Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №456/5995/26
Суддя: Гула Л. В.
Справа № 456/5995/26
Провадження № 1-кп/456/599/2026
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю : секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141130000385 від 03.06.2026, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мостиська Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні троє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , фізичної особи-підприємця, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
03.06.2026 близько 12 години 19 хвилин інспектор відділу реагування патрульної поліції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та поліцейський відділу реагування патрульної поліції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_7 під час патрулювання в м. Стрию на службовому автомобілі марки «Renault Duster», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухалися по головній дорозі вулиці Коновальця в м. Стрию Львівської області. В той час водій транспортного засобу марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , рухаючись по другорядній дорозі вулиці Філарета Колесси в м. Стрию Львівської області, виїжджаючи на головну дорогу, не надав переваги в русі службовому автомобілю поліції марки «Renault Duster», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , чим створив аварійну ситуацію, що змусило водія «Renault Duster» різко змінити напрямок руху та різко загальмувати, щоб уникнути зіткнення, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
Після чого працівники поліції на службовому автомобілі здійснили переслідування автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , в подальшому такий зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» на вул. Львівській, 8 у м. Стрию Львівської області. При спілкуванні інспекторів з водієм вказаного автомобіля ОСОБА_4 такому повідомлено про те, що останній порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачено адміністративну відповідальність, і роз`яснено, що на нього буде складено адміністративний протокол за порушення вимог ч. 5 ст. 122 КУпАП, повідомлено про наслідки вчиненого ним адміністративного правопорушення та розпочато оформлення матеріалів.
Надалі, близько 12 год. 30. хв. у ОСОБА_4 , який усвідомлював настання негативних правових наслідків для себе, з метою уникнення адміністративної відповідальності виник умисел на пропозицію надання та надання працівникам поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є службовими особами правоохоронного органу, неправомірної вигоди за невчинення ними в його інтересах дій з використанням наданої їм влади чи службового становища, а саме: за нескладення відносно нього документів про вчинення ним адміністративного правопорушення.
В подальшому ОСОБА_4 , розуміючи, що порушив правила дорожнього руху та настання негативних правових наслідків для себе за скоєне ним правопорушення, з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, маючи при собі грошові кошти, знаходячись біля службового автомобіля поліції марки «Renault Duster», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що був припаркований на узбіччі вул. Львівської в м. Стрию Львівської області, під час оформлення протоколу про вчинене адміністративне правопорушення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на пропозицію та надання працівнику поліції неправомірної вигоди за невчинення ним у його інтересах з використанням наданого йому службового становища дій, які він повинен виконати, а саме: скласти протокол про адміністративне правопорушення та в подальшому направити його до органів, уповноважених виносити по ньому рішення, висловив пропозицію про неправомірну вигоду інспектору відділу реагування патрульної поліції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 , який згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, за нескладення відносно нього документів про вчинення ним адміністративного правопорушення.
У відповідь на такі протиправні дії водія ОСОБА_4 інспектор відділу реагування патрульної поліції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 попередив останнього про те, що його дії неправомірні та за їх вчинення передбачена кримінальна відповідальність.
Однак ОСОБА_4 продовжив свої злочинні дії, спрямовані на надання неправомірної вигоди, знаходячись біля службового автомобіля поліції марки «Renault Duster», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який припарковий на узбіччі вул. Львівської в м. Стрию Львівської області, діючи умисно, о 12 год. 48 хв. поклав грошові купюри в сумі 150 доларів США, а саме: 1 купюру номіналом 100 доларів США із серійним номером QF 88218284 A, та 1 купюру номіналом 50 доларів США із серійним номером РВ 81013265, що згідно з курсом Національного банку України станом на 03.06.2026 становить 6650,985 грн, які є платоспроможними (справжніми), на переднє пасажирське сидіння вищевказаного службового автомобіля, тим самим надав неправомірну вигоду працівнику поліції за нескладення відносно нього документів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Однак інспектор відділу реагування патрульної поліції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 від наданої неправомірної вигоди відмовився та викликав слідчо-оперативну групу Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області.
Таким чином, ОСОБА_4 висловив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду та надав таку вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, про те, що 03.06.2026 близько 12 години 20 хвилин, керуючи транспортним засобом марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі в м. Стрию Львівської області, виїжджаючи на головну дорогу, не надав переваги в русі службовому автомобілю поліції, чим створив аварійну ситуацію, порушивши Правила дорожнього руху України.
Після чого працівники поліції на службовому автомобілі здійснили переслідування його автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , зупинили його та повідомили, що він порушив Правила дорожнього руху України, за що передбачено адміністративну відповідальність, роз`яснили, що на нього буде складено адміністративний протокол за порушення вимог ч. 5 ст. 122 КУпАП, та розпочали оформлення матеріалів. В подальшому він, розуміючи, що порушив правила дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність у виді позбавлення права керування транспортним засобом, з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, маючи при собі грошові кошти, знаходячись біля службового автомобіля поліції марки «Renault Duster», що був припаркований на узбіччі, під час оформлення протоколу про вчинене адміністративне правопорушення висловив пропозицію про неправомірну вигоду інспектору патрульної поліції за нескладення відносно нього протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, на що інспектор поліції попередив його про те, що його дії неправомірні та за їх вчинення передбачена кримінальна відповідальність. Однак він, знаходячись біля службового автомобіля поліції поклав грошові купюри в сумі 150 доларів США, а саме: 1 купюру номіналом 100 доларів США та 1 купюру номіналом 50 доларів США, на переднє пасажирське сидіння вищевказаного службового автомобіля. Щиро розкаюється у вчиненому. Просить його суворо не карати.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просив не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Отримавши показання ОСОБА_4 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тому кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України є вірною.
При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, поведінку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю, є фізичною особою-підприємцем, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 124 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 368, 370, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень).
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.06.2026.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення технічної експертизи документів у розмірі 3850,88 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят грн 88 коп.)
Речові докази: грошові кошти в сумі 150 доларів США та 2 гривні 2022 року випуску, здані на відповідальне зберігання в АТ КБ «ПриватБанк», конфіскувати в дохід держави; DVD-R диски залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua