Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №522/6627/26-Е
Суддя: Бондар В. Я.
Провадження № 2/522/7362/26
Справа № 522/6627/26-Е
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіна Оксана Володимирівна про усунення від права на спадкування,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в особі представника ОСОБА_3 22.04.2026 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіна Оксана Володимирівна та просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що 28.02.2025 було складено актовий запис №1358. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема увійшла квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач ніколи не виконував своїх батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_5 , коли, ще той був дитиною, не спілкувався з ним, не брав участі у його житті, не забезпечував свого сина, не брав участі у його розвитку, що в силу ст.1224 ЦК України є підставою для усунення його від права на спадкування.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27.04.2026 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.06.2026.
У зв`язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 01.06.2026, розгляд справи було відкладено на 16.07.2026.
Ухвалою від 13.07.2026 задоволено заяву представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні 16.07.2026, проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, судом задоволено клопотання про витребування спадкової справи, з метою отримання витребуваних доказів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.09.2026.
Ухвалою від 21.08.2026 заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції від 15 вересня 2026 року повернуто без розгляду, у зв`язку з тим, що такі вимоги вже задоволені ухвалою від 13.07.2026.
У результаті проведеного підготовчого засідання 07.09.2026, за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 27.10.2026.
Ухвалою від 28.09.2026 заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції від 15 вересня 2026 року повернуто без розгляду, у зв`язку з тим, що такі вимоги вже задоволені ухвалою від 13.07.2026.
У судовому засіданні 27.10.2026 ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просили задовольнити позовні вимоги.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 10.11.2026 о 14:15 год.
Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою від 04.11.2026 заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції від 15 вересня 2026 року повернуто без розгляду, у зв`язку з тим, що такі вимоги вже задоволені ухвалою від 13.07.2026.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народився син ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_4 07 серпня 2020 року купив квартиру АДРЕСА_2 , що вбачається з договору купівлі-продажу від 07.08.2020 зареєстрований за №175 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровською Н.В.
28 лютого 2025 року складено Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) актовий запис №1358, згідно якого у лютому 2025 року помер ОСОБА_4 .
Договір-замовлення №13510 від 28.02.2025 свідчить про те, що похованням ОСОБА_4 займалася ОСОБА_7 .
21 квітня 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В. заведено спадкову справу №62/2025.
З копії спадкової справи вбачається, що з заявами про прийняття спадщини, відкритої до майна ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно зі статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1261 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем не долучено жодного доказу, який би підтверджував твердження позивачки про те, що ОСОБА_2 не спілкувався з ОСОБА_4 з дитинства. Аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 не стягувалися.
Окрім цього, позивачем навіть не зазначалося про те, що син сторін потребував допомоги від батька.
Отже, суд оцінивши наявні докази, дійшов висновку про недоведеність передбачених статтею 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті його сина ОСОБА_4 , оскільки позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів.
При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 не сплатила судовий збір та не надала доказів звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» та 1 січня 2026 року становить 3 328 грн.
Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за вимогу немайнового характеру розмір судового збору становить 1 064,96 грн.
Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, Лихо слід заплатити на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 81, 84, 89, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіна Оксана Володимирівна (м.Дніпро, вул. Паторжинського, буд.19, прим.16) про усунення від права на спадкування - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 10 листопада 2026 року.
Суддя: В.Я. Бондар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua