Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №519/1356/24 — Південний міський суд Одеської області

Суд: Південний міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №519/1356/24

Суддя: Лемець С. П.

Справа №519/1356/24

Провадження № 2/519/1014/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

представника позивача – адвоката Григор`єва В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Григор`єва Віктора Вікторовича до ОСОБА_2 про визнання відмови від спадщини недійсною та усунення від спадкування, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через адвоката Григор`єва Віктора Вікторовича, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання відмови від спадщини недійсною та усунення від спадкування, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилося спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 та квартири за адресою АДРЕСА_2 . Спадкоємцями за законом є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач весь час мешкав із мамою ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 по день її смерті, займався лікуванням, доглядав за нею, адже вона через хворобу та похилий вік не могла самостійно забезпечувати умови свого життя. Позивач постійно допомагав матері, піклувався про неї в лікарні, купляв необхідну їжу та ліки. Позивач весь час самостійно доглядав за матір`ю, надавав необхідну фізичну допомогу, годував її, допомагав одягатись та інше. Мати просила його, щоб він повідомив про його важку хворобу ОСОБА_2 , яка була дочкою та постійно проживала в РФ та навіть коли приїжджала зі своїм чоловіком до м. Південне не відпочинок до матері не заходила взагалі. Також просила, щоб Відповідачка прийшла до неї і також надала допомогу в догляді за нею, оскільки Позивач є інвалідом 2 гр. психологічне захворювання (шозофрено подібний розлад зі стійкою соціально-трудовою дезадаптацією). Позивач виконав прохання матері, проте Відповідачка так і не відгукнулася на ці неодноразові прохання. Позивач сам неодноразово, звертався до відповідачки про допомогу у здійсненні піклування та догляду за матір`ю, а саме у здійсненні побутового догляду, допомоги у забезпеченні її належним харчуванням, належним медичним обстеженням та забезпечення необхідними ліками, медичним доглядом, але Відповідачка усунулась від надання будь-якої допомоги.

Позивач вважаючи себе єдиним спадкоємцем в травні 2023 року звернувся до Приватного нотаріуса Кармасьової О.В. з заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус повідомив, що він відмовився від прийняття своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_2 , ще в лютому 2020 року через кілька днів після смерті матері (вказані обставини позивач не пам`ятає взагалі, а лише пам`ятає, як йому лікарі повідомили про смерть матері, далі пам`ятає лише обставини з березня 2020 року коли навідався на могилу матері). Пам`ятає, що сестру ОСОБА_2 востаннє бачив в липні 2019 року, коли остання приїздила на відпочинок у м. Південне.

Враховуючи вище викладене Позивач вважає що його відмова від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 викладена в заяві має бути визнана судом недійсною, оскільки він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, через тимчасовий психічний розлад та нервове потрясіння пов`язаним зі смертю матері.

Також Позивач вважає, що його сестра ОСОБА_2 має бути усунена від спадкування, оскільки Відповідачка усунулась від здійсненні піклування та догляду за матір`ю, а саме у здійсненні побутового догляду, допомоги у забезпеченні її належним харчуванням, належним медичним обстеженням та забезпечення необхідними ліками, медичним доглядом, знаючи про те що Позивач самостійно не може піклуватися про матір, оскільки сам є інвалідом 2 гр.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 24.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Опублікувано на офіційному веб-сайті Судової влади України текст оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 та витребувано у приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьової О.В. завірену належним чином копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 14.11.2024 задоволено клопотання сторони позивача та призначено у справі судову психіатричну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Відповідно до Закону України №4273-ІХ від 26.02.2025 змінено найменування Южного міського суду Одеської області на Південний міський суд Одеської області.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 22.07.2025 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 05.09.2025 клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, задоволено в межах наданих суду матеріалів. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено. Відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати витрат на проведення експертизи.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 27.08.2026 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Сторона позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, викликалась шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явились до судового засідання.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.7).

Після її смерті відкрилося спадщина, зокрема, 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 та квартира за адресою АДРЕСА_2 (а.с.9-10).

Спадкоємцями за законом є діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Станом на 16.02.2020 за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 (мати головного наймача) та ОСОБА_1 (головний наймач) (а.с.42).

Згідно заяви №10 від 25.02.2020 (спадкова справа №5/2020) ОСОБА_1 відмовився від спадщини, яка залишилась після матері ОСОБА_3 , на користь доньки померлої – ОСОБА_2 (а.с.40).

Згідно заяви №9 від 25.02.2020 (спадкова справа №5/2020) ОСОБА_2 приймає всю спадщину після смерті своєї матері – ОСОБА_3 (а.с.39).

Позивач вважаючи себе єдиним спадкоємцем в травні 2023 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус йому повідомив, що він відмовився від прийняття своєї частки у спадковому майні на користь ОСОБА_2 , ще в лютому 2020 року (вказані обставини позивач не пам`ятає).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 752 від 04.11.2025 за результатами проведеного дослідження, експерт-психіатр дійшов висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , під час написання заяви про відмову від спадщини, після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждав на хронічний стійкий психічний розлад: «Органічний маячний (шизофрено-подібний) психічний розлад, зі стійкою соціально-трудовою дезадаптацією, стан декомпенсації» (що відповідає діагностичним критеріям рубриці «F06.2» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), який за ступенем виразності та впливу на його когнітивні, вольові і критичні функції був настільки виражений, що абсолютно позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, розуміти та прогнозувати можливі наслідки своїх дій.

На теперішний час, ОСОБА_1 також виявляє клінічні ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді: «Органічного маячного (шизофрено-подібного) психічного розладу, зі стійкою соціально-трудовою дезадаптацією, стан медичної ремісії Б-В» (що відповідає діагностичним критеріям рубриці «F06.2» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду) та, дозволяє йому віддавати собі звіт в своїх діях і керувати ними, не позбавляє здатності приймати участь у судовому розгляді по справі, надавати відповідні покази, за допомогою захисника реалізувати свої цивільні та юридичні права (а.с.151).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом, одним із яких може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи яка померла, (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як визначено частиною першою та третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

За частиною п`ятою статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Тлумачення частини шостої статті 1273 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями частини п`ятої статті 1274 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі неподання заяви про відкликання відмови від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, така відмова може бути визнана судом недійсною за позовом сторони такого правочину (заінтересованої особи), виключно з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (див. висновок Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 466/5298/19).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За своєю сутністю відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦК України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Главою 16 Розділу IV визначено правові наслідки недодержання стороною при вчиненні правочину вимог закону.

Відмова від спадщини, яка була здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними може бути визнана судом недійсною за позовом самої особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено (стаття 225 ЦК України).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229 ЦК України).

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним (стаття 230 ЦК України).

Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231 ЦК України).

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, серед іншого, посилався на те, що він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, через тимчасовий психічний розлад та нервове потрясіння пов`язаним зі смертю матері, і ці обставини вказав як підставу для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною.

Суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц. Відповідно до вказаного висновку, підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому, хоча висновок судово-психіатричної експертизи є лише одним із доказів у справі, будь-які зовнішні обставини (показання свідків тощо) мають лише побічне значення. Враховуючи жорсткий стандарт доказування "абсолютної неспроможності" за статтею 225 ЦК України та відсутність категоричного висновку експерта, Суд позбавлений можливості достовірно констатувати повну (абсолютну) відсутність усвідомлення спадкодавцем своїх дій виключно в контексті статті 225 ЦК України.

Суд, оцінюючи встановлені фактичні обставини даної справи, дійшов висновку, що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання статті 225 ЦК України (вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними).

Висновок судово-психіатричної експертизи № 752 від 04.11.2025 суд вважає належним, допустимим та достатнім доказом, який з достатньою повнотою та ясністю відповідає на питання щодо психічного стану ОСОБА_1 на момент складення заповіту. Експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом на підставі всебічного аналізу наявної медичної документації, зокрема відомостей про перебіг захворювань ОСОБА_1 , наслідки перенесених ним захворювань, а також інших матеріалів справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за правилами статті 89 ЦПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що визначальне значення для вирішення даного спору має саме висновок судово-психіатричної експертизи.

Враховуючи викладене, суд приходить до загального висновку, що додані до матеріалів справи докази в їх сукупності доводять, що на момент написання заяви про відмову від спадщини, після смерті своєї матері, ОСОБА_1 не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що відповідно до частини першої статті 225 ЦК України є самостійною та достатньою підставою для визнання такої відмови недійсною.

Щодо позовних вимог про усунення ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: 1) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; 2) перебування спадкодавця в безпорадному стані, 3) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23.12.2020 у справі №209/4512/14-ц.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 вчиняла умисні дії чи бездіяльність, спрямовану на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, яка перебувала в безпорадному стані, а тому, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суд виснує про відмову в задоволенні позовних вимог в частині усунення ОСОБА_2 від спадкування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено 2422,40 грн судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких задоволена судом, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника ОСОБА_1 – адвоката Григор`єва Віктора Вікторовича до ОСОБА_2 про визнання відмови від спадщини недійсною та усунення від спадкування, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна, задовольнити частково.

Визнати недійсною відмову ОСОБА_1 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна, місцезнаходження за адресою: 65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Т.Г. Шевченка, 4/3.

Дата складання повного судового рішення та його проголошення 06.11.2026 о 16.00 год.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua