Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №308/17387/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/17387/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собослоя Г.Г.

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року, ухвалене головуючим суддею Бедьо В.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про стягнення заборгованості за електричну енергію, вироблену за «зеленим тарифом

встановив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про стягнення заборгованості за електричну енергію, вироблену за «зеленим тарифом».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказував, що на виконання умов договорів №240011859, №250130066, №250130975, №250130981 позивач продав відповідачу вироблену з альтернативних джерел електричну енергію, однак в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач електричну енергію не оплатив.

З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» заборгованість за електричну енергію, вироблену за «зеленим тарифом» у розмірі 139 415,27 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на користь ОСОБА_1 заборгованість за електричну енергію, вироблену за зеленим тарифом, в сумі 139 415,27 грн та 1040,52 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Закарпаттяенергозбут» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині збільшених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в частині вимог про стягнення заборгованості в розмір 35 362,99 грн за період листопада 2024 року залишити без розгляду. Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Звернувшись із позовом ОСОБА_1 просив стягнути заборгованість станом на вересень 2024 року. При цьому доповнивши у заяві про уточнення позовних вимог, позивач доповнив вимоги про стягнення заборгованості за новий період – листопад 2024 року, обґрунтовуючи такі вимоги новими підставами.

Вважає, що такі вимоги є самостійним предметом позову, обґрунтовуються самостійними доказами. З цих підстав вважає, що такі вимоги слід пред`являли в новому позові.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що неявка сторін по справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предметом позову є стягнення заборгованості з відповідача як постачальника універсальних послуг за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.

Статтею 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України, серед яких зазначено Закон України «Про альтернативні джерела енергії». Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами. Правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 72 частини 1 статті 1 цього Закону).

Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), генеруючих установках приватних домогосподарств, споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

За частиною першою статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» приватні домогосподарства здійснюють продаж виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг.

Відповідно до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №754/17518/15-ц, у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/19.

Проаналізувавши в сукупності норми законодавства та матеріали справи, сіл дійшов висновку про наявність у сторін договірних правовідносин щодо купівлі-продажу електричної енергії з кореспондуючими правами та обов`язками, які сторони не заперечують.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» (постачальником) та ОСОБА_1 (споживачем) було укладено наступні договори купівлі – продажу енергії за «зеленим» тарифом №. 240011859 від 21 травня 2019 року, №250130066 від 29 грудня 2020 року, №250130975 від 03 вересня 2021 року, №250130981 від 05 січня 2022 року.

Також, сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за листопад 2024 року. У зв`язку з цим позивач здійснив перерахунок суми заборгованості станом на 23.12.2024, через що виникла потреба у збільшенні позовних вимог.

Позивач вважає, що його права порушені оскільки позивач продав відповідачу вироблену з альтернативних джерел електричну енергію, однак в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач електричну енергію не оплатив.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ».

Відповідно до п. 4.3 Договорів на дату введення в експлуатацію генеруючих установок «зелений» тариф за Договором N? 240011859 від «21» травня 2019р становить 5,5021 грн., за договором N? 250130066 від «29» грудня 2020р 5,365 грн, за договором N? 250130975 від «3» вересня 2021р. 5,3491 грн та за договором N? 250130981 від «5» січня 2022р 5,005 грн У відповідності до Правил роздрібного ринку електричної енергії, На виконання зобов`язань за Договором Позивач за вересень 2024 року продав Відповідачу електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об?єктами електроенергетики приватних домогосподарств, (різниця між обсягом виробленої/ згенерованої електричної енергії та обсягом споживання приватним домогосподарством) на загальну вартість 129257,48 гривень.

Обсяг та вартість проданої електричної енергії, підтверджуються підписаними відповідачем Актами приймання-передавання товару.

Пункт 2.2. договору передбачає права споживача: отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, за «зеленим» тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством; відшкодування згідно із чинним законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав; оплату неустойки (пені) у разі прострочення платежів за отриману Постачальником універсальних послуг електричну енергію відповідно до умов та порядку оплати, визначених цим Договором; здійснення контролю за правильністю оформлення постачальником універсальних послуг платіжних документів.

Пункт 4.1 Розділу 4 Договору (Умови та порядок оплати) передбачає, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за продану електричну енергію, вироблену в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, здійснюється Постачальником універсальних послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання).

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, Отже, за умовами договору відповідач не пізніше 15 жовтня 2024 року мав сплатити на поточний рахунок 104 052, 28 грн.

В цій частині позову відповідач не заперечував щодо стягнення заборгованості.

Предметом апеляційного перегляду є перерахунок заборгованості, яка здійснена станом на 23.12.2024, у зв`язку з чим позивач збільшив позовні вимоги.

Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки позивач не змінив позовні вимоги, а збільшив розмір позовних вимог до відповідача, а тому суд першої інстанції правильно вважає, що подана заява позивача про збільшення позовних вимог не суперечить ЦПК, тому вона підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості саме 139 415,27 грн.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогами закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни,а апеляційна скарга відповідача без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, і доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді