Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №420/12513/26
Суддя: Бабенко Д.А.
Справа № 420/12513/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 03.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.
Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 2022 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а при обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки - 10846,37 грн.
Позивач вказує, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає щорічний з 1 березня перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, а постановами Кабінету Міністрів України №168, №185, №209 та №236 коефіцієнти збільшення встановлено з 01.03.2023 в розмірі 1,197, з 01.03.2024 - 1,0796, з 01.03.2025 - 1,115, з 01.03.2026 - 1,121.
Посилаючись на статтю 46 Конституції України, статті 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункти 2, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач вважає, що Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а розмір індексації визначається законом - із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
На думку позивача, її пенсія підлягає індексації з огляду на пункти 2 та 3 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі - Порядок №124), положення цього Порядку та постанов Кабінету Міністрів України про індексацію не визначають, що відповідні коефіцієнти застосовуються виключно до середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (станом на 1 жовтня 2017 року), а пункт 5 Порядку №124 застосовується саме до пенсій, перерахованих у 2019 році, тоді як її пенсію призначено у 2022 році.
Позивач також зазначає, що підпунктом 6 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Кабінет Міністрів України установив понижуючі коефіцієнти індексації всупереч пункту 1 цієї Постанови, а такі самі понижуючі коефіцієнти передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236.
Оскільки частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядок №124 регулюють одне коло відносин і, на думку позивача, суперечать один одному, позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (пункт 56), про обов`язок органів державної влади застосувати підхід, найбільш сприятливий для особи.
Позивач вважає, що відповідач виходив з помилкового тлумачення наведених норм, а відмова не містить підстав нерозповсюдження на позивача права на перерахунок пенсії. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №200/422/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, а також на постанову Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, в якій, на думку позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що застосування обмежуючих коефіцієнтів індексації у 2025 році замість 1,115 суперечить вимогам чинного законодавства.
02 березня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2019-2021 роки), на коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, однак відповідач листом від 02.04.2026 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що зобов`язальна вимога стосується індексації пенсії з 01.03.2026, вимоги про перерахунок за кожен рік окремо (за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки) вона не ставить і поновлення порушеного права з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 не вимагає, а про порушення своїх прав дізналася після отримання відповіді відповідача.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №200/422/24, позивач вважає, що індексація пенсії із збільшенням показника середньої заробітної плати здійснюється наростаючим підсумком з урахуванням усіх коефіцієнтів збільшення.
Стислий виклад заперечень відповідача
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що позивач з 17.10.2021 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV, яку призначено із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки - 10846,37 грн, тому для врахування коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 при перерахунках пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024 підстав немає.
Відповідач, посилаючись на пункт 5 Порядку №124, вважає, що базою для індексації є показник середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року (за 2014-2016 роки - 3764,40 грн), який з 01.03.2023 становив 7405,03 грн, з 01.03.2024 - 7994,47 грн, з 01.03.2025 - 8913,83 грн, станом на 01.03.2026 - 9992,40 грн, а до пенсій, які не підвищувались, установлено доплати в розмірі 100 грн, 135 грн, 100 грн та 100 грн.
Відповідач також наводить підпункт 6 пункту 2 Постанови №209, яким для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, що враховувався для призначення пенсії у 2022 році, установлено коефіцієнт збільшення 1,046, та підпункт 6 пункту 2 Постанови №236, яким для таких пенсій установлено коефіцієнт 1,061.
За твердженням відповідача, з 01.03.2025 пенсію позивача проіндексовано при середньомісячній заробітній платі 18575,43 грн (проіндексованій на 1,046), і її розмір становив 7793,48 грн, а з 01.03.2026 пенсію перераховано при середньомісячній заробітній платі 19708,55 грн (проіндексованій на 1,061), і її розмір становить 8058,50 грн. Пенсію, на думку відповідача, перераховано відповідно до нормативно-правових актів.
Відповідач також зазначає, що лист-відповідь на звернення не є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, має інформаційний характер та не несе для позивача жодних правових наслідків, посилання позивача на вибіркові рішення першої та апеляційної інстанцій є безпідставними, а рішення Верховного Суду, в якому була б підтримана позиція позивача, наразі не існує.
Щодо вимоги про зобов`язання вчинити певні дії відповідач з посиланням на частину п`яту статті 45 та статтю 58 Закону №1058-IV, Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України вказує, що судом не може прийматися відповідне рішення, оскільки це є втручанням у його дискреційні повноваження. Відповідач посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16 та постанову Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №752/20012/16-а, за якими, як зазначено у відзиві, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади.
Крім того, відповідач вважає, що вимога про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України, статті 23, 116 Бюджетного кодексу України, частину другу статті 72, статтю 73 та частину третю статті 113 Закону №1058-IV, за якими кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і мають цільове призначення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 08.05.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи та витребував у відповідача копію матеріалів пенсійної справи позивача.
Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що за заявою від 12.01.2022 ОСОБА_1 з 17.10.2021 призначено пенсію за віком на пільгових умовах із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки - 10846,37 грн.
Відповідно до форми РС-право датою звернення за призначенням пенсії є 12.01.2022, датою призначення пенсії - 17.10.2021.
Згідно з розрахунком заробітку для обчислення середній заробіток за три попередні роки (2019-2021) становить 10846,37 грн, у графі «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП» зазначено 1.109806 з розрахунком « 1.046 * 1.061», у графі «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП» - 12037.37, у графі «Середньомісячний заробіток для обчислення» - 19708.55000.
За протоколом перерахунку пенсії від 27.02.2026, відповідач з 01.03.2026 провів позивачу перерахунок за видом «Індексація заробітку. (масовий)»: середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 19708,55 грн, розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 6405,28 грн, доплата за понаднормовий стаж - 51,90 грн, підвищення за частиною третьою статті 29 Закону №1058-IV - 1601,32 грн, загальний розмір пенсії - 8058,50 грн.
Позивач через представника звернувся до відповідача із заявою від 02.03.2026 з проханням здійснити перерахунок (індексацію) та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 та надати актуальні розрахунки з матеріалів пенсійної справи.
У листі від 02.04.2026 №16417-12292/Б-02/8-1500/26 відповідач повідомив представника позивача, що з 01.03.2023 проведено перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 (за 2014-2016 роки - 7405,03 грн), з 01.03.2024 - коефіцієнта 1,0796 (7994,47 грн), а для врахування коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 при перерахунках пенсій з 01.03.2023 та з 01.03.2024 підстав не має.
У цьому ж листі відповідач повідомив, що з 01.03.2025 пенсію позивача проіндексовано із застосуванням коефіцієнта 1,046, установленого для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, при середньомісячній заробітній платі 18575,43 грн, і її розмір становив 7793,48 грн, а з 01.03.2026 - із застосуванням коефіцієнта 1,061 при середньомісячній заробітній платі 19708,55 грн, і її розмір становить 8058,50 грн.
Отже, показник середньої заробітної плати в розмірі 10846,37 грн відповідач на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 та 1,0796 з 01.03.2024 не збільшував, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 збільшив його лише на коефіцієнти 1,046 та 1,061.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з проведенням щорічного перерахунку пенсії позивача для забезпечення її індексації, і полягають у тому, який саме показник середньої заробітної плати та на які коефіцієнти збільшення підлягав збільшенню у 2023-2026 роках.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Абзацом другим цієї частини встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Отже, законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, проте сам об`єкт збільшення - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, - визначений безпосередньо законом.
На виконання частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 затвердив Порядок №124, пунктом 1 якого визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
За пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV. Згідно з пунктом 3 цього Порядку перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту встановлено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до пункту 7 Порядку №124, збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168) установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197. Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що до пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 р. згідно з Порядком №124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови передбачено, що до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком №124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення: для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575; у 2022 році - 1,046; у 2023 році - 1,0345; у 2024 році - 1,023.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова №236) установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови для пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, установлено коефіцієнти збільшення: для пенсій, призначених із застосуванням показників, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061; у 2023 році - 1,048; у 2024 році - 1,036; у 2025 році - 1,024.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення Порядку №124 та частини другої статті 42 Закону №1058-IV по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: закон вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як абзац перший пункту 5 Порядку №124 у сукупності з абзацом другим цього пункту приписує збільшувати показник станом на 01.10.2017.
Крім того, суд встановив, що підпункти 6 пунктів 2 Постанови №209 і Постанови №236 запроваджують диференційований механізм індексації, за яким розмір коефіцієнта збільшення залежить від року, у якому особі призначено пенсію: пенсіонери, яким пенсію призначено раніше, отримують повний коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цих Постанов, а пенсіонери, яким пенсію призначено пізніше, - знижені коефіцієнти.
Водночас частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій і не містить положень, які дозволяли б Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку: «абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення».
У пункті 93 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: «У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу». У пункті 92 постанови Верховний Суд наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
У пункті 94 постанови від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд виснував: «при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV». У пункті 95 постанови Верховний Суд вказав, що «Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV», а в пункті 96 - що «застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним».
У пункті 99 цієї постанови Верховний Суд констатував, що орган Пенсійного фонду, «здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022- 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства».
Щодо застосування знижених коефіцієнтів, установлених підпунктом 6 пункту 2 Постанови №209, Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №440/6585/25 зазначив, що орган Пенсійного фонду, «здійснюючи в 2022- 2024 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячні доплати до пенсії в розмірі 135,00 грн, 100,00 грн, 100,00 грн відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, а у 2025 році - із застосуванням коефіцієнта 1,046 замість 1,115, діяло всупереч вимог чинного законодавства» (пункт 20 постанови).
У пункті 22 постанови від 04.12.2025 у справі №440/6585/25 Верховний Суд також визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що при перерахунку підлягає застосуванню виключно коефіцієнт збільшення поточного року, вказавши, що при перерахунку пенсії має враховуватись не лише коефіцієнт відповідного року, а й коефіцієнти збільшення, передбачені постановами Кабінету Міністрів України за попередні роки, які мали виплачуватись особі раніше.
Наведені висновки є застосовними і до спірних правовідносин у цій справі, оскільки правове регулювання є тим самим (частина друга статті 42 Закону №1058-IV, Порядок №124 та щорічні постанови Кабінету Міністрів України про індексацію), а фактичні обставини подібні.
Суд також враховує, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV після внесення змін Законом України від 15.02.2022 №2040-IX не змінювалась, а тому наведені висновки Верховного Суду сформовані під ту саму редакцію норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Застосовуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд зазначає таке.
Пенсію позивачу призначено за зверненням, яке надійшло 12.01.2022, тобто до 31 грудня року, що передує 2023 року, а отже її пенсія відповідно до пункту 3 Порядку №124 підлягала перерахунку з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026.
Показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, є показник за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн - саме він, як установив суд, застосований при обчисленні пенсії позивача.
Отже, за приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшенню на коефіцієнти збільшення підлягав саме цей показник.
Положення абзацу першого пункту 5 Порядку №124 у частині, яка приписує збільшувати показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, суд до спірних правовідносин не застосовує на підставі частини третьої статті 7 КАС України як такі, що суперечать частині другій статті 42 Закону №1058-IV - акту вищої юридичної сили.
Так само суд не застосовує підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 та підпункт 6 пункту 2 Постанови №236 у частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року призначення пенсії.
Ці положення не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV, яка передбачає єдиний механізм індексації раніше призначених пенсій і не наділяє Кабінет Міністрів України правом диференціювати розмір коефіцієнта залежно від дати призначення пенсії; вони не узгоджуються також із принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, рівноправності застрахованих осіб та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру заробітної плати (доходу), закріпленими статтею 7 Закону №1058-IV, та зі статтею 22 Конституції України в частині недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав, оскільки зменшують коефіцієнт, на який збільшується пенсія при перерахунку.
Суд наголошує, що застосування частини третьої статті 7 КАС України не залежить від того, чи є відповідний підзаконний акт чинним на момент розгляду справи та чи оскаржувався він в окремому судовому порядку. На це прямо вказав Верховний Суд у пункті 92 постанови від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
Отже, при перерахунку пенсії позивача підлягали застосуванню пункт 1 Постанови №168 (коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023), пункт 1 Постанови №185 (коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024), пункт 1 Постанови №209 (коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025) та пункт 1 Постанови №236 (коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026).
Визначаючи спосіб застосування цих коефіцієнтів, суд виходить з того, що за абзацом другим пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а за пунктом 7 цього Порядку збільшений показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій. Тому коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно: коефіцієнт поточного року множиться на показник, уже збільшений на коефіцієнти попередніх років.
За таким розрахунком показник середньої заробітної плати, який підлягав застосуванню для обчислення пенсії позивача, становить: з 01.03.2023 - 10846,37 х 1,197 = 12983,10 грн; з 01.03.2024 - х 1,0796 = 14016,56 грн; з 01.03.2025 - х 1,115 = 15628,46 грн; з 01.03.2026 - х 1,121 = 17519,50 грн.
Натомість, як установив суд, відповідач з 01.03.2023 та з 01.03.2024 показник 10846,37 грн не збільшував, обмежившись щомісячними доплатами в розмірі 100,00 грн, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 збільшив цей показник лише на коефіцієнти 1,046 та 1,061, унаслідок чого показник становить 12037,37 грн замість 17519,50 грн.
Позивач просить провести індексацію пенсії з 01.03.2026, і суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.
Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 29.04.2026, тобто період, за який заявлено вимоги, перебуває в межах шестимісячного строку, установленого частиною другою статті 122 КАС України.
Водночас з наведеного вище розрахунку випливає, що для визначення правильного розміру пенсії позивача з 01.03.2026 показник середньої заробітної плати має бути збільшений послідовно на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, оскільки без урахування всього ланцюга коефіцієнтів належний розмір пенсії обчислити неможливо.
Суд також враховує, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №320/14123/25 визнано протиправним та нечинним підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 і зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину цього рішення у виданні, в якому Постанову №209 було офіційно оприлюднено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №320/14123/25 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 - без змін.
Отже, це рішення набрало законної сили 19.05.2026.
Разом з тим на час проведення відповідачем перерахунків пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026 ця норма зберігала чинність.
Суд наголошує, що зазначена обставина на результат вирішення спору не впливає: як уже вказано вище, підзаконна норма, що суперечить акту вищої юридичної сили, не підлягає застосуванню судом за частиною третьою статті 7 КАС України незалежно від того, чи є вона чинною на момент розгляду справи.
Суд також зазначає, що підпункт 6 пункту 2 Постанови №236 нечинним у судовому порядку не визнавався, а тому єдиною підставою для його незастосування у цій справі є частина третя статті 7 КАС України.
Суд відхиляє довід відповідача про те, що для врахування коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 при перерахунках пенсії позивача підстав немає, а базою для індексації є показник станом на 1 жовтня 2017 року.
Підстави для застосування цих коефіцієнтів до показника 10846,37 грн прямо встановлені частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, пунктами 1, 3, абзацом другим пункту 5 та пунктом 7 Порядку №124, пунктом 1 Постанови №168 і пунктом 1 Постанови №185.
Відповідач не навів жодної норми закону, яка виключала б застосування цих коефіцієнтів до пенсії позивача, а послався виключно на положення підзаконних актів, які, як установив суд, суперечать акту вищої юридичної сили.
Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що пенсію позивача перераховано відповідно до нормативно-правових актів. Дії суб`єкта владних повноважень, вчинені на підставі підзаконного акта, який суперечить закону, не можуть вважатися такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у розумінні пункту 1 частини другої статті 2 КАС України. Не є вони й обґрунтованими в розумінні пункту 3 частини другої цієї статті, оскільки відповідач не врахував обставини, що мають значення, - розмір показника середньої заробітної плати, який фактично враховано для обчислення пенсії позивача.
Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість втручання суду в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації не є дискреційним повноваженням: об`єкт збільшення визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, розмір коефіцієнтів збільшення установлений пунктом 1 Постанови №185, пунктом 1 Постанови №209 та пунктом 1 Постанови №236, періодичність і порядок перерахунку - Порядком №124, а сам перерахунок відповідач за пунктом 7 Постанови №209 та пунктом 7 Постанови №236 проводить за матеріалами справ, без звернення особи. Відповідач не має права обирати з кількох юридично допустимих варіантів поведінки: за встановлених обставин він зобов`язаний провести перерахунок у визначений законом спосіб.
Постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №752/20012/16-а, на яку посилається відповідач, ухвалена в інших правовідносинах. У тій справі пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком через недотримання порядку подання документів і не перевіряв обґрунтованість вимог особи, а Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що вирішення питання про призначення пенсії належить до дискреційних повноважень відповідача, і з рішенням про зобов`язання повторно розглянути заяву.
У цій справі спір стосується не призначення пенсії, а перерахунку вже призначеної пенсії для забезпечення її індексації, який до дискреційних повноважень відповідача не належить.
З цих самих мотивів висновку суду не змінюють посилання відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі №К/800/25753/16 та Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, у якій дискреційним визначено повноваження, при здійсненні якого орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим; такого вибору законодавство про індексацію пенсій відповідачу не надає.
Посилання відповідача на частину другу статті 9 та пункт 10 частини другої статті 245 КАС України висновку суду також не змінюють: суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог, а обраний позивачем спосіб захисту - визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання провести перерахунок пенсії у визначений законом спосіб - є належним.
Відповідач посилається також на статтю 92 Конституції України, статті 23, 116 Бюджетного кодексу України, статті 72, 73 та частину третю статті 113 Закону №1058-IV, стверджуючи, що стягнення судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду. Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки вони визначають порядок формування і напрями використання коштів Пенсійного фонду та умови здійснення платежів з бюджету і не регулюють порядок розподілу судових витрат, який установлений статтею 139 КАС України.
Також суд не застосовує статтю 58 Закону №1058-IV, на яку послався відповідач: ця норма визначає правовий статус Пенсійного фонду та коло його функцій і не встановлює меж судового контролю за законністю дій його територіальних органів.
Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що лист-відповідь на звернення не є актом індивідуальної дії і не несе для позивача правових наслідків. Предметом позову є не лист відповідача, а його дії щодо непроведення індексації пенсії позивача у визначений законом спосіб, а лист лише підтверджує, що відповідач не застосував до показника, з якого обчислено пенсію позивача, коефіцієнти 1,197 та 1,0796 і застосував знижені коефіцієнти 1,046 та 1,061.
Не змінює висновку суду і твердження відповідача про те, що позивач посилається на вибіркові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а рішень Верховного Суду, в яких підтримано позицію позивача, не існує.
Позивач посилається на постанови Верховного Суду, а висновок про те, що під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, викладено в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, яку суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Висновок щодо знижених коефіцієнтів 2025 року викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25.
Посилання позивача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 56 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, суд не застосовує. Цю постанову ухвалено у спорі про зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи, за який роботодавець не провів атестацію робочого місця, і принцип застосування найбільш сприятливого для особи підходу Велика Палата застосувала до випадку неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві.
У цій справі суд не встановив неоднозначного тлумачення норми закону: частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо визначає об`єкт збільшення, а суперечність між законом і підзаконним актом суд вирішує за правилом частини третьої статті 7 КАС України.
Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, не збільшивши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено ставку судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328 гривень.
Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд», а тому належний до сплати судовий збір становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8).
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1065,00 грн, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Сума 0,04 грн, сплачена понад установлений законом розмір, може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 7, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua