Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №299/6270/22 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/6270/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Ужгород

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року, ухвалене суддею Леньо В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У листопаді 2022 року АТ "Райфайзен Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.06.2020 року Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/98195/82/863412, з установленим кредитним лімітом 76 400 грн.

Кредит надавався, шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР та/або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту КР у випадках, визначених Договором. Метою Кредиту є: придбання Клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника.

Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 48% річних. Відповідно до умов п. 3.1 Заяви - Договору, сторони погодили, що проценти за Договором будуть нараховуватися в порядку, визначеному п.п. 2.5.1.-2.5.4. п. 2.5. Статті 2 Розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі по тексту - «Правила»),

Відповідно до умов п. 6 Заяви - Договору, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнав та підтвердив, що на взаємовідносини Сторін за цією Заявою - Договором поширюється положення Договору, Правил, в тому числі Розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов`язався дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання Банком кредитів. Підписанням цієї Заяви - Договору Клієнт підтвердив, що до відносини Сторін за цією Заявою застосовуються всі положення Договору, в тому числі Розділів 2,6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний Клієнтом.

Отже, з укладенням Заяви - Договору у Позичальника виник обов`язок повернути Банку Кредит та відсотки у строки та в розмірах чітко встановлених Заявою - Договором та Правилами, у разі прострочення якого Кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.

ОСОБА_1 не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: не здійснював сплату Банку обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитом та відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим, станом на 03.02.2022 заборгованість відповідача перед позивачем складає 90.610,16 грн.

З врахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість 90 610,16 грн., яка складається із заборгованості за дозволеним овердрафтом: 76 400,00 грн., заборгованості за недозволеним овердрафтом: 14.210,16 грн. та 2 481 грн. судових витрат.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райфайзен Банк" заборгованість за Заявою-Договором про відкриття карткового рахунку та надання кредиту "Кредитна картка" № 010/98195/82/863412 від 15.06.2020 у розмірі 90 610,16 гривень, яка складається з 76 400 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 14 210,16 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райфайзен Банк" 2 481,00 гривень судового збору.

ОСОБА_1 оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено наявність спору щодо відповідача, приховано фактичні обставини справи, введено суд в оману, та позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що відповідач не користувався кредитними коштами банку, адже такі були несанкціоновано списані з його рахунку без його відома.

Відповідно до витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні № 12021078080000311 від 20.10.2021 вбачається, що ще 06.08.2021 невідома особа шляхом зловживання довірою виманила в останнього рахунки банківських карток та нанесла матеріальних збитків ОСОБА_1 на суму 126 400,00 грн. По справі порушено кримінальне провадження по ч. 1 ст. 190 КК України.

Мова йде про несанкціоноване списання з відповідача всіх доступних сум з картки КБ «Приватбанк» та АТ «Райфайзенбанк».

20 жовтня 2021 року відповідач звертався до банку з проханням повідомити йому деталі про несанкціоноване перерахування коштів, зокрема він просив повідомити про банк отримувача, призначення платежу, адже СМС підтвердження йому не надходили» Також відповідач повідомив банк про те, що жодної відповіді по результатам службового розслідування йому не надходило. А тому він просив повідомити про результати розслідування по шахрайським діям по його кредитній картці СКР - 1705116200 від 10.08.2021 року з якої були списані кошти в сумі 76 400 грн. Проте, банк до цих пір не відреагував на вказану заяву, повідомивши тільки про те, що кошти надіслані на невідомий сервіс С-РЕУ X Київ, а підтвердження надсилалось на фінансовий номер Відповідача, а тому підстави для повернення коштів нібито відсутні, а в подальшому подав до клієнта позов у суд.

Вказує, що користувач кредитки не може відповідати за здійснення платіжних операцій, якщо картку використовували без його фізичної участі або електронної ідентифікації, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями або бездіяльністю сприяв утраті, незаконному використанню інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Клієнт у подібній ситуації не тільки не зобов`язаний виплачувати банку заборгованість, що утворилася внаслідок шахрайських дій, а й має право сам вимагати від банку відшкодування незаконно знятих коштів.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Андрейчук О.М. в судове засідання не з`явились.

Від адвоката Андрейчук О.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін у зв`язку із тим, що приймає участь в іншому судовому засіданні.

З цього приводу колегія суддів зазначає те, що ОСОБА_1 у судовому засіданні 03.07.2025 року надав колегії суддів свої пояснення з приводу доводів та вимог поданої апеляційної скарги. Також свої доводи надав й адвокат Андрейчук О.М. Відтак, колегія суддів вважає, що надання адвокатом переваги іншій справі в іншому судовому процесі не є самостійною підставою для відкладення розгляду.

Враховуючи приписи частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що зважуючи на те, що сторони повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, давали суду свої пояснення з приводу підстав і доводів зазначених в апеляційній скарзі, інших поважних причин про відкладення справи не надали апеляційному суду, тому зазначене не перешкоджає колегії суддів розглядати справу в їх відсутності, оскільки матеріали справи містять усі можливі докази, які сторони бажали надати суду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу вважає, що така не підлягає задоволенню, з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у заявленому позові суд першої інстанції виходив з того, що Кредитний договір за № 010/98195/82/863412 від 15.06.2020 року є дійсним та підлягає обов`язковому виконанню, а про операції, щодо здійснення переказів за картковим рахунком Позичальника повідомлялось шляхом надсилання СМС повідомлень на його фінансовий номер, відповідач ОСОБА_1 не забезпечив належного зберігання ПК, розголосив ПІН-код платіжного гаманця, Слово - пароль, СVV2/СVС2-код, ОТР-пароль, реквізити ПК третім особам чим і допустив списання коштів із свого рахунку та своїми діями сприяв утраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів у зв`язку з наступними доводами.

У ході судового розгляду колегією суддів встановлено, що 15.06.2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/98195/82/863412, згідно умов якої Кредитор надає клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку (Кредит), під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно умов п. 1.2. Заяви - Договору, з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту, Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР, здійсненням Банком Договірного списання коштів Кредиту з КР у визначених Договором випадках.

Відповідно до п. 1.3. Заяви-Договору, максимальний ліміт кредиту складає п`ятсот тисяч гривень, в межах якого, встановлюється поточний ліміт.

Відповідно до п. 1.4. Заяви-Договору, розмір поточного ліміту на дату підписання Заяви становить 0 грн. та може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених п. 2.1. Заяви.

Розмір Поточного ліміту на Дату початку кредитування становив суму - 76.400,00 грн. (п. 1.4.1 Заяви-договору).

Кредит надавався, шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР та/або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту КР у випадках, визначених Договором. Метою Кредиту є: придбання Клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника.

Банк виконав свої зобов`язання, надавши кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Відповідно до умов п. 3.1 Заяви - Договору, сторони погодили, що проценти за Договором будуть нараховуватися в порядку, визначеному п. п. 2.5.1.-2.5.4. п. 2.5. статті 2 Розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (надалі по тексту - «Правила»),

Згідно умов п. 3.2. Заяви - Договору, клієнт зобов`язаний сплачувати Банку обов`язковий щомісячний платіж за користування кредитом у розмірі 5 (п`ять) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом в т.ч. недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5.-2.5.13. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 6 Правил клієнт зобов`язався здійснити остаточне погашення кредиту та процентів за користування кредитом не пізніше дати закінчення Строку Кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день строку користування кредитом.

Відповідно до умов п. 6 Заяви - Договору, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнав та підтвердив, що на взаємовідносини Сторін за цією Заявою - Договором поширюється положення Договору, Правил, в тому числі Розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов`язався дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання Банком кредитів. Підписанням цієї Заяви - Договору Клієнт підтвердив, що до відносини Сторін за цією Заявою застосовуються всі положення Договору, в тому числі Розділів 2,6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний Клієнтом.

Згідно з п. 2 Угоди № РDV 2-2601529 від 18.09.2018 року, яка була укладена Позивачем та Відповідачем (далі - «Угода») підписанням цієї угоди клієнт приймає Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання Послуг в порядку та умовах, викладених в Правилах та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступні мотиви.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Сторони не заперечували існування між собою кредитно-банківських відносин.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Доведеним є той факт, що 15.06.2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/98195/82/863412, згідно умов якої Кредитор надає клієнту послугу споживчого кредиту у формі кредитування рахунку (Кредит), під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Та п. 1.2. Заяви - Договору передбачено, що з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту, Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР, здійсненням Банком Договірного списання коштів Кредиту з КР у визначених Договором випадках.

Пунктом 1.4.1. Заяви-договору передбачено, що розмір поточного ліміту на дату початку кредитування становить суму - 76.400,00 грн.

Тож, кредит надавався, шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР та/або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту КР у випадках, визначених Договором. Метою Кредиту є: придбання Клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника.

А звідси, банк виконав свої зобов`язання, надавши кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Відповідно до умов п. 6 Заяви - Договору, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнав та підтвердив, що на взаємовідносини Сторін за цією Заявою - Договором поширюється положення Договору, Правил, в тому числі Розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов`язався дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання Банком кредитів. Підписанням цієї Заяви - Договору Клієнт підтвердив, що до відносини Сторін за цією Заявою застосовуються всі положення Договору, в тому числі Розділів 2,6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний Клієнтом.

Згідно з п. 2 Угоди № РDV 2-2601529 від 18.09.2018 року, яка була укладена Позивачем та Відповідачем (далі - «Угода») підписанням цієї угоди клієнт приймає Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання Послуг в порядку та умовах, викладених в Правилах та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами.

На підтвердження зарахування кредитних коштів на КР відповідача свідчить також Виписка по рахунку за період здійснених операцій з 01.01.2000 по 30.03.2022 року.

Згідно пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України /Затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018 за №75/ - виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Та пунктом 63 цього Положення передбачено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату складання;

3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи;

4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;

5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відтак, виписка по рахунку ОСОБА_1 слугує первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Зазначеної обставини ОСОБА_1 не спростовано належними доказами.

Відповідно до положень частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» за № 1591-IX - Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно з пунктами 1 (абзац перший), 6 розділу VI Положення про порядок емісії та електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі - Положення, у редакції, чинній на дату проведення оспорюваних операцій):

- користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

- користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

- втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Пунктом 9 розділу VI Положення визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 14.12. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Як слідує із п. 14.16. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

За загальним правилом яке діє у спірних правовідносинах, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

Та лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Заперечуючи вимоги позову ОСОБА_1 посилався на те, що кредитними коштами не користувався бо такі були списані банком в результаті шахрайських дій третьої особи, тому не повинен нести за це відповідальність.

Однак на думку колегії суддів такі твердження не узгоджуються з матеріалами справи.

Як слідує зі змісту Заяви від 10.08.2021 р., ОСОБА_1 звернувся до Відділення поліції №1 Берегівського РВ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, невідома особа по імені Дмитро шляхом зловживання його довірою 10.08.2021 р. о 10 :00 год. за допомогою мобільного додатку в системі "Райффайзен Онлайн" заволодів його грошовими коштами, які знаходились на кредитних картах банку Аваль та ПриватБанк чим самим заподіяв йому матеріальні збитки.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до витягу із ЄРДР кримінального провадження № 12021078080000311 від 20.10.2021 р. вбачається, що 10.08.2021 року невідома особа шляхом зловживання довірою виманила в останньої рахунки банківських карток та нанесла матеріальних збитків ОСОБА_1 на суму 126400,00 грн. По справі порушено кримінальне провадження за ч.1 ст. 190 КК України.

Згідно формулювання відомостей внесених в ЄРДР «невідома особа шляхом зловживання довірою виманила в останнього рахунки банківських карток». З аналізу даного формулювання випливає, що якась невідома осо втерлась в довіру ОСОБА_1 отримала від нього інформацію про його банківські рахунки, ПІН коди та паролі та в подальшому маючи конфіденційну інформацію нанесла йому матеріальних збитків на суму 126 400,00 грн. шляхом розпорядженням коштами, які знаходились одночасно на кредитних картках оформлених в АТ «Райффайзен Банк» АТ КБ «ПриватБанк».

Зазначене вказує на те, що відповідач розголосив третій особі дані своєї ПК, а також одноразові паролі 3D Secure, що надходили на фінансовий номер у результаті чого за його рахунком було здійснено три перекази на загальну суму 75 815,00 грн. Це також підтверджено заявою ОСОБА_1 яку він подавав до відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області про вчинення стосовного нього злочину.

Як вбачається з Висновку службового розслідування керівника з питань виявлення та розслідування злочинів за № RBUА НО 20SВ 210190 вбачається, що дані операції були здійснені з коректним введенням номеру картки, терміну її дії, також підтверджені одноразовими паролями сервісу 3D Secure, що надсилалися на телефон клієнта НОМЕР_1 . В даному висновку зафіксовано дата, час та суму переказу.

Дані операції здійснені через сервіс «С-РЕY; X; КYIV; UKR», що підтримує технологію захищеної електронної комерції 3D Secure та підтверджені особисто з мобільного пристрою клієнта за фінансовим номером +380673102310:

Також на підтвердження факту надсилання та отримання СМС повідомлення надає роздруківку із операційних систем АТ «Райффайзен Банк» про доставку та отримання СМС повідомлень на номер телефону НОМЕР_1 за період з 10.08.2021 року по 11.08.2021 року.

10.08.2021 року о 11:43 год. з номеру НОМЕР_1 до Інформаційного Центру АТ «Райффайзен Банк» зателефонував клієнт ОСОБА_1 , який повідомив, що шахрай заліз до нього в системі Райффайзен онлайн та в обробці зняв з кредитної карточки суму 75815,00 гривень. Надалі в розмові клієнт - ОСОБА_1 повідомив, що до нього зателефонував невідомий та запропонував йому купити "Біткоїни". В процесі спілкування з невідомим, ОСОБА_1 розголосив дані своєї платіжної картки та одноразові паролі, що надходили йому у СМС повідомленнях. В результаті цього з кредитного рахунку було списано кошти на суму 75 815,00 гривень.

Оператором було перевірено надану інформацію, заблоковано НОМЕР_2 та додаток Райффайзен онлайн, а також складено заяву №354673 про оскарження трьох операцій на загальну суму 75 815,00 гривень. Залишок коштів на момент блокування картки становив 585,00 гривень.

Картка клієнта № НОМЕР_3 персоналізована 16.06.2020р. та видана ОСОБА_1 04.02.2020 р. у Виноградівському відділенні Львівської ОД. Для картки на номер телефону НОМЕР_1 активовано сервіс 3D Secure.

Інформацією від ПрАТ "Киівстар" від 17.05.2023р. стверджено факт того, що на фінансовий номер ОСОБА_1 банком 10.08.2021 року за період часу з 11:16:40 год. по 12:10:19 год. надіслано 23 СМС повідомлення. Зазначеним спростовується довід ОСОБА_1 про те, що від АТ «Райффайзен Банк» на його фінансовий мобільний номер: НОМЕР_1 на надходили СМС повідомлення про списання коштів.

Відповідно до змісту Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», всі операції, здійснені з фізичним пред`явленням ПК/без фізичного пред`явлення ПК із застосуванням/без застосування ПІН-коду, у тому числі ПІН-коду платіжного гаманця та/або Реквізитів ПК, із введенням ОТП-паролю, у тому числі Довіреними особами Клієнта, безумовно визнаються Клієнтом як такі, що здійснені ним свідомо, особисто підписані та спрямовані Клієнтом на вчинення правочину та/або розпорядження коштами на Картковому рахунку.

Пунктом 33 Угоди № РDV2-2601529 від 18.09.2018 року передбачено, що ОСОБА_1 зобов`язався забезпечити належне зберігання, не розголошувати та не передавати третім особам паролі, коди, інші дані та пристрої, що використовуються для здійснення операцій за рахунками або отримання від банку інформації, що становить банківську таємницю.

Як передбачено статтею 10 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (редакція чинна станом на дату підписання Заяви) - фінансовий номер клієнта використовується як засіб ідентифікації Клієнта при телефонному зверненні до Інформаційного центру Банку, а також для надсилання Банком СМС-повідомлень з одноразовим паролем при користуванні системою «Райффайзен Онлайн». В якості фінансового номеру може виступати лише один номер мобільного телефону, зазначений Клієнтом в наданих Банку документах. Один фінансовий номер не може належати декільком Клієнтам Банку.

Наведене на думку колегії суддів не доводить тверджень ОСОБА_1 стосовно того, що кошти з його розрахункового рахунку перераховані банком без його волевиявлення, і не за його власним розпорядженням. Відтак, саме ОСОБА_1 має нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.

Тож, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову АТ «Райффайзен Банк», оскільки ОСОБА_1 своїми діями (перехід за гіперпосиланням) сприяв сторонній особі в отриманні доступу до власного додатка "Райффайзен Онлайн" з можливістю повністю розпоряджатися його фінансовим номером, його рахунком та коштами в АТ «Райффайзен Банк».

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Дотичним на думку колегії суддів буде зазначення інформації про те, що в заяві від 10.08.2021 р. до Відділення поліції №1 Берегівського РВ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_1 зазначав також і про те, що стороння особа заволоділа його грошовими коштами, які знаходились також і на кредитній картці АТ КБ «ПриватБанк».

У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 кредитної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» звернулось у суд із позовом, що стверджується цивільною справою за № 299/4955/22.

Та постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 299/4955/22 скасовано рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.06.2013 року у розмірі 60 463 грн. 89 коп.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, тоді як апеляційна скарга - без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: