Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №420/43326/25
Суддя: Вовченко О.А.
Справа № 420/43326/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 31.12.2025 року надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 3918,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Відповідно наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результати службового розслідування» від 29.11.2025 №3944-ОД та висновку службового розслідування від 28.11.2025 02.13/1707/25-СР за фактом неприбуття після проходження військово-лікарської комісії в Одеському військово-медичному клінічному центрі (клінічному госпіталі) Державної прикордонної служби України (м. Одеса) до пункту постійної дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) молодшого сержанта ОСОБА_1 - являється підтвердженим. Разом з тим, молодшому сержанту ОСОБА_1 продовжувалось нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на службі без поважних причин, так як нарахування та виплата грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України здійснюється в поточному місяці за поточний місяць. Таким чином, він своїми діями завдав збитку державі у розмірі 10504,50 грн, а саме: сплачені аліменти - 3918,14 грн. (три тисячі дев`ятсот вісімнадцять грн., 14 коп.), компенсація ПДФО - 2084,23 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири грн., 23 коп.), військовий збір - 238,69 (двісті тридцять вісім грн., 69 коп.), нараховане та сплачене ЄСВ 3483,15 (три тисячі чотириста вісімдесят три грн., 15 коп.). Станом на грудень 2025 року залишок коштів, які отримані молодшим сержантом ОСОБА_1 без належної на те правової підстави, 3 918,14 грн. (три тисячі дев`ятсот вісімнадцять грн., 14 коп.) нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, відповідно довідки розрахунку від 20.11.2025 № 1434 з 13.11.2025 по 30.11.2025 грошового забезпечення.
Відтак, вказує позивач, молодший сержант ОСОБА_1 у період з 13.11.2025 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону не надходили, отже останній є недобросовісним набувачем, а тому виплата грошового забезпечення у сумі 3 918,14 грн., повинна бути стягнена у судовому порядку.
Ухвалою судді від 05.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвала від 05.01.2026 року направлялась за місцем проживання відповідача, проте була повернута підприємством поштового зв`язку до Одеського окружного адміністративного суду неврученою
Станом на дату вирішення даної справи, відзиву на позов до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10 березня 2023 року № 42-ОС, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 (П-068040) з 10 березня 2023 року.
Начальником четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки 14.11.2025 до командира прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки подано рапорт, в якому викладений факт неприбуття після проходження військово-лікарської комісії в ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Одеса) до пункту постійної дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) молодшого сержанта ОСОБА_1 13.11.2025.
Наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.11.2025 року № 5676-АГ з метою з`ясування причин та обставин викладених в згаданому рапорті призначено службове розслідування.
28.11.2025 року за результатами службового розслідування за фактом неприбуття 13.11.2025, після проходження військово-лікарської комісії в ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Одеса), до пункту постійної дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) молодшого сержанта ОСОБА_1 складено висновок, яким встановлено, що: “...Враховуючи вищевикладене, здійснивши аналіз матеріалів службового розслідування, комісія п? проведенню службового розслідування дійшла таких висновків:
1. Факт неприбуття після проходження військово-лікарської комісій в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) до пункту постійної дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) молодшого сержанта ОСОБА_2 13.11.2025 підтвердився.
2. На момент завершення службового розслідування молодший сержант ОСОБА_3 до місця тимчасової дислокацій підрозділу не прибув, а тому в діях зазначеного військовослужбовця вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме «Самовільне залишення військової частини або місця служби».
3. Між умисними неправомірними діями молодшого сержанта ОСОБА_4 та їх наслідками є прямий причинний зв`язок.
4. Обставин, що пом`якшують відповідальність військовослужбовця - не встановлено.
5. Своїми діями молодший сержант ОСОБА_3 завдав збитку державі в особі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону у розмірі 10504,50 (десять тисяч п`ятсот чотири грн. 50 коп.), а саме: сплачені аліменти - 3918,14 грн. (три тисячі дев`ятсот вісімнадцять грн., 14 коп.), компенсація ПДФО 2864,23 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири грн., 23 коп.), військовий збір 238,69 (двісті тридцять вісім грн., 69 коп.), нараховане за сплачене ЄСВ 3 483,15 (три тисячі чотириста вісімдесят три грн., 15 коп.).
Відповідно до довідки-розрахунку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення від 20.11.2025 року № 1434 відповідачу було виплачено грошове забезпечення за період з 13.11.2025 року по 30.11.2025 року на загальну суму 10504,50 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції №558, ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
У спірних правовідносинах висновком службового розслідування встановлений факт нез`явлення після проходження в Одеському військово-медичному клінічному центрі військово-лікарської комісії до місця постійної дислокації штаб-сержанта ОСОБА_1 , а саме, з 13.11.2025 року він відсутній на військовій службі без поважних причин.
Також позивачем встановлено, що за період з 13.11.2025 по 30.11.2025 відповідачу було нараховано та сплачено грошове забезпечення, протягом якого відповідач фактично не виконував обов`язки військової служби оскільки в умовах воєнного стану самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу, таким чином не мав правових підстав на отримання коштів у вигляді грошового забезпечення за зазначений період в сумі 3918,14 грн.
Суд у межах спірних правовідносин не вдається до перевірки дій посадових осіб позивача, які нараховували та виплачували кошти позивачеві під час його фактичної відсутності у військовій частині.
Разом із тим, на переконання суду, надані позивачем докази підтверджують те, що безпідставне отримання відповідачем грошового забезпечення в сумі 10604,70 грн є наслідком зокрема його недобросовісних дій.
Отже, в силу вищевказаних вимог ЦК України такі кошти підлягають поверненню платнику, а позовні вимоги в цій частині задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 3918,14 грн.
За приписами частини 1 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №61 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 3918,14 грн (три тисячі дев`ятсот вісімнадцять грн 14 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя О.А. Вовченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua