Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №504/4573/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Суд: Доброславський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №504/4573/25

Суддя: Литвинюк А. В.

Справа № 504/4573/25

Номер провадження 2/504/1939/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором -

встановив:

Первісний позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути заборгованість за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року у розмірі 39 325,93 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог первісний позивач зазначив, що 03.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 0962654840 в електронній формі.

Як вказує первісний позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» зі своєї сторони належним чином виконало свої зобов`язання за договором позики, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в порядку передбаченому умовами договору позики. Втім, станом на сьогоднішній день, строк повернення грошових коштів за договором позики наступив, але ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором позики № 0962654840 від 03.11.2019 року стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором.

За твердженнями первісного позивача, право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 0962654840 від 03.11.2019 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 14-07/21 від 14.07.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», а також Договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 року, справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 25.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та через надмірне навантаження судді судове засідання на 11.03.2026 року о 08:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2).

Судове засідання у справі, призначене на 11.03.2026 року о 08:00 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), не відбувалось у зв`язку з неявкою сторін та було відкладено на 13.05.2026 року о 08:45 годині.

16.03.2026 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позову щодо відсутності домовленості між сторонами про предмет договору та істотні умови, нарахування відсотків поза межами строку дії договору, відсутності первинних фінансових документів, обсягу відступлених прав грошової вимоги новому кредитору, несправедливих умов договору, заявлених судових витрат.

18.03.2026 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від первісного позивача надійшла відповідь на відзив у справі, в якій викладено заперечення, доводи і міркування на противагу доводам відзиву.

01.05.2026 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», Матвійок О.В., через систему «Електронний суд» звернулася з заявою, в якій просила суд замінити сторону позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» її правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс». Зазначена заява обґрунтована тим, що 17.04.2026 року було укладено Договір №17-04/26, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі: за Договором №0962654840 від 03.11.2019 року. Таким чином, у зв`язку з відступленням права вимоги за договором(ами), Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» набуло статусу правонаступника у зобов`язанні, що є предметом розгляду та є належним позивачем у даній справі.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 13.05.2026 року заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» Матвійок О.В. про залучення до участі у справі правонаступника позивача по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено. Залучено до участі в розгляді справи в якості позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Також, ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 13.05.2026 року відкладено судове засідання у справі до 09:45 год 21.09.2026 року.

21.09.2026 року від представника позивача,Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», до суду у підсистемі «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив суд:

1. Поновити строк для подання клопотання про витребування доказів.

2. Витребувати у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Код ЄДРПОУ 21133352, 04080, Україна, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23):

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки.

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 3 000,00 грн, які 04.01.2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період з 04.01.2020 по 09.01.2020.

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка);

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 04.01.2020 по 09.01.2020;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 21.09.2026 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» в поновленні процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів та залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», від імені та в інтересах якого діє представник Чайковська Марина Ігорівна, про витребування доказів.

У судове засідання у справі, призначене на 21.09.2026 року о 09:45 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідачки причини своєї неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим здійснити розгляд справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позивач мотивував свої вимоги неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за укладеним Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0962654840 від 03.11.2019 року.

В матеріалах справи міститься паперова копія електронного Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0962654840 від 03.11.2019 року (надалі - Договір № 0962654840 від 03.11.2019 року) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (за умовами договору - Товариство) та ОСОБА_1 (за умовами договору - Позичальник).

За змістом п. 1.1. Договору № 0962654840 від 03.11.2019 року, Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МоneyВООМ», які є невід`ємною частиною договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Пунктом 1.2 Договору № 0962654840 від 03.11.2019 року передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами в Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).

Умовами Договору № 0962654840 від 03.11.2019 року (п.1.5, 1.6, 1.10.1, 1.10.2) передбачено: загальний (максимальний) розмір кредитної лінії 20 000 грн, процентна ставка фіксована, максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту 20 000 грн, максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%, максимальна вартість кредиту за діючим лімітом у грошовому вираженні 735 грн, максимальна реальна річна процентна ставка 638,75 %.

Відповідно до п. 3.1, 3.1.1, 3.3 Договору № 0962654840 від 03.11.2019 року, Перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки-анкети (Додаток №5) та Додатка №2 до Договору, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-анкеті на отримання Першого Фінансового кредиту (траншу) зазначено суму Першого Фінансового кредиту та строк користування ним, інші умови визначено у Додатку №2. Підписання Товариством Додатку №1 до Договору і Позичальником Додатку №2 до Договору є укладення та підписання Договору в цілому. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-анкети (Додаток №5) та Додатку № 4, які є невід`ємною частиною даного Договору. В Заявці-анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначаються сума кредиту (траншу), строк користування, у додатку № 4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше. Строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати пені (в разі наявної простроченої заборгованості та вимоги товариства про її сплату), на відповідний рахунок товариства з цільовим призначенням «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за договором № 0962654840 від 03 листопада 2019 року». Здійснення оплати в даному випадку проводиться одним із способів, визначених в Правилах.

Разом з паперовою копією електронного Договору № 0962654840 від 03.11.2019 року суду було надано також паперові копії електронної Заявки-Анкети на отримання кредиту від 04.01.2020 року, Пропозиції надання 2 траншу кредиту згідно Заявки-Анкети № 000000000005655 від 04.01.2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0962654840 від 03.11.2019 року (оферта), Акцепту оферти від 04.01.2020 року на отримання 2 траншу кредиту згідно Заявки-Анкети № 000000000005655 від 04.01.2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0962654840 від 03.11.2019 року, а також копію Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених Наказом № 11/1 від 11.05.2019 року Директора ТОВ «ІНФІНАНС» Балабко О.О.

За ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 638 ЦК України визначає, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1055 ЦК України встановлює, що кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми тягне його нікчемність.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

За ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Абзацем 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

У Положенні про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, Фінансовий кредит), затвердженому Постановою НБУ від 03.11.2021 року № 113 передбачено, що договір, що укладається у вигляді електронного документа, підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України. Примірник такого договору споживача повинен містити кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником кредитодавця.

Кожен примірник договору, що укладається у вигляді електронного документа, повинен містити:

1) електронні підписи сторін договору з урахуванням вимог законодавства України;

2) дату та час його укладення;

3) адресу веб-сайту кредитодавця в шаблоні [URL доменне ім`я веб-сайту] або назву мобільного застосунку мовою, якою такий застосунок представлений в онлайн-магазинах застосунків App Store, Google Play та інших, з використанням якого укладено договір;

4) відомості про: технологію (порядок) його укладення; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу;

5) узгоджений сторонами спосіб надсилання (повторного надсилання) підписаного договору споживачу;

6) умови виготовлення та отримання засвідчених копій договору на папері з електронного документа.

Примірник договору, а також додатки до нього (за наявності), укладені у вигляді електронного документа, надсилаються споживачу одразу після його підписання, але до початку надання йому фінансової послуги.

Електронна версія договору повинна бути в форматі, який відображається на екранах різних технічних засобів телекомунікацій зі збереженням цілісності (зміст тексту договору не втрачено і не змінено з моменту його укладення) та читабельності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Стаття 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що суб`єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.

При зберіганні електронних документів обов`язкове додержання таких вимог:

1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;

2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;

3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Також, положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».

Так, згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Отже, за змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у разі використання одноразового ідентифікатора як підпису під час укладення договору в електронній формі позивач мав довести в суді, що такий підпис належить відповідачу (був погоджено отриманий ним) до моменту підписання кредитного договору.

Таким чином, з урахуванням наведених положень, Договір № 0962654840 від 03.11.2019 року є публічним договором приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, вони повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведеними до їх відома, у зв`язку з чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він був ознайомлений.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, у тому числі кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов, оформлених однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, або без обміну електронними документами (офертою та акцептом) договір між позичальником та кредитором у електронній формі укласти неможливо. У цьому полягає особливість укладення договору в електронній формі.

Відповідно до принципу змагальності, саме позивач має довести, що зазначені події (обставини) дійсно мали місце у відповідній послідовності та порядку, як це зазначено ним у позовній заяві. Лише після доведення факту укладення договору у відповідача виникає обов`язок спростування цих обставин.

Так, відповідно до ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Дослідивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування ТОВ «Інфінанс» кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року.

На підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості, позивачем було додано до позовної заяви складену ТОВ «Інфінанс» довідку щодо зарахування кредитних коштів на банківську картку клієнта, складену ТОВ «Універсальні платіжні рішення» довідку про перерахування коштів на платіжну картку клієнта, а також складений ТОВ «Інфінанс» розрахунок заборгованості.

Втім, суд зауважує, що зазначені докази не є первинними банківськими документами, а є внутрішніми документами ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, Банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в Банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19.

З огляду на наведені положення, суд доходить висновку, що надані позивачем докази не є належними і достатніми доказами на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу кредитних коштів ОСОБА_1 та наявності в неї заборгованості за кредитним договором, оскільки зазначена у відповідних документах інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку, а самі документи не є первинними бухгалтерськими документами, які фіксують здійснення платежу та є необхідними для підтвердження таких юридичних фактів.

За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі факт отримання відповідачкою кредитних коштів, у зв`язку з чим, доводи позивача щодо наявності заборгованості є недоведеними.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20), у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).

Таким чином, виконання первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» своїх обов`язків з перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року позивачем ТОВ «Гармонія Фінанс» не доведено.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд вважає, що позивачем ТОВ «Гармонія Фінанс» не доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року не підлягає стягненню з огляду на її недоведеність, не підлягає також стягненню загальна сума заборгованості за відсотками, нарахованими на відповідну заборгованість.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» (за умовами договору - Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (за умовами договору - Фактор) укладено Договір факторингу №14-07/21 (надалі - Договір факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року), відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор зобов`язується відступити за плату грошової вимоги у сумі 221 939 136,68 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до п. 6.1.4, 7.1 Договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року, право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток № 2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги. Сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 1 561 454,09 грн.

Пунктом 2.5 Договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року передбачено, що фактор має право здійснити наступне відступлення права вимоги будь-якій третій особі.

Копія платіжного доручення № М1 від 14.07.2021 року свідчить, що ТОВ «Вердикт Капітал» оплатило ТОВ «Інфінанс» 1 561 454,09 грн за відступлення прав вимоги за Договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року.

Згідно з Актом приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року, ТОВ «Інфінанс» передало ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє прийняло реєстр боржників, кількістю 8 150.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року.

Також, 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (за умовами договору - Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (за умовами договору - Новий кредитор ) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 (надалі - Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року), відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно з п.7.1 Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 грн.

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» передало ТОВ «Коллект центр», а останнє прийняло реєстр боржників, кількістю 207 307, після чого до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно з реєстром боржників до Договору про відступлення ( купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року.

Окрім того, 17.04.2026 року між ТОВ «Коллект Центр» (за умовами договору - Первісний кредитор) та ТОВ «Гармонія Фінанс» (за умовами договору - Новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 17-04/26 (надалі - Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 17-04/26 від 17.04.2026 року), відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №17-04/26 від 17.04.2026 року, ТОВ «Коллект центр» передало ТОВ «Гармонія Фінанс», а останнє прийняло реєстр боржників, після чого до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно з Реєстром боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №17-04/26 від 17.04.2026 року, ТОВ «Гармонія Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу.

Право вимоги, яке є предметом договору факторингу (відступлення), має похідний характер і може перейти лише за умови існування такого права у первісного кредитора на момент його відступлення. Новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.

Зазначене відповідає усталеним правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, згідно з якими відступлення права вимоги не створює нового зобов`язання, а є заміною кредитора в уже існуючому зобов`язанні, у разі недоведеності існування первісного зобов`язання вимоги нового кредитора задоволенню не підлягають.

У даному випадку встановлено відсутність належних і допустимих доказів укладення Договору № 0962654840 від 03.11.2019 року та фактичного надання відповідачці кредитних коштів. За таких обставин, ТОВ «Гармонія Фінанс» не довело наявності у нього дійсного та існуючого права вимоги до ОСОБА_1 .

За відсутності доведеного зобов`язання за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року відсутній і сам предмет відступлення, а тому, суд доходить висновку що перехід права вимоги до ТОВ «Гармонія Фінанс» фактично не відбувся. Недоведеність укладення та виконання Договору № 0962654840 від 03.11.2019 року виключає можливість визнання за ТОВ «Гармонія Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Гармонія Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 0962654840 від 03.11.2019 року у розмірі 39 325,93 грн не підлягають задоволенню.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Судові витрати, в силу приписів ст. 133 ЦПК України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі не впливають на вищезазначений висновок суду щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову про стягнення заборгованості за договором в повному обсязі.

Керуючись ст. 3, 207, 512, 514, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1046, 1054, 1055, 1077 Цивільного кодексу України, ст. 12, 76, 77, 81, 89, 100 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Литвинюк А. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua