Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №456/5487/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №456/5487/26

Суддя: Гула Л. В.

Справа № 456/5487/26

Провадження № 2/456/3291/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019 в розмірі 14818,57 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 680795274, який відповідачка підписала електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора F3WR336Q. 28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8000,00 грн на банківську карту відповідачки, що, в свою чергу, є доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019. В подальшому сторони погодили продовжити строк дії договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/820-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 4 від 09.04.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки.

05.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

У ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами право вимоги за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідачки в розмірі 14818,57 грн.

Відповідачка, скориставшись правом на подання відзиву, позовні вимоги заперечила, вказавши, що позивачем пропущено строк позовної давності. Також зазначила, що позивачем не надано доказів щодо підтвердження: 1) факту укладення договору; 2) факту перерахування та отримання коштів; 3) доказів наявності права вимоги. Також вказує на відсутність зрозумілого обґрунтування розрахунку заборгованості. Аналогічні доводи навела у запереченні.

Позивачем у відповіді на відзив та додаткових поясненнях зазначено про підставність та обгрунтованість позовних вимог. Зокрема, додатково обгрунтовано наявність договірних відносин та наявність заборгованості у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 93/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі. Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, 1д; поштова скринька: sud@privatbank.ua) інформацію, а саме: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) - маска карти 5168-75XX-XXXX-5436; факт зарахування коштів на платіжну карту - маска карти НОМЕР_2 за період від 28.11.2019 до 03.12.2019 в сумі 8000,00 грн; емітент карти АТ КБ «ПриватБанк»; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками) - маска карти НОМЕР_2 ; чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на платіжну карту - маска карти НОМЕР_2 за період від 28.11.2019 до 03.12.2019 в сумі 8000,00 грн, емітент карти АТ КБ «ПриватБанк» надати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), маска картки НОМЕР_2 ; у разі, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками) - маска картки 5168-75XX-XXXX-5436, надати інформацію про номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками) - маска картки 5168-75XX-XXXX-5436; у разі, якщо картковий рахунок за маскою картки НОМЕР_2 не належить позичальниці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска картки 5168-75XX-XXXX-5436 /а.с. 95-96/.

24.09.2026 відповідачкою подано відзив на позовну заяву /а.с. 100-101/.

28.09.2026 позивачем подано відповідь на відзив /а.с. 105-113/.

28.09.2026 відповідачкою подано заперечення /а.с. 114-116/.

30.09.2026 позивачем подано додаткові пояснення /а.с. 117-119/.

01.10.2026 відповідачкою подано додаткові пояснення /а.с. 120-121/.

12.10.2026 отримано витребовувані судом документи /а.с. 122-125/.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що такі визначають порядок і умови надання кредитодавцем грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення та належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і клієнтом. Ці Правила є пропозицією укласти електронний договір у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», розроблені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про споживче кредитування», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених Постановою Правління Національного банку України від 07.12.2016 № 913, та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг. Правила розміщені кредитодавцем на сайті кредитодавця, а також є доступними для ознайомлення в Інформаційно-телекомунікаційній системі при подачі заявки /а.с. 15-28/.

З кредитного договору № 680795274 від 28.11.2019 вбачається, що такий укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачці в тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 8000,00 грн строком на 7 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 1,33 відсотків у день від суми кредиту за час користування в межах строку кредиту та в розмірі 1,70 відсотків у день від суми кредиту за час користування понад строк кредиту. Акцепт оферти позичальницею ОСОБА_1 договору № 680795274 здійснювався за допомогою одноразового ідентифікатора F3WR336Q /а.с. 8-9/.

Додатковими угодами від 05.12.2019, 10.01.2020 до договору № 680795274 від 28.11.2019 сторонами продовжувався строк кредитування (востаннє 10.01.2020 на 28 днів) та збільшувався розмір відсотків до 1,52% /а.с. 10-11/.

Долучена до матеріалів справи довідка підтверджує переказ коштів ОСОБА_1 /а.с. 13/

Згідно з договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених договором /а.с. 34-39/.

Згідно з додатковою угодою № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором». Всі інші умови договору залишаються без змін /а.с. 39 на звороті/.

Згідно з додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року /а.с. 40-44/.

Згідно з додатковою угодою № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року /а.с. 45/.

Згідно з додатковою угодою № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року /а.с. 45 на звороті/.

Згідно з додатковою угодою № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року /а.с. 46/.

Згідно з реєстром прав вимог № 69 від 11.03.2020 сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019 становить 13368,55 грн /а.с. 59-60, 79-80/.

Згідно з договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених договором /а.с. 62-66/.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог № 4 від 09.04.2021 сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019 становить 14818,57 грн /а.с. 67-68, 83/.

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті № 190 від 12.04.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» сплатило за відступлення прав вимоги 4272671,11 грн ТОВ «Таліон Плюс» /а.с. 69/.

Згідно з договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» /а.с. 70-74/.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019 становить 14818,57 грн /а.с. 75-76/.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло реєстр боржників у кількості 24007, після чого з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей; загальна сума заборгованості складає 363342989,66 грн /а.с. 77/.

Долучена до матеріалів справи платіжна інструкція в національній валюті підтверджує оплату ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» /а.с. 78/.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» станом на 15.06.2026 складає 14818,57 грн, а саме: 6561,21 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8257,36 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом /а.с. 84/.

Судом встановлено, що вимогу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3391,51 грн позивачем не заявлено, що є його правом.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальницею своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу.

Вищевказаний кредитний договір № 680795274 від 28.11.2019, укладений між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», містить суму основного зобов`язання, розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.

Враховуючи те, що за умовами зазначеного договору відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у кредит коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала, а тому суд вважає, що заборгованість на підставі зазначеного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Матеріалами справи підтверджується укладення кредитного договору № 680795274 від 28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , який підписано відповідачкою електронним підписом F3WR336Q. Ні кредитний договір № 680795274, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалася, а відтак такі є чинними і підлягають обов`язковому виконанню обома їх сторонами.

Позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею, що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду від 21.09.2026 про витребування доказів, наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Вищевказаний кредитний договір № 680795274 від 28.11.2019, укладений між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», містить суму основного зобов`язання, розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.

Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину і те, що відповідачка отриманий кредит не повернула, будь-яких доказів щодо повернення отриманих у кредит коштів не надала, суд доходить висновку, що вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6561,21 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8257,36 грн, враховуючи заперечення відповідачки щодо їх стягнення, суд зазначає наступне.

Так, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню, суд повинен враховувати імперативні приписи законодавства, чинного на момент укладення та виконання договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%; доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%; у пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто, сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача», передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Враховуючи викладене, встановлено, що станом на 21 листопада 2019 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови до правових способів коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит, який укладено 28 листопада 2019 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Такий підхід узгоджується із правовим висновком, викладеним Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Судом встановлено, що в договорі № 680795274 від 28.11.2019 та додаткових угодах сторони погодили, що процентна ставка складає 1,52 %. Тобто, сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє суду зробити висновок про те, що вони є чіткими, недвозначними, оскільки не передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків, а тому не підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відтак стягненню підлягають проценти за користування кредитом у розмірі 8257,36 грн.

А відтак, враховуючи положення договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019, відповідно до якого боржниця ОСОБА_1 зобов`язана здійснити платіж факторові ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Доводи відповідачки щодо пропуску позивачем строків позовної давності при зверненні до суду з вимогою про стягнення заборгованості суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих категорій вимог законом передбачена спеціальна, зокрема скорочена, позовна давність - наприклад, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Для зобов`язань із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України) - тобто, як правило, з наступного дня після дати, коли боржник мав погасити заборгованість за договором.

Інститут зупинення перебігу позовної давності врегульований статтею 263 ЦК України: час, який минув до настання обставини, що зупиняє перебіг давності, зараховується до загального строку позовної давності, а після припинення такої обставини перебіг строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Саме на цей загальний механізм і накладалися спеціальні (тимчасові) правила, запроваджені спершу у зв`язку з карантином, а згодом - у зв`язку з воєнним станом.

Так, Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12. Ця норма, що набрала чинності 2 квітня 2020 року, передбачала: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України (зокрема загальна та спеціальна позовна давність, строк дії поруки тощо), продовжуються на строк дії такого карантину. Карантинний режим в Україні, встановлений у зв`язку з COVID-19, було офіційно припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

З введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було додано пункт 19. Ця норма, що набрала чинності 17 березня 2022 року, за своєю конструкцією повторювала карантинне правило: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Отже, з 17 березня 2022 року і до 30 червня 2023 року діяли одночасно дві норми про продовження строків позовної давності аналогічного змісту - карантинна (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) і воєнна (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), а після завершення карантину 30 червня 2023 року надалі дію продовжила виключно воєнна норма.

Законом України № 3450-IX від 8 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було викладено в новій редакції, яка набрала чинності 30 січня 2024 року: у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначеної ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Ключовим орієнтиром із питання щодо продовження/зупинення строків позовної давності є постанова Верховного Суду від 1 грудня 2025 року в справі № 906/1674/23. У цій справі позовна давність відлічувалася від дати, що передувала запровадженню будь-яких карантинних чи воєнних обмежень (18 січня 2018 року), і Верховний Суд перевіряв, чи є вимога позивача такою, щодо якої строк давності пропущено. Суд дійшов висновку, що, навіть відліковуючи перебіг давності з цієї ранньої дати, трирічний строк за статтею 257 ЦК України не є пропущеним - з урахуванням двох періодів «продовження» строку (за Законом № 540-IX від 30.03.2020, чинним з 02.04.2020, та Законом № 2120-IX від 15.03.2022, чинним з 17.03.2022) і одного періоду його «зупинення» (за Законом № 3450-IX від 08.11.2023, чинним з 30.01.2024).

Враховуючи наведене, суд констатує, що у даних правовідносинах строк позовної давності не сплив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АБ «Тимошенко та партнери».

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», (юридична адреса: 02094, м. Київ, вулиця Юрія Поправки, 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956; НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за кредитним договором № 680795274 від 28.11.2019 в розмірі 14818,57 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять грн 57 коп.), яка складається: 6561,21 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8257,36 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) судового збору та 3000,00 грн (три тисячі грн 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 10 листопада 2026 року.

Суддя Л.В.Гула

Оригінал: reyestr.court.gov.ua