Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №464/1907/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1907/26

пр.№ 2/464/1895/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі – ТзОВ «ФК «Позика») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

ТзОВ «ФК «Позика» через представника – адвоката Білецького Б.М. звернулося в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №30244811 від 10.09.2021 в розмірі 22 100 грн, з яких 6 500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15 600 грн – заборгованість за процентами, а також судові витрати, що складаються зі судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі – ТзОВ «ФК «Ірбіс») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №30244811, на виконання якого первісний кредитор перерахував на платіжну картку відповідачки 6 500 грн. 01.09.2025 між ТзОВ «ФК «Ірбіс» та позивачем укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним договором. Відповідачка своїх зобов`язань не виконала, позивач додаткових нарахувань не здійснював.

Ухвалою від 23.03.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідачки ОСОБА_1 26.03.2026 надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у стягненні відсотків, нарахованих після 10.10.2021, та суттєво зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Покликається на те, що кредит надавався строком на 30 днів (до 10.10.2021), тому за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду право нараховувати проценти після цієї дати припинилося; позивач понад чотири роки зволікав із зверненням до суду, щоб збільшити борг; значна частина боргу нарахована під час воєнного стану, а витрати на адвоката в розмірі 5 500 грн є неспівмірними із складністю справи. Просить розглядати справу за її відсутності, оскільки перебуває за кордоном.

Від представника позивача – ОСОБА_2 01.04.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідачка не заперечує факту укладення договору та отримання коштів, проценти нараховані відповідно до умов договору, а витрати на правничу допомогу є співмірними та підтверджені доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.09.2021 між ТзОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання фінансового кредиту №30244811 (далі – Договір №30244811), підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «518950».

За умовами Договору №30244811 товариство надає клієнту кредит у розмірі 6 500 грн (п.3.1), а клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти до 09.12.2021 (строк кредитування, п.4.2). Пунктом 3.2 договору визначено два періоди строку кредитування: пільговий період з 10.09.2021 по 10.10.2021 (30 днів) зі ставкою 2 відсотки та стандартний період з 11.10.2021 по 09.12.2021 (60 днів) зі ставкою 3 відсотки за кожен день користування кредитом (п.п.2.10, 3.2, 5.11.1). Штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту встановлено в розмірі 0 відсотків (п.3.3), комісія – 0 (п.5.3.1). Згідно з Графіком платежів (додаток №1) загальна вартість кредиту за 90 днів складає 22 100 грн, з яких 15 600 грн – проценти.

Згідно з листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 №3152_251023173216 10.09.2021 о 18:27:25 на виконання договору з ТзОВ «ФК «Ірбіс» на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 перераховано 6 500 грн (номер транзакції в системі iPay.ua – 107788583).

З розрахунку заборгованості ТзОВ «ФК «Ірбіс» станом на 01.09.2025 вбачається, що за період з 10.09.2021 по 10.10.2021 відповідачці нараховано проценти по 130 грн в день (2 відсотки від 6 500 грн) – всього 3 900 грн, а за період з 11.10.2021 по 09.12.2021 – по 195 грн в день (3 відсотки) – всього 11 700 грн. Після 09.12.2021 нарахування не проводились. Загальна заборгованість складає 22 100 грн (6 500 грн – тіло кредиту, 15 600 грн – проценти), платежів від відповідачки не надходило.

Між ТзОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) та ТзОВ «ФК «Позика» (фактор) 01.09.2025 укладено Договір факторингу №01092025/01. Згідно з Актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 01.09.2025 кредитор передав, а фактор прийняв реєстр прав вимог щодо 25 419 боржників. Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №30244811 на суму 22 100 грн (6 500 грн – тіло кредиту, 15 600 грн – проценти). За платіжною інструкцією №6054383 від 02.09.2025 ТзОВ «ФК «Позика» сплатило ТзОВ «ФК «Ірбіс» 3 490 472,17 грн фінансування за цим договором.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України). Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Відповідачка не заперечує укладення договору та отримання кредиту в сумі 6 500 грн, а цей факт підтверджено листом оператора платіжних послуг про транзакцію від 10.09.2021. Доказів повернення кредиту відповідачка не надала, тому заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 500 грн підлягає стягненню.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (статті 512, 514, 1077 ЦК України).

Позивач надав договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру, витяг із реєстру з даними відповідачки та доказ оплати фінансування, що відповідає вимогам до підтвердження відступлення права вимоги (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17). Отже, ТзОВ «ФК «Позика» є належним кредитором за Договором №30244811.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідачка помилково вважає, що строк кредитування сплив 10.10.2021, однак згідно з умовами договору ця дата є останнім днем пільгового періоду, а строк кредитування сторони погодили до 09.12.2021 (п.п.3.2, 4.2 договору, графік платежів). Проценти в сумі 15 600 грн нараховано виключно в межах цього строку (30 днів ? 130 грн + 60 днів ? 195 грн) і відповідають сумі, зазначеній у графіку платежів, з яким відповідачка погодилася при укладенні договору. Після спливу строку кредитування жодних нарахувань не проводилось.

Договір №30244811 укладено 10.09.2021, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX, яким встановлено граничний розмір денної процентної ставки. На дату укладення договору імперативної норми, яка обмежувала б розмір процентів за споживчим кредитом, не існувало, тому підстав для висновку про нікчемність умови про процентну ставку немає.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснувала, що за відсутності такої імперативної норми суд не може самостійно зменшити погоджені сторонами проценти з підстав їх несправедливості (стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів») без відповідної вимоги споживача. Такої вимоги відповідачка не заявляла. Умови договору про розмір ставки в кожному періоді та про загальну суму процентів є чіткими і погодженими між собою, тому підстав для їх тлумачення на користь споживача немає

Щодо інших доводів відзиву суд зазначає, що проценти нараховано у вересні – грудні 2021 року, тобто до введення воєнного стану, а неустойка чи інші платежі за прострочення не нараховувались і не заявлені до стягнення, а тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який звільняє позичальника від відповідальності за прострочення, а не від обов`язку повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, до спірних сум не застосовується.

З урахуванням наведеного з відповідачки на користь позивача слід стягнути 22 100 грн, з яких 6 500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 15 600 грн – заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 2 662,40 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №39493634 від 02.01.2026, укладений з ФОП ОСОБА_3 , додаткову угоду №30244811 від 16.02.2026, детальний опис робіт і акт надання правничої допомоги від 16.02.2026 на загальну суму 5 500 грн, що складається з письмової консультації (500 грн), правового аналізу обставин спору (1 500 грн), складання позовної заяви (3 000 грн) та формування додатків до неї (500 грн).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову; у разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначила, що суд також з власної ініціативи, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково.

Відповідачка у відзиві просить зменшити ці витрати як неспівмірні із складністю справи. Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається без повідомлення сторін, а позовна заява є типовою для спорів про стягнення заборгованості за договорами, укладеними дистанційно, і не потребувала дослідження значного обсягу доказів, відтак суд доходить висновку, що розумним і співмірним із складністю справи та ціною позову є розмір витрат на професійну правничу допомогу 2 000 грн, які слід стягнути з відповідачки.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 263 – 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №30244811 від 10.09.2021 в розмірі 22 100 (двадцять дві тисячі сто) грн, з яких 6 500 грн – заборгованість за тілом кредиту та 15 600 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати, що складаються зі судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, а всього 4 662 грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК