Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: купівлі-продажу
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №308/10175/25
Суддя: Собослой Г. Г.
Справа № 308/10175/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 жовтня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Собослоя Г.Г.
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.
за участі секретаря судового засідання: Голубєвої Е.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільницький Михайло Петрович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року, постановлену головуючою суддею Логойда І.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа-приватний нотаріус Ужгородської міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкін Д.В. про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із позовом до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа-приватний нотаріус Ужгородської міського нотаріального округу Закарпатської області Кішкін Д.В. про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка мотивована тим, що позивачами по справі є власники (співвласниками) квартир, що розташовуються в багатоквартирному житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному багатоквартирному житловому будинку було виділено чотири нежитлові приміщення: нежитлове приміщення № 26 площею 13,4 кв.м; нежитлове приміщення № 52 площею 12,5 кв.м; нежитлове приміщення № 59 площею 12.5 кв.м; нежитлове приміщення № 83 площею 13,4 кв.м; на першому (технічному) поверсі. У даних нежитлових приміщеннях розташовані інженерні мережі водопостачання та каналізації, обладнані запірною арматурою, лічильники, які використовуються всіма мешканцями житлового багатоквартирного будинку з моменту введення останнього в експлуатацію.
Однак, відповідно до рішення XXXIV сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 28.02.2019 №1458 «Про перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2019 році», міською радою вищезазначені нежитлові приміщення було внесено до переліку об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизація шляхом викупу у 2019 році, після чого 20.06.2019 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкиним Д.В. та зареєстровано в реєстрі за № 635, згідно якого було передано у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею 51,8 кв.м; по АДРЕСА_1 , а саме: площею 13,4 кв.м; нежитлове приміщення № 52 площею 12,5 кв.м; нежитлове приміщення № 59 нежитлове приміщення № 26 площею 12,5 кв.м; нежитлове приміщення № 83 площею 13,4 кв.м;
Право власності ОСОБА_1 на вищевказані нежитлові приміщення підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 430539882 від 09.06.2025 (інформаційну довідку долучено до матеріалів позовної заяви).
Позивачі вважають, що ухвалене Ужгородською міською радою рішення про передачу нежитлових приміщень, які знаходяться на першому (технічному) поверсі за адресою: АДРЕСА_1 та укладений договір купівлі продажу таких порушує їх права як власників квартир у багатоквартирному будинку на користування допоміжними приміщеннями, а розпочаті новим власником нежитлових приміщень фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ремонтні роботи здійснюються незаконно без дотримання вимог та врешті решт можуть призвести до негативних наслідків для самої будівлі.
Так, у зв`язку з тим, що у будинку по АДРЕСА_1 у червні 2025 року у нежитлових (допоміжних) приміщеннях почали виконуватись незрозумілі ремонті роботи (майстрами робились прорізи в несучих стінах будинку, конфігурація яких може не витримати), а також у зв`язку з тим, що рішення про передачу у приватну власність шляхом укладення оспорюваного договору купівлі продажу спірних приміщень не було доведено до відома громадян передбаченим законодавством способом, його мешканці забили на сполох.
Разом з тим, у зв`язку з тим, що право власності на спірні приміщення зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , станом на сьогоднішній день існує загроза, що з метою уникнення правових наслідків задоволення позову він спробує переоформити право власності на спірне майно на третю особу, що може утруднити виконання в подальшому рішення суду, зробить обраний спосіб захисту прав позивача неефективним та призведе до необхідності звертатися до суду з інших підстав.
На підставі наведеного позивачі просили суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нежитлових приміщень №№ 26,52,59,83-загальною площею 51,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_1 , а також заборонити проведення будь-яких інших дій, в тому числі ремонтних чи будівельних робіт у вищевказаних нежитлових приміщеннях відповідачем ОСОБА_1 чи іншими третіми особами.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року заяву задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження нежитлових приміщень № 26,52,59,83-загальною площею 51,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_1 та заборонити проведення будь-яких інших дій, в тому числі ремонтних чи будівельних робіт у вищевказаних нежитлових приміщеннях відповідачем ОСОБА_1 чи іншими третіми особами до завершення спору по суті та набрання рішенням законної сили.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільницький М.П., подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставних та помилкових висновків про те, що наявні підстави для забезпечення позову.
Вказує на не співмірність застосованих судом заходів забезпечення позову та передчасність таких.
Зазначає, що нежитлові приміщення не були призначені для обслуговування потреб чи інтересів всіх співвласників багатоквартирного будинку і такими не підтверджено, що вони мали доступ та використовували такі приміщення. Такі нежитлові приміщення спочатку перебували у комунальній власності а пізніше у його володінні.
Вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову полягають в обмежені його правомочностей, як власника майна і такі заходи фактично мають наслідком той самий стан, який тотожний задоволенню позовних вимог.
Крім того вказує, що не завершення розпочатих будівельних робіт, може мати негативні наслідки для будинку, а тому послідовним буде підхід, за яким він матиме право належним чином завершити розпочаті будівельні роботи.
Вважає, що фактичні обставини справи та наявні докази не свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування обраного заходу забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Крім цього, беручи до уваги Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник послався на те, що предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Спірні нежитлові приміщення №26,52, 59,83 за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належать ОСОБА_1 , який проводить ремонті роботи.
Позивачі вважають, що порушується їх право на користування допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку.
Оскільки власниками багатоквартирного будинку оспорюється право власності на спірні нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1 , а тому існують підстави для накладення арешту на спірні приміщення та заборони вчиняти будь які дії, в тому числі ремонтні чи будівельні роботи у вищевказаних нежитлових приміщеннях відповідачем ОСОБА_1 чи іншими третіми особами до завершення спору по суті.
Таким чином, даний вид забезпечення позову є співмірним із поданим позовом. Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Як вище вказувалося передбачений процесуальним законом інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який гарантує або може гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.
Вжиття заходів забезпечення позову це не вирішення спору по суті, а тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, на період розгляду справи і ухвалення рішення.
Необхідність вжиття таких заходів ґрунтується на оцінці (підставному припущенні) суду імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.
Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак, підстави для скасування чи зміни ухвали - відсутні.
Колегія суддів враховує, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки прийнятого судом рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Враховуючи наведе та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ільницький Михайло Петрович, залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua