Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №522/6451/26
Суддя: Науменко А. В.
Справа № 522/6451/26
Провадження 2 /522/7266/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
23 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю..,
розглянувши позовну заяву в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної державним органом влади
В С Т А Н О В И В:
20.04.2026 року Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної державним органом влади у розмірі 22126,88 грн.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.
Позивач обґрунтовує позов тим, що внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо утримання належних їй коштів за лютий 2022 року, факт яких встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 420/7139/25, їй було завдано моральної шкоди. Протиправна поведінка відповідача та тривале невиконання зобов`язань спричинили душевні страждання, погіршення психоемоційного стану, загострення хронічних захворювань і посилення групи інвалідності. На підставі статті 56 Конституції України та статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 22 126,88 гривень, розрахованому за 41 місяць порушення її прав.
Ухвалою суду від 22.04.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
06.05.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач обґрунтовує відзив тим, що заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявність усіх обов`язкових елементів цивільно-правової відповідальності, зокрема вини пенсійного органу, причинно-наслідкового зв`язку та самого факту завдання моральних страждань належними доказами. Головне управління зазначає, що визнана судом у межах справи № 420/7139/25 протиправність дій була зумовлена лише помилковим тлумаченням моменту застосування нових норм законодавства в умовах воєнного стану, а не умисним грубим порушенням прав, при цьому саме рішення суду було виконано одразу після набрання ним законної сили. Крім того, на підтвердження своїх позовних вимог позивач не надала жодних медичних довідок, чеків чи інших доказів заподіяння шкоди, а факт протиправності дій суб`єкта владних повноважень сам по собі не є безумовною підставою для компенсації моральної шкоди, що узгоджується із судовою практикою Верховного Суду.
22.05.2026 року позивач надала до суду відповідь на відзив.
Позивач обґрунтовує відповідь на відзив тим, що заперечення Пенсійного фонду є безпідставними та ґрунтуються на спотворенні юридичних фактів. Позивач зазначає, що за приписами статей 1173 та 1174 ЦК України держава відшкодовує шкоду незалежно від вини її заподіювача, а протиправність дій відповідача вже офіційно встановлена судовим рішенням у справі № 420/7139/25, яке набрало законної сили. Крім того, позивач спростовує твердження відповідача про короткочасність порушення, наголошуючи, що період протиправного утримання виплат становив 41 місяць, а наявність моральної шкоди, душевних страждань і причинно-наслідкового зв`язку підтверджено матеріалами справи, зокрема медичними документами про посилення інвалідності та перенесений інсульт.
Ухвалою суду від 15.07.2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 25.08.2026 року вирішено визнати явку представника відповідача обов`язковою.
В судове засідання призначене на 20.10.2026 року з`явився представник відповідача ОСОБА_2 , який у судовому засіданні зазначив, що утримання грошових коштів відбулось внаслідок помилкового застосування законодавства.
Суд, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у державній виконавчій службі перебувало виконавче провадження № 52762474 з примусового виконання виконавчого листа № 521/10378/16-ц, виданого 27.10.2016 Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, у розмірі 539,68 грн щомісячно.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювало відповідні утримання з пенсії боржника з 01.01.2019 року та припинило їх з 01.05.2022 року на підставі Закону України № 2129-ІХ щодо врегулювання виконавчого провадження в умовах воєнного стану. Водночас за лютий 2022 року кошти в розмірі 539,68 грн були стягнуті з пенсійної виплати боржника, проте не були перераховані позивачці, а залишалися утриманими пенсійним органом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 420/7139/25 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо утримування грошових коштів за лютий 2022 року та зобов`язано здійснити їх нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 .
Вказане рішення суду набрало законної сили 01.07.2025 року, після чого на підставі виконавчого листа від 03.07.2025 року було відкрито виконавче провадження № 78566024, і 14 липня 2025 року суму у розмірі 539,68 грн було фактично перераховано позивачці на її картковий рахунок.
В частинах 1 та 2 статті 23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду закріплені в ст.1167 ЦК України: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи надані позивачем докази, суд вважає, що у своїй сукупності вони дозволяють встановити наявність моральної шкоди, що завдана позивачу відповідачем.
В частинах 3 та 4 статті 23 ЦК України закріплено - якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Унаслідок тривалого невиконання зобов`язань та протиправного утримання коштів за період із лютого 2022 року по червень 2025 року включно (загалом протягом 41 місяця) позивачка зазнала значних душевних і психоемоційних страждань, стресу, у неї загострилися хронічні захворювання, у 2023 році вона перенесла інсульт, а також було зафіксовано посилення групи інвалідності згідно з довідкою МСЕК від 09.11.2022 року.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючись щодо її розміру, судом враховується характер завданої шкоди та тривалість її заподіяння, глибину душевних страждань, яких зазнала позивачка унаслідок дій державного органу, та переживання, час, витрачений на захист своїх прав, обставини справи, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 22126,88 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди, заподіяної державним органом влади – задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України через ГУПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправними діями, у розмірі 22126,88 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
У зв`язку з відсутністю електропостачання повний текст рішення виготовлений 09.11.2026
Суддя А.В. Науменко
23.10.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua