Суд: Полтавський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №440/11915/26
Суддя: А.О. Чеснокова
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
. 10 листопада 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/11915/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління БЕБ у Полтавській області, в якій просить:
визнати протиправними дії ТУ БЕБ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 45030606) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) всіх складових грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2023 року - в розмірі 2684 грн та 2024 року - в розмірі 3028 грн;
зобов`язати ТУ БЕБ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 45030606) здійснити перерахунок та нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 19.09.2023 по 24.06.2024, визначивши розмір посадового окладу виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2684 грн станом на 01.01.2023 та 3028 грн станом на 01.01.2024), з одночасним перерахунком усіх складових грошового забезпечення, що визначаються виходячи з посадового окладу або у відсотковому співвідношенні до нього (надбавки за вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премії);
зобов`язати ТУ БЕБ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 45030606) здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різниці між фактично виплаченими та належним до виплати грошовим забезпеченням, які утворилися внаслідок перерахунку;
визнати протиправною бездіяльність ТУ БЕБ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 45030606) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані у 2023 році дні щорічної основної відпустки;
зобов`язати ТУ БЕБ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 45030606) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані у 2023 році дні щорічної основної відпустки з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач проходив службу з 19.09.2023 по 24.06.2024 у Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Полтавській області. При цьому у період з 19.09.2023 по 24.06.2024 грошове забезпечення позивача нараховано та виплачено відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Вважає, що відповідач протиправно здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення у зменшеному розмірі. Крім того, зазначає, що відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про Бюро економічної безпеки" трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами., ст. 24 Закону України «Про відпустки», передбачено право працівника на виплату грошової компенсації у разі звільнення за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, статтею 12 також передбачено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки". Отже, з урахуванням вищевикладеного позивач, при звільненні, має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 витребувано у ОСОБА_1 письмові пояснення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Зобов`язано Територіальне управління БЕБ у Полтавській області надати суду письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 заперечення Територіальне управління БЕБ у Полтавській області проти розгляду справи №440/11915/26 за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
15.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. Вказує на те, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру (ст. 19 Закону № 1150), яка врегульована спеціальним законодавством, вказаний розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, визначений абзацом 6 статті 7 законодавства про бюджет за відповідний період проходження служби та розповсюджується на оплату праці працівників БЕБ. Тому, стаття 7 Закону про держбюджет-2023 поширює застосування прожиткового мінімуму 2102 гривні для визначення посадових окладів усіх державних органів спеціальної юрисдикції, зокрема й БЕБ, оскільки їх оплата праці регулюється спеціальним законом Законом України «Про Бюро економічної безпеки України». Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік», «;Про Державний бюджет України на 2025 рік», не встановлено додаткової демографічної групи населення як «працівники інших державних органів», а норма звучить насамперед так установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, а вже потім в законі конкретизовано, що такий прожитковий мінімум застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, тобто визначив коло поширення такого прожиткового мінімуму, але при цьому категорія соціальної демографічної групи населення не змінилася (категорія працездатних осіб). Застосування фіксованого розміру прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні для обчислення посадових окладів працівників Бюро економічної безпеки (БЕБ) є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству. Крім того, зазначає, що відповідно до пункту 67 Положення № 1333 (у редакції, чинній на момент звільнення Позивача 24.06.2024) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ і звільняється зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Оскільки Позивач у 2024 році (який є роком його звільнення) повністю використав належні йому 13 календарних днів відпустки за 2024 рік, у Відповідача були відсутні законні підстави для нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні. Положення № 1333 не передбачає виплати компенсації при звільненні за дні відпустки за минулі роки (2023 рік), які не були використані у відповідному календарному році.
16.09.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 витребувано у ОСОБА_1 письмові пояснення стосовно того, чи було отримано ним письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до вимог ст. 116 КзПП України, докази якого було надано на вимогу суду ТУ БЕБ в Полтавській області разом із письмовими поясненнями від 11.09.2026 (14.09.2026 зареєстровано судом).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Територіального управління БЕБ у Полтавській області про зупинення провадження у справі.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 у період з 19.09.2023 по 24.06.2024 займав посади старшого детектива відділу детективів із захисту фінансів у фіскальній сфері та старшого детектива відділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) територіального управління БЕБ у Полтавській області.
Вважає, що вказаному періоді його грошове забезпечення повинно було обчислюватись із застосуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 2684 та 3028 грн, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України» у 2023 та 2024 роках відповідно. Проте, відповідач під час нарахування грошового забезпечення та проведення остаточного розрахунку при звільненні неправомірно застосував розрахункову величину прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 05 серпня 2026 року про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення та компенсації за нараховані та невикористані дні відпусток.
Листом ТУ БЕБ у Полтавській області №Б-65/29.14/06-35-26/29.14/06-25/77 від 17.08.2026 відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні відпусток у зв`язку з відсутністю правових підстав.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021р. №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).
Згідно ч.1, ч.2 ст.1 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
ч.1 ст.14 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Ст.19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» передбачено, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
ст.31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» передбачено, що заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.3 ст.31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінет Міністрів України постановою від 06.10.2021р. № 1068 затвердив Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови №1068).
З п.2 Умов № 1068 вбачається, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: ч.3 ст.31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та п.2 Умов № 1068.
З огляду на викладене, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом «Lex specialis» (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом «Lex specialis derogat generali», суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 120/1196/19-а.
Таким чином, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Із змісту вказаної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» вбачається, закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів.
Водночас, працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Проте, ст.7 Законів України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки разом із установленням на 01.01.2023 прожиткових мінімумів у розмірі 2684 грн, з 01.01.2024 у тому числі для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.
Суд звертає увагу, що зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» встановлено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас, приписи Законів України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.
Закони України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд наголошує, що грошове забезпечення позивача за період з 19.09.2023 по 24.06.2024 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 статті 7 Законів України про Державний бюджет на 2023 та 2024 роки, якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн та з 01.01.2024 у розмірі 3 028 грн.
При цьому, суд відхиляє за необґрунтованістю посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 з приводу того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з огляду на те, що ці правові висновки стосуються розміру суддівської винагороди, встановленої Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, статтею 31 Закону про БЕБ та постановою КМУ №1068.
Суд також відхиляє доводи скаржника і про те, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, з огляду на таке.
Введення законодавцем у Законах України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 нової грошової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади таких працівників із розрахунку такої величини як прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року не відповідає меті Законів України про Державний бюджет України, які мають врегульовувати лише витрати та доходи Держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які регулюються іншими спеціальними законами, з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн) Законом №966-ХІV не передбачено.
Принцип правової визначеності це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Це означає, що правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.
Як наслідок, застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі №966-ХІV не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.
Щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2023 рік, то суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР (далі Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій КЗпП України.
Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Положеннями абзацу четвертого частини першої статті 12 вказаного Закону встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №1333 від 29.11.2022 було затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (далі - Положення №1333).
Розділом «Відпустки» Положення №1333 визначено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням.
Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.
За кожний повний календарний рік вислуги років, який обчислюється відповідно до вимог пункту 35 цього Положення, після досягнення п`ятирічного стажу служби особі, яка має спеціальні звання БЕБ, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.
Щорічна відпустка на прохання особи, яка має спеціальні звання БЕБ, може бути поділена на частини за умови, що основна її безперервна частина становить не менше 10 календарних днів.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між особою, яка має спеціальне звання БЕБ, і відповідним керівником, який зобов`язаний письмово повідомити такій особі про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.
Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
За не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Спеціальним законодавством - Законом №1150-ІХ та Положенням №1333, не врегульовано питання компенсації невикористаної частини відпустки за минулі роки, а тому при вирішені спору треба застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України та Закону №504/96-ВР, якими передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, що підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб).
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям, як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Така конституційна гарантія створює для роботодавця безумовний обов`язок забезпечити реалізацію права працівника на відпочинок не лише шляхом його декларування (як, наприклад, затвердження графіків відпусток), а й через безпосереднє видання наказів про відпустку у передбачений законодавством спосіб та термін. Невиконання роботодавцем цього обов`язку з будь-яких причин, не може створювати для працівника негативні наслідки, зокрема щодо позбавлення гарантованих Конституцією України днів відпочинку під час оплачуваної щорічної відпустки. Для забезпечення дотримання цієї конституційної гарантії законодавець передбачив можливість перенесення відпусток на інший період або компенсації у вигляді грошових виплат.
З огляду на відсутність в спеціальному законодавстві, яке регулює умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР, чіткої регламентації питання невикористаних днів відпустки за попередні роки, Верховний Суд у постановах від 14.11.2024 у справі №420/3971/23 та у справі №380/16768/22 підтримав застосування до спірних правовідносин загальних норм трудового законодавства, зокрема КЗпП України та Закону №504/96-ВР.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 29.11.2024 у справі №560/19513/23, від 05.12.2024 у справі №160/13485/23, від 21.01.2025 у справі №400/11565/23.
Таким чином, доводи відповідача що Положення № 1333 повністю врегульовує питання компенсації невикористаних відпусток за попередні роки, а норми загального трудового законодавства не можуть застосовуватися при вирішенні цих правовідносин, є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачеві грошове забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплати грошове забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленим на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Також суд доходить висновку, що при звільненні зі служби в Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Полтавській області позивачу протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік. При цьому, оскільки розмір такої компенсації обчислюється виходячи із грошового забезпечення позивача, а судом встановлено протиправність визначення його складових без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, компенсація за невикористану відпустку також підлягає перерахунку з урахуванням належного розміру грошового забезпечення. Відтак, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік, обчислену з урахуванням грошового забезпечення, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, та з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визначеним судом.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Полтавській області (вул. Решетилівська, 47, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 45030606) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 19.09.2023 по 24.06.2024 грошового забезпечення та усіх його складових, що визначаються виходячи з посадового окладу або у відсотковому співвідношенні до нього (надбавки за вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премії) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки.
Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період з 19.09.2023 по 24.06.2024 грошового забезпечення та усіх його складових, що визначаються виходячи з посадового окладу або у відсотковому співвідношенні до нього (надбавки за вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премії) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 році у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у 2023 році.
Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку за 2023 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2023 рік.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяА.О. Чеснокова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua