Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №303/6898/25
Суддя: Джуга С. Д.
Справа № 303/6898/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 жовтня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,
з участю секретаря судових засідань: Лакатош А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Павло Петрович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2026 року у складі судді Куцкіра Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Мукачівської державної нотаріальної контори Шпеник Мар`яна Юріївна про усунення від права на спадкування,-
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Другої Мукачівської державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю. про усунення від права на спадкування.
Позов мотивовано тим, що 03 вересня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповіла своїй онучці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла і після її смерті відкрилася спадщина на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
03 лютого 2015 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак позивачу стало відомо, що на вказане майно також претендує син померлої – відповідач ОСОБА_2 , якому належить обов`язкова частка у майні, оскільки на момент смерті спадодавця він був особою з інвалідністю.
Позивач вважає, що відповідач підлягає усуненню від права на спадкування виходячи з наступного.
На день смерті ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 , був зареєстрований її син ОСОБА_2 , який фактично мешкав за іншою адресою з 1991 року. Близько 30 років тому ОСОБА_2 виїхав за кордон на постійне місце проживання, пізніше повернувся в Україну, але місце свого проживання ніколи не повідомляв. За весь цей час відповідач жодного разу не приїзжав додому, не навідував матір, не цікавився її здоров`ям, не піклувався про умови її проживання та матеріальне забезпечення.
З 2007 року по день смерті ОСОБА_3 проживала з позивачем, перебувала на її повному утриманні, допомагала із лікуванням, здійснювала догляд, оплачувала комунальні послуги, придбавала продукти харчування, одяг. Після смерті ОСОБА_3 позивач також здійснила поховання своєї бабусі. У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не цікавився життям та здоров`ям своєї матері, не телефонував їй та її не навідував.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач повністю самоусунувся від здійснення догляду за своєю матір`ю, а тому звернулася до суду із позовом в якому просила усунути відповідача від права на спадкування за померлою матір`ю ОСОБА_3 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2026 року у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 щодо будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 2122780200:10:101:0008 за адресою: АДРЕСА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Павло Петрович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, не надав належної їм правової оцінки та безпідставно відмовив у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у заявленому позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 26.04.2012 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Бабичі Мукачівського району Закарпатської області (а.с. 14).
Із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00037626482 від 25.11.2022 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був зареєстрований 29.03.2012 року, після чого ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 , актовий запис №69 (а.с. 15).
Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.2022 року батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (а.с. 17).
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 23.12.2014 року слідує, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 18).
Згідно заповіту від 03.09.2013 року за життя ОСОБА_3 зробила заповітне розпорядження: все своє майно, яке буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що за законом вона буде мати заповіла ОСОБА_1 (а.с. 19).
Згідно свідоцтва про право власності від 31.03.2014 та від 14.02.2014 ОСОБА_3 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 , належали житловий будинок та земельна ділянка.
Судом першої інстанції витребувано Другої Мукачівської державної нотаріальної контори та досліджено копію спадкової справи №34/2015 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .
В матеріалах спадкової справи міститься: заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини по заповіту від 03.02.2015 року за померлою бабусею ОСОБА_3 ; ксерокопія паспорта ОСОБА_1 , Витяг з реєстру територіальної громади №2023/006501423 від 18.08.2023 року, РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , заповіт від 03.09.2013 року, Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №39526320 від 03.02.2015 року, довідки виконкому Бабичівської сільської ради №02-25/17 від 26.01.2015 року та №02-25/168 від 06.10.2016 року, відповідно до яких, на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; паспорт ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , довідки до акта огляду МСЕК, згідно яких у ОСОБА_2 встановлена інвалідність, починаючи з 19.12.2012 року, неодноразово продовжувалася до 23.12.2016 року
З листа КНП «Лікарня Святого Мартина» №1617/0112 від 28.11.2025 року, на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про витребування доказів від 27.10.2025 року, слідує, що КНП «Лікарня Святого Мартина» позбавлена можливості виконати вищезазначену ухвалу в частині надання належним чином посвідченої копії медичної документації ОСОБА_3 , оскільки медична документація за період з 2000 року по 2009 рік була втрачена (а.с. 146).
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною 1 ст.1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Як вбачається із ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
В п.6 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 роз`яснив, що правила абз.2 ч.3 ст.1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Правило ч.5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Дані висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі №337/6000/15-ц, від 04.07.2018 року у справі №404/2163/16-ц, від 25.03.2019 року у справі №766/810/17.
Обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилалася, що відповідач ОСОБА_2 не брав будь-якої участі в догляді за хворою матір`ю ОСОБА_3 , не цікавився станом її здоров`я, байдуже відносився до стану її здоров`я, не надавав жодної допомоги тоді, коли вона її потребувала.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України)
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем та його представником не подано жодних належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів та не доведено факт саме свідомого ухилення відповідача від надання допомоги своїй матері ОСОБА_3 , матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавець потребував допомоги саме від ОСОБА_2 , а також те, що відповідача просили про надання такої допомоги, а він безпідставно відмовив у наданні такої допомоги.
З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем не доведено сукупність обставин, які відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, є підставами для усунення від спадкування, та обґрунтовано відмовив у заявленому позові.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильній оцінці фактичних обставин справи та помилковому тлумаченні вищенаведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Павло Петрович, залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.
Головуючий :
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua