Суд: Ківерцівський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №158/3419/26
Суддя: Сіліч Ю. Л.
Справа № 158/3419/26
Провадження № 1-кп/0158/197/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді – ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,
прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12025030590000751 від 25.11.2025 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Торчин, Луцького району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, працюючого комірником дільниці підготовки сировини ТОВ «Дмитрук-ФУДЗ», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
В С Т А Н О В И В
10 листопада 2025 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_4 , роз`яснено зміст повістки про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 для призову за мобілізацією та додатково повідомлено про відправлення 10.11.2025 о 15 год. 00 хв. до військової частини в складі команди НОМЕР_1 , а також про відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією.
Однак, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації за ст. 336 КК України, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії, не маючи права на відстрочку, будучи визнаним придатним до військової служби, відмовився від призову на військову службу під час загальної мобілізації та від отримання повістки про призов на військову службу під час загальної мобілізації на 15 годину 00 хвилин 10.11.2025, про що було складено відповідний акт.
ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без поважних причин до служби у Збройних Силах України не приступив, свідомо не прибув о 15 годині 00 хвилин 10.11.2025 для відправки до військової частини в складі команди НОМЕР_1 до пункту збору за вказаною вище адресою, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Не заперечив, що пройшов ВЛК за наслідками якої був визнаний придатним до проходження військової служби. Вказав, що відмовився від отримання повістки, оскільки на той час на утриманні перебувало двоє малолітніх дітей та вагітна дружина. Зазначив, що самостійно матеріально утримує сім`ю, а тому не хотів їх залишати. При цьому зазначив, що розумів наслідки неявки до пункту збору на визначену дату та усвідомлював, що на нього поширюється обов`язок щодо захисту Вітчизни. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.
Адвокат ОСОБА_5 , з врахуванням вищезазначених обставин, просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України
Вирішуючи питання про призначення винному покарання, суд дійшов такого висновку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Суд за нормами кримінального закону вправі вибирати у визначених законом межах заходи примусу певного виду і розміру. Така дискреційна функція суду потребує взяття до уваги й оцінки усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не лише дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку після вчинення злочину.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, проте, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено у ст. 50 КК України.
Разом з цим, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання, працевлаштований, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, одружений, на утриманні троє малолітніх дітей, у зв`язку з чим отримав відстрочку від мобілізації, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність даних щодо його перебування на обліках у лікаря нарколога та психіатра.
Суд також бере до уваги дані досудової доповіді, якою ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені як середній; зроблений висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Водночас, суд зауважує, що дані досудової доповіді не є обов`язковими для суду, а оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі.
До обставин, що пом`якшують покарання, у відповідності до ст. 66 КК України, суд відносить суд відносить щире каяття, оскільки обвинувачений дійсно, відверто зробив висновок щодо скоєного ним протиправного діяння, активне сприяння розкриттю вчиненого кримінального правопорушення, перебування на утриманні малолітніх дітей.
Обставин, що обтяжують покарання, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За змістом ч. 1 ст. 69 КК України при наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Тлумачення цієї норми свідчить, що така надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Призначаючи покарання, суд звертає увагу на обов`язок кожного громадянина дотримуватись обов`язку, закріпленого у ст. 65 Конституції України. ОСОБА_4 визнав, що не дотримався такого обов`язку. Водночас, зазначив, що ухилився від виконання конституційного обов`язку виключно в інтересах сім`ї.
Заслухавши думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому реальну міру покарання у виді позбавлення волі, обвинуваченого, який як в судових дебатах так і в останньому слові просив суворо його не карати; захисника-адвоката ОСОБА_5 , який з врахуванням особи обвинуваченого, просив призначити останньому покарання, із застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України, з огляду на особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, суд на підставі ч. 1 ст. 69 КК України вважає за можливе перейти до більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 336 КК України, а саме обмеження волі.
Суд призначаючи саме таке покарання у конкретному кримінальному провадженні, звертає увагу, що обвинувачений на момент вчинення кримінального правопорушення, висновком ВЛК був визнаний «обмежено придатним». Тобто, міг бути задіяним до несення військової служби у військових частинах, підрозділах локаційно віддалених від зони бойових дій. Не виключена можливість несення військової служби у населеному пункті за місцем проживання та перебування його сім`ї.
Таким чином, ОСОБА_4 міг виконувати обов`язки, передбачені ст. 65 Конституції України, отримувати грошове забезпечення та утримувати сім`ю.
Тому суд не враховує при призначенні покарання пом`якшуючу обставину про яку заявив обвинувачений (утримання сім`ї), як можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробування.
На переконання суду, таке покарання відповідатиме вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Враховуючи ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, проте вчинене в умовах особливого періоду під час збройної агресії російської федерації, створює в очах суспільства враження безкарності, та те, що підстав передбачених законодавством на відстрочку від призову чи інших поважних причин ОСОБА_4 не мав, в період особливого стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував свій конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини, суд не знаходить переконливих підстав для застосування щодо обвинуваченого інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.
Керуючись ст. 615, ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
У Х В А Л И В
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua