зі своїми дітьми, залишилися позбавленими материнської опіки.
При цьому колегією суддів не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно власних дітей буде відповідати найкращим інтересам останніх, а доводи позивача ОСОБА_11 про те, що він не може зареєструвати на себе мотоцикл без дозволу матері, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що він звертався до матері за такою згодою, чи доказів наявності у нього прав на керування мотоциклом та самого мотоцикла, який він не в змозі зареєструвати, позивачем не надано.
Більше того, колегія суддів вважає безпідставною дану обставину, як таку, що свідчить про необхідність позбавляти свою матір батьківських прав.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що зміст пояснень малолітньої ОСОБА_15 , а також дітей ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , викладених у рішенні суду, не в повній мірі відповідають фактичним обставинам, то колегія суддів, прослухавши відповідні звукозаписи судових засідань суду першої інстанції під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, враховує такі доводи та погоджується з ними, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні частково невірно інтерпретував надані ними пояснення та виклав їх у більш узагальнюючій формі, однак не вважає, що даний факт вплинув на правильність і законність ухваленого судом рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав.
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так і найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його (її) батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним (нею) та його (її) донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав.
З огляду на вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що на даний час спір у даній справі можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до позбавлення батьківських прав.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що участь відповідачки у вихованні дітей не є достатньою, оскільки після виїзду за кордон вона перестала вчиняти будь-які дії щодо відновлення контакту з дітьми та налагодження з ними відносин.
Крім того, що також встановлено судом першої інстанції, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2019 у справі № 607/21730/18 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей залишено без розгляду за заявою представника позивачки, що може свідчити про відсутність, в певній мірі, прагнення ОСОБА_7 до відновлення стосунків з дітьми, а тому відповідачку слід попередити про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки і піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.
Посилання позивачів на те, що мати не піклується про дітей через перебування за кордоном не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачі не довели.
Що стосується долученої до матеріалів справи апеляційним судом за клопотанням ОСОБА_1 довідки за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , виданої Тернопільським РУ поліції ГУНП в Тернопільській області від 21.04.2026, згідно з якою в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, то колегія суддів її враховує та вважає, що вона, разом з іншими доказами у справі, підтверджує недостатність участі відповідачки у вихованні дітей, однак, із врахуванням в тому числі наведених вище обставин справи, не свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив заочне рішення, не заслуговують на увагу, оскільки однією з підстав ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України є неподання відповідачем відзиву на позов. Враховуючи, що суд першої інстанції долучив до матеріалів справи поданий відповідачкою 16.06.2026 відзив, як письмові пояснення, оскільки він поданий з порушенням норм 178 ЦПК України, тому у колегії суддів відсутні підстави вважати порушенням судом норм процесуального права щодо ухвалення заочного рішення, проти ухвалення якого не заперечували і позивачі.
При цьому позивачі також заперечували щодо прийняття відзиву на позов судом.
Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивачі були позбавлені права заявити заперечення проти заочного розгляду справи, згоду на що вони надали 28.05.2026, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання від 03.07.2026, в якому вирішувалось питання щодо прийняття відзиву на позов, після його долучення в якості письмових пояснень, будь-яких заперечень чи клопотань з цього приводу позивачі не заявляли, як і не заперечували щодо ухвалення заочного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2026 року.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua