Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №440/10728/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

Суд: Полтавський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №440/10728/26

Суддя: С.О. Удовіченко

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/10728/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:

Визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та абзацу 4 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): як одного із подружжя (дружина), обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та абзацу 4 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): як одного із подружжя (дружина), обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є матір`ю малолітньої дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини, ОСОБА_3 , проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 НГУ. Таким чином, усі дорослі члени сімейного оточення дитини є військовослужбовцями, що позбавляє малолітню дитину належного піклування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.09.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що позивачем не додано до свого рапорту на звільнення копії свідоцтва про шлюб, як того вимагає Інструкція № 170. Більше того, згідно поданого позивачем разом із рапортом на звільнення рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21.11.2023 по справі № 536/2278/23, шлюб між Позивачем та батьком ОСОБА_2 – ОСОБА_3 розірваний і на даний момент Позивач з ОСОБА_4 не є подружжям (не перебуває у шлюбі).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_5 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, наявними у військовому квитку серії НОМЕР_5 від 05.11.2019.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , позивачка є матір`ю малолітньої дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дитини є ОСОБА_3 .

Шлюб між позивачем та батьком дитини ОСОБА_3 розірвано заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21.11.2023 у справі № 536/2278/23.

Відповідно до довідки Управління 1 корпусу «Азов» Національної гвардії України № 2254 від 08.06.2026, батько дитини ОСОБА_3 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_7 Національної гвардії України .

28.06.2026 позивач звернулася до командира 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами. Рапорт зареєстровано за вх. № 255414 від 18.07.2026 та залишено без реалізації у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення.

23.07.2026 військовою частиною НОМЕР_1 листом від 23.07.2026 № 1843/13896 повідомлено про відсутність підстав для задоволення рапорту у зв`язку з тим, що позивачка не перебуває у шлюбі з батьком дитини.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою i громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в України військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок i військову службу».

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232- XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За змістом частини першої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Суд звертає увагу, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання і так далі до посадової особи, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту такий рапорт подається непрямому старшому командиру з поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом вирішувати питання по суті чи скасування рішень попередніх командирів.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Інструкція №170 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до підпункту 10 пункту 5 Додатку, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: дружиною, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років (під час дії воєнного стану): копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про народження дитини (дітей) із зазначенням материнства особи; довідка з військової частини про перебування чоловіка на військовій службі.

Отже, чинним законодавством України передбачені підстави звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців за призовом під час мобілізації в період дії воєнного стану. При цьому такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем документами за визначеним переліком.

Підставою для відмови у звільненні позивача військова частина НОМЕР_1 визначила відсутність однієї з умов, передбачених абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, а саме: позивач не перебуває у шлюбі з батьком дитини.

Абзацом четвертим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших причин на такій підставі: дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Аналізуючи зазначену норму, апеляційний суд зауважує, що її метою є забезпечення належного догляду та піклування за дитиною у випадку, коли обидва її батьки одночасно виконують військовий обов`язок. Законодавець, запроваджуючи цю підставу для звільнення, виходив з необхідності захисту інтересів дитини, а не з формальної перевірки реєстраційного статусу шлюбу між її батьками.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Таким чином, розірвання шлюбу між позивачем та батьком дитини жодним чином не змінює їх взаємних батьківських прав та обов`язків щодо малолітньої доньки. Обоє є батьками дитини в повному обсязі, незалежно від факту розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Звуження права у спосіб, обраний відповідачем, через додавання умови, якої закон не містить, суперечить наведеній конституційній нормі.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом на військовій службі одночасно перебувають: позивачка та батько дитини ОСОБА_3 . Відтак у сімейному оточенні малолітньої дитини відсутня будь-яка повнолітня дієздатна особа, яка не перебуває на військовій службі та могла б забезпечити дитині постійний догляд і піклування. Ця обставина підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

За таких обставин відмова у звільненні позивача призводить до фактичного позбавлення малолітньої дитини постійного батьківського піклування, що суперечить принципу найкращих інтересів дитини та меті норми, закладеній законодавцем у статті 26 Закону № 2232-XII.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що відмова військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами ґрунтується на непередбаченій законом підставі, є результатом надмірно формального та звужувального тлумачення норми абзацу четвертого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, суперечить меті зазначеної норми, принципу найкращих інтересів дитини, статтям 3, 22, 51 Конституції України та статтям 141 Сімейного кодексу України, а тому є протиправною.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не відповідає критерію правомірності, передбаченому статтею 2 КАС України.

З приводу позовних вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовими гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі “Волохи проти України”, від 02 серпня 1984 року у справі “Мелоун проти Сполученого Королівства”).

Аналогічні висновки щодо відсутності дискреції у подібних відносинах та необхідності судом розглядати справу по суті спору ухвалені Верховним Судом у постановах 27.02.2025 у справі №380/16966/24, від 24.04.2024 у справі №140/12873/23.

Ураховуючи наведене, не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, установивши достатність підстав, які підтверджуються відповідними доказами у справі, щодо звільнення позивача відповідно до підпункту "г" пункту 4 частини другої статті 26 Закону № 2232-XII, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років на підставі поданого нею рапорту за вх № 25514 від 18.07.2026.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років на підставі поданого нею рапорту за вх № 25514 від 18.07.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.О. Удовіченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua