Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №333/7963/26
Суддя: Сінєльнік Р. В.
Дата документу Справа № 333/7963/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №333/7963/26 Головуючий в 1 інст. Савеленко О.А.
Провадження №33/807/1196/26 Доповідач в 2 інст.Сінєльнік Р.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Сінєльніка Р.В., за участю захисника-адвоката Хараїм О.В. в режимі відеоконференції, розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника Хараїм О.В. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка не працює, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень в дохід держави.
Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №718800 від 14.07.2026, 14 липня 2026 року о 00 годині 24 хвилини в м.Запоріжжя вул.Молочна, 104, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Chevrolet Lacettі, реєстраційний номер НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. З власної згоди пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера драгер з позитивний показником 1,08 проміле. Від керування відсторонена. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.9.а ПДР, що кваліфіковано як адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Хараїм О.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції у постанові, що оскаржується жодних мотивів відхилення аргументів сторони захисту щодо закриття провадження у справі не навів, чим допустив порушення частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у день та час, зазначений у протоколі.
Так, зі змісту протоколу ЕПР 1 № 718800 від 14.07.2026 вбачається, що 14.07.2026 00:24:00 м. Запоріжжя, вулиця Молочна 104, водій ОСОБА_2 керувала автомобілем CHEVROLET LACETTI номерний знак НОМЕР_2 .
Відеозапис, наявний у матеріалах справи, розпочинається з відмітки часу 00:18 год., а о 00:24 год. автомобіль стоїть припаркований, руху не здійснює, отже вищевказані обставини, описані у протоколі – не зафіксовано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Сторона захисту звертає увагу на те, що відомості, які зазначені у протоколі серії ЕПР 1 № 614636 від 14.03.2026 не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи документам та відеозапису з нагрудних камер співробітників поліції, виходячи з наступного.
Згідно з протоколом серії ЕПР 1 № 718800 від 14.07.2026 ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у тому, що вона нібито:
«14.07.2026 00:24:00 м. Запоріжжя, вулиця Молочна 104 водій ОСОБА_2 керувала автомобілем CHEVROLET LACETTI номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, з власної згоди пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер з позитивним показником 1,08 проміле, під відеозапис на боді камеру 20, від керування автомобілем відсторонена, чим порушив п.2.9.а.ПДР Керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Натомість, в долученому до матеріалів справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається наступне:
після проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Алкотест ОСОБА_1 не погодилась з його результатом (відеозапис 0017028_00000020260714001745_0001, час відео 04:52 хв.) на питання чи згодна вона з показником чи поїде в наркологію, ОСОБА_1 відповіла, що проїде в наркологію.
Сам же поліцейський стверджує, що якщо ОСОБА_1 не згодна з результатом, вона має проїхати в наркологію (відеозапис 0017028_00000020260714001745_0001, час відео 05:52 хв.).
Після незгоди з результатом огляду на місці зупинки ОСОБА_1 відмовилась їхати у заклад охорони здоров`я, тобто відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп`яніння.
Крім того, з долученого до матеріалів справи акту огляду та чеку з приладу Драгер також вбачається, що ОСОБА_1 не погодилась з результатом такого огляду і не ставила свої підписи у відповідних графах.
Наведені обставини у сукупності не засвідчують обставину саме керування ОСОБА_1 транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння та порушення п. 2.9а ПДР, як це зазначено у протоколі серії ЕПР 1 № 718800 від 14.07.2026.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена в протоколі ЕПР 1 № 614636 від 14.03.2026, не відповідає фактичним обставинам справи.
Окрім цього, захисник просить визнати наявний в матеріалах справи акт огляду та чек з приладу Драгер, неналежними та недопустимими доказами.
Також захисник зазначає про те, що відповідно до даних Інструкції/керівництва по використанню приладу «DRAGER Alcotest 6810» калібрування зазначеного приладу здійснюється кожні 6 місяців.
Згідно з відповіддю на запит захисника, було встановлено, що «з 22.02.2012 до цього часу прилад Drager Alcotest 6810 серійний заводський №ARBL-0681 до уповноваженого сертифікованого сервісного центру Drager нашої Компанії не надходив та, відповідно, не обслуговувався (якщо прилад не використовувався, то сенсор приладу цей період висихав, а у випадку, якщо прилад використовувався й обслуговування відбувалося не уповноваженими особами – відповідно, з непередбачуваними наслідками), а також через вік приладу (більше 15 років), не здійснено заміну сенсору (рекомендовано виробником кожні 5 років), у такому стані прилад міг давати похибки, що суттєво можуть перевищувати нормативні, а цей процес може мати випадковий характер. Для довідки, навіть сучасні прилади мають максимальний очікуваний термін роботи 10 років. Реальний термін служби кожного конкретного приладу є індивідуальним та залежить від багатьох чинників».
За таких обставин, так як огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено з порушенням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та ч.6 ст.266 КУпАП, результати тестів є очевидно недопустимим доказом, а сам огляд в силу положень ч.5 ст. 266 КУпАП вважається недійсним, це вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на відомості, зазначені у листі-відповіді на запит захисника, копія свідоцтва про повірку та сертифікат ТОВ «СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК», є очевидно недопустимими доказами у справі.
Також, в порушення вимог КУпАП та Інструкції №1452/735, в матеріалах справи відсутнє письмове направлення про направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, яке містило б відомості про те, що вона була ознайомлена зі змістом вказаного направлення та воно було вручено їй під підпис.
У матеріалах справи міститься рапорт, складений поліцейським на ім`я начальника.
Так, сторона захисту вважає, що даний рапорт не може бути визнаний судом, як належний та допустимий доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки у
розумінні ст. 251 КУпАП, рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
На думку захисника, факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
В даному випадку, поліцейським було спочатку опитано ОСОБА_1 , а вже після цього роз`яснено їй право не свідчити проти себе, передбачене ст. 63 Конституції України, що є грубим порушенням та виключає можливість враховувати ці пояснення при визначенні наявності вини особи.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та матеріалів справи, вони не містять жодних доказів, які б підтверджували відсторонення особи від керування транспортним засобом, наприклад: акту тимчасового вилучення автомобіля, розписки уповноваженої особи про передачу права керування, розписки особи, яка притягається до відповідальності із зобов`язанням не здійснювати керування транспортним засобом, що свідчить про формальне складення протоколу за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Також, вказані вище обставини переконливо свідчить про відсутність реальних підстав вважати, що ОСОБА_1 перебувала в стані сп`яніння, а також вказані обставини ставлять під сумнів законність дій працівників поліції та викладені у протоколі обставини.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, захисник просить врахувати те, що ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також матір-пенсіонерку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заслухавши аргументи захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст. 280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 14.07.2026 серії ЕПР1 №718800, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; тобто всі необхідні відомості, які визначені законом. Зокрема, він складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат тестування позитивний 1,08 проміле;
- тестуванням на алкотестері Drager, тест №6810, результат 1,08 проміле;
- рапортом поліцейського;
- направленням на медичний огляд, в якому зазначені ознаки сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 ;
- довідкою з бази даних «Адмінпрактика», згідно з якою ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не притягалась;
- відеозаписом правопорушення, на якому зафіксовано факт керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом, факт проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру Drager. Окрім того, на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 підтверджує, що вживала алкогольні напої, а саме пляшку «Garage».
Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.
Доводи захисника з приводу того, що матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , спростовуються змістом відеозапису, на якому зафіксовано факт керування останньою транспортним засобом.
Окрім того, як убачається з відеозапису, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , працівником поліції було виявлено у останньої ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим працівник поліції запитав ОСОБА_1 , чи вживала вона алкогольні напої, на що остання спочатку відповіла, що не вживала, а потім відповіла, що випила пляшку пива.
Надалі працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння.
В результаті проходження вказаного огляду на місці, у ОСОБА_1 було виявлено позитивний результат (1,08%о проміле).
ОСОБА_1 не погодилась з результатом проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим, працівником поліції було запропоновано останній пройти огляд у медичному закладі.
ОСОБА_1 відмовилась проїхати до медичного закладу, зазначивши, що вона має намір пройти такий огляд самостійно.
У подальшому ОСОБА_1 були роз`яснені її права та оголошено складений працівником поліції протокол, від підпису якого, ОСОБА_1 відмовилась.
ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.
Отже, зазначені обставини спростовують доводи захисника про невідповідність відомостей, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, фактичним обставинам справи та тим, що зафіксовані на відеозаписі.
Щодо доводів апеляційної скарги про визнання неналежними та недопустимими доказами акту огляду та чеку з приладу Drager Alcotest 6810 апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, установлених нормативно-правовими актами, та вимог щодо їх експлуатації, визначених експлуатаційними документами.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» для вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, встановлено міжповірочний інтервал тривалістю один рік.
Як убачається з долученої до матеріалів справи роздруківки результату тестування № 2963, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння 14 липня 2026 року проведено за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810 № ARBL-0681, останнє калібрування якого, відповідно до зазначеної роздруківки, здійснено 26 серпня 2025 року.
Отже, на момент проведення огляду з дати останнього калібрування минуло менше одного року.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що поняття повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки не є тотожними. Передбачений наказом № 1747 річний міжповірочний інтервал не виключає необхідності дотримання вимог виробника щодо періодичності калібрування відповідного приладу.
Разом із тим саме по собі перевищення шестимісячного інтервалу з дати останнього калібрування не є безумовним доказом технічної несправності газоаналізатора або фактичної недостовірності отриманого результату вимірювання. Відповідні обставини підлягають перевірці з урахуванням експлуатаційної документації, відомостей про повірку та технічне обслуговування конкретного приладу, а також інших доказів у справі.
Таким чином, посилання захисника на календарний проміжок часу між останнім калібруванням газоаналізатора та проведенням огляду не є достатніми для автоматичного визнання результату тестування недопустимим доказом.
Вищевикладене спростовує доводи апелянта про незаконність використання спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810 під час огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Доводи захисника з приводу того, що рапорт поліцейського не може бути визнаний належним доказом у справі, не є слушними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Рапорт працівника поліції за своєю правовою природою є внутрішнім службовим документом, у якому поліцейський, як безпосередній очевидець та учасник процесуальних дій, детально фіксує хронологію подій, обставини виявлення правопорушення та процедуру оформлення матеріалів на місці.
Рапорт подається до суду не як окремий документ, а у складі єдиного, сформованого та скріпленого пакета матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що само по собі підтверджує його офіційне походження та перебування на обліку в органах поліції.
Таким чином, відсутні підстави вважати рапорт працівника поліції неналежним та недопустимим доказом у справі.
Доводи захисника щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, спростовуються змістом відеозапису, на якому, як зазначалось вище, зафіксовано факт відсторонення останньої від керування ТЗ працівником поліції.
Перевіряючи доводи захисника щодо відсутності у справі письмового направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, яке б містило відомості про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом вказаного направлення та воно було вручено їй під підпис, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, та додатків до неї, в тому числі, зразка направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я, воно виписується поліцейським, який супроводжує водія на огляд виключно для лікаря медичного закладу.
Визначена законодавцем форма направлення водія на огляд до медичної установи передбачена виключно для лікарів відповідних медичних закладів та є головною підставою для проведення такого огляду лікарем.
У даному випадку, відеозаписом зафіксовано те, що працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, одночасно роз`яснено підстави та наслідки проходження такого огляду, однак остання категорично відмовилася.
Отже, в ході апеляційного розгляду апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях працівників поліції порушення приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП, які б вплинули на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з положеннями п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, наявними в справі доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 у зазначений у протоколі день та час керувала транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а доводи захисника про протилежне є безпідставними та суперечать матеріалам справи.
Інші доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі, на думку суду апеляційної інстанції, не впливають на законність постанови суду першої інстанції та не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а ПДР України, за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу захисника-адвоката Хараїм О.В. залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду Р.В. Сінєльнік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua