Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №522/16179/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №522/16179/25

Суддя: Науменко А. В.

Справа № 522/16179/25

Провадження 2 /522/2223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю..,

розглянувши позовну заяву в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа Виконавчий комітет Чорноморської міської ради в Одеській області, ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа Виконавчий комітет Чорноморської міської ради в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року позовну заяву було залишено без руху. Надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

22.08.2025 року на виконання ухвали суду про залишення без руху від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яка отримана головуючим 11.09.2025 року, оскільки суддя Науменко А.В. перебував у плановій частковій щорічній відпустці з 25.08.2025 року по 10.09.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги до Міністерства юстиції України за участю третьої особи Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області наступним. На праві приватної власності позивачеві належала квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку було офіційно зареєстровано 18 вересня 2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Фоміним О.О. на підставі договору іпотеки та договорів про відступлення прав вимоги. Позивач безперервно проживає у вказаному житловому приміщенні та своєчасно сплачує всі житлово-комунальні платежі.

У листопаді 2023 року під час перевірки відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що його право власності було скасовано на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28 червня 2022 року за номером 2675/5, ухваленого за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_3 . Указаним наказом скаргу було задоволено у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем та тимчасово заблоковано доступ до державного реєстру реєстратору Фоміну О.О. строком на три місяці.

Позивач наголошує на протиправності оскаржуваного наказу з огляду на низку суттєвих матеріальних та процедурних порушень, допущених під час його прийняття. По-перше, адміністративна скарга була подана особою, яка не мала на це жодних законних повноважень, оскільки скаржниця не є власником чи іпотекодавцем спірної квартири та не надала належних, допустимих доказів прийняття спадщини після смерті попереднього боржника ОСОБА_4 чи зміни сторін у зобов`язанні. По-друге, на момент розгляду скарги в провадженні Приморського районного суду міста Одеси вже перебували на розгляді судові справи за спором між тими самими сторонами, щодо такого ж предмета та з тих самих підстав.

Окрім того, суб`єктом розгляду скарги було грубо порушено встановлені законом строки. Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», строк подачі скарги становить два місяці з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Як свідчать матеріали іншої судової справи (№ 522/9489/21), скаржниця достовірно знала про оформлення права власності за позивачем щонайменше 17 серпня 2021 року, коли зверталася до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири, проте звернулася до Міністерства юстиції зі значним пропуском встановленого строку. Додатково відповідачем було порушено загальний граничний термін вирішення звернення, який перевищив встановлені законом сорок п`ять днів.

Суттєвим порушенням процедури є те, що заінтересовану особу (позивача) не було належним чином сповіщено про час і місце засідання Центральної колегії Міністерства юстиції України, яке відбулося 17 лютого 2022 року. Через відсутність персонального повідомлення позивача було позбавлено фундаментального права брати участь у засіданні комісії, знайомитися з матеріалами скарги, надавати усні чи письмові пояснення та захищати свої майнові права, що, згідно зі сталою практикою Верховного Суду та стандартами адміністративної процедури, є безумовною підставою для скасування прийнятого за результатами рішення. Висновки колегії про нібито відсутність у реєстратора повного пакета документів під час первинної реєстрації також спростовуються фактичними доказами належного надіслання вимог про усунення порушень зобов`язання через нотаріуса, які наявні в матеріалах суміжних судових справ.

Враховуючи викладені обставини незаконного позбавлення права власності та порушення процедури розгляду скарги, позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28 червня 2022 року № 2675/5.

Ухвалою суду від 16.09.2025 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

14.10.2025 року від Міністерства юстиції України до суду надійшла заява про закриття провадження по справі.

Заявник обґрунтовує заяву тим, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 28.06.2022 № 2675/5 прийнято в межах дискреційних повноважень та реалізації владно-управлінських функцій у сфері контролю за діяльністю державного реєстратора, у зв`язку з чим спір у цій частині є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, а позивач є неналежним суб`єктом для оскарження відповідних пунктів наказу, що виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства та є підставою для закриття провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

14.10.2025 року від Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив на позову заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України прийнято в межах дискреційних повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства за результатами розгляду скарги особи, яка діяла в інтересах малолітньої дитини. При цьому державний реєстратор під час вчинення реєстраційних дій порушив вимоги закону через відсутність необхідного пакета документів та підтверджених відомостей. Крім того, Міністерство юстиції України в повному обсязі дотрималося процедури розгляду скарги та належним чином повідомляло заінтересованих осіб про час і місце засідання колегії відповідно до встановленого порядку.

Крім того, представник Міністерства юстиції України у відзиві зазначає про наявність підстав для поновлення процесуального строку на подачу відзиву через пізнє отримання копії позовної заяви та матеріалів справи, а також підтверджує повноваження особи, що підписала відзив від імені відповідача, посилаючись на положення законодавства та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

16.10.2025 року від Міністерства юстиції України до суду надійшла заява про залучення третьої особи.

26.03.2026 року від Міністерства юстиції України до суду надійшла заява про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року вирішено залучити ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_2 ) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа Виконавчий комітет Чорноморської міської ради в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу.

22.04.2026 року від третьої особи до суду надійшли пояснення.

Третя особа у своїх поясненнях зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки постановою Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 522/9489/21 визнано недійсними договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь фізичної особи ОСОБА_1 , у зв`язку з чим останній не має прав кредитора та не може претендувати на спірне майно. Водночас оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 28.06.2022 № 2675/5 прийнято правомірно, оскільки державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права власності за позивачем із порушенням вимог законодавства та Порядку № 1127 за відсутності необхідного пакета документів, тоді як єдиним законним спадкоємцем спірної квартири є малолітня ОСОБА_3 , інтереси якої представляє опікун. З огляду на викладене, звернення позивача є проявом зловживання процесуальними правами, а тому третя особа просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.08.2026 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача на підставі наявних матеріалів справи.

У судове засідання призначене на 22.10.2026 року з`явились представник відповідача ОСОБА_5 , та представник третьої особи ОСОБА_6 .

Учасники справи надали свої пояснення, заперечували проти задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.09.2020 державний реєстратор виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Фомін О.О. прийняв рішення № 54141643 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 141,5 кв.м). Підставою реєстрації були договір іпотеки від 28.12.2005 (реєстровий № 3669), договір про відступлення прав за договором іпотеки від 04.10.2018 (№ 3761), заява (вимога про усунення порушень) від 02.11.2018 та лист приватного нотаріуса Гашової В.В. від 02.11.2018 № 107/02-24.

Квартира була придбана ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 28.12.2005 і передана в іпотеку АППБ «Аваль» на забезпечення кредитного договору від 26.12.2005 № 014/0029/74/43526 (кредит 179 000 дол. США). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його донька, ОСОБА_3 , 2011 р.н., є спадкоємицею першої черги. Рішенням виконкому Слобожанської селищної ради від 22.01.2020 № 72 їй встановлено статус дитини-сироти. Рішенням від 22.01.2020 № 73 опікуном призначено ОСОБА_2 , а рішенням від 15.07.2020 № 264 опікуна зобов`язано вступити у спадщину на зазначену квартиру від імені дитини. Приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 317с/2020.

01.02.2022 ОСОБА_2., діючи в інтересах ОСОБА_3 , подала до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора. Скаргу зареєстровано 08.02.2022 за № СК-602-22. За висновком Центральної колегії з розгляду скарг від 17.02.2022 (усі присутні члени колегії проголосували «за») Міністерство юстиції видало наказ від 28.06.2022 № 2675/5. Цим наказом скаргу задоволено повністю, скасовано рішення державного реєстратора від 18.09.2020 № 54141643 і тимчасово, на три місяці, заблоковано реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав.

У мотивах наказу та висновку колегії зазначено, що реєстратор прийняв рішення за відсутності документів, необхідних відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127. Йдеться про: копію повідомлення про вручення поштового відправлення з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання (або документ про відмову адресата від отримання чи повернення відправлення), довідку іпотекодержателя про суму боргу та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності. З витягу з Державного реєстру вбачається, що 28.06.2022 на підставі наказу припинено право власності ОСОБА_1 , іпотеку та обтяження, внесені на підставі рішення від 18.09.2020.

Позивач дізнався про наказ у листопаді 2023 року (витяг від 15.11.2023) і звернувся до суду 08.07.2025. Він посилається на те, що, скаргу подала особа, яка не мала повноважень; на момент розгляду скарги тривали судові спори між тими самими сторонами (справи № 522/9489/21 та № 522/17923/20); скаржниця пропустила строк оскарження, оскільки знала про реєстрацію права власності щонайменше з 17.08.2021; Міністерство порушило строк розгляду скарги; його не було повідомлено про засідання колегії.

Судом також встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2021 у справі № 522/9489/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 було відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 29.11.2022 це рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 06.03.2024 ці судові рішення в частині вимог до ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Фінтех Інвестування» скасовано і ухвалено нове рішення. Договір відступлення права вимоги від 28.09.2018 між ТОВ «ФК «Фінтех Інвестування» та ОСОБА_1 і договір від 04.10.2018 про відступлення прав за договором іпотеки (реєстр. № 3669) між тими самими особами визнано недійсними. Скасовано також запис № 43338110 про реєстрацію відступлення права до ОСОБА_1 . Верховний Суд виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України. Тому до ОСОБА_1 не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки.

Позивач обґрунтовує право на позов тим, що він набув право власності на квартиру як іпотекодержатель, звернувши стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Умовою такого набуття є наявність у особи статусу іпотекодержателя, тобто чинного права вимоги за основним зобов`язанням та за іпотечним договором. Постановою Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 522/9489/21 за участю ОСОБА_1 встановлено, що таких прав він не набув, а правочини, на яких ґрунтується його статус, визнано недійсними.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини не доказуються повторно в іншій справі, в якій беруть участь ті самі особи. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (ст. 216 ЦК України), а іпотека має похідний характер від основного зобов`язання (ст. 548 ЦК України, ст. 3 Закону «Про іпотеку»). Отже, правових підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру як іпотекодержателем не було і немає.

У разі задоволення позову про скасування наказу формально було б відновлено запис про право власності за особою, яка за остаточним судовим рішенням не має ні права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, ні, як наслідок, права на набуття предмета іпотеки у власність. Це не відновило б жодного дійсного права позивача і суперечило б принципам верховенства права та правової визначеності. Вимога, спрямована на таке відновлення, не забезпечує ефективного захисту та не може бути задоволена. Сама по собі реєстрація права власності не створює права за відсутності законної підстави його набуття. Її скасування за наявності вказаних підстав не може вважатися порушенням права власності.

Як вбачається з наказу, висновку колегії, витягу з Державного реєстру та з переліку підстав, зазначених самим позивачем у позовній заяві, довідки про суму боргу та оцінки предмета іпотеки реєстратору не подавалися. Позивач не надав доказів протилежного.

Заявницею є опікун малолітньої спадкоємиці першої черги, яку відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважають такою, що прийняла спадщину, а спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Повноваження ОСОБА_2 підтверджені рішеннями виконкому від 22.01.2020 № 73 та від 15.07.2020 № 264. Реєстрація права власності на квартиру, що входить до складу спадщини, за іншою особою безпосередньо зачіпала майнові права підопічної, тому скаржниця мала право на звернення зі скаргою. Те, що вона не є власником чи іпотекодавцем, значення не має.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду. Позивач не довів ні протиправності оскаржуваного наказу, ні порушення ним його прав.

Позивач також не надав доказів проживання у квартирі, зокрема доказів сплати комунальних платежів, а третя особа, навпаки, зазначає, що з 20.06.2025 будинок пошкоджено внаслідок обстрілу й квартира непридатна для проживання.

Суд також бере до уваги рішення від 29.06.2026 у справі № 522/27160/25, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на цю квартиру в порядку спадкування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 28.06.2022 № 2675/5 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, і він не порушує прав позивача. Позов не підлягає задоволенню, у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа Виконавчий комітет Чорноморської міської ради в Одеській області, ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 10.11.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

30.10.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua