Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №946/1872/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №946/1872/26

Суддя: Пащенко Т. П.

Справа № 946/1872/26

Провадження № 2/946/2949/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права на приватизацію житла, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права на приватизацію житла. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 16.01.2006 року позивач зареєстрований та фактично мешкає у кімнаті АДРЕСА_1 . До 2012 року гуртожиток перебував у власності ДП «IMТП». Ордеру порт на житло цьому гуртожитку не видавав, проте після передачі гуртожитку у комунальну власність, яке відбулося у 2012 році, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 15.11.2013 року № 938 «Об утверждении протокола № 7 совместного заседания жилищной комиссии и наблюдательного совета по вопросам распределения и содержания жильца в общежитиях и использования общежитий и придомовых территорий от 30.10.2013 года» позивача визнано таким, що на законних підставах проживає у гуртожитку по АДРЕСА_2 житловою площею 16,4 м2. З метою приватизації зазначеного житла 29.12.2025 року позивач звернувся до відповідача. Проте, листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за № Ч-2408 від 06.01.2026 року йому було відмовлено через відсутність ордеру на займане житлове приміщення. З цим позивач не згоден і вважає, що має право на приватизацію займаного житла. Блок 403 за адресою: АДРЕСА_3 не відноситься до об`єктів, які відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизацію. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати за ним право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином. Представник позивача – адвокат Зінов`єв О.О. надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, справу розглянути у його відсутність та у відсутність позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання сповіщений належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надав, відзив на позов не надав, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивача.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та є наймачем кімнати, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб (а.с.4-5).

Як вбачається з відомостей КП Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» від 26.12.2025 року №Ч-576 ордер на блок АДРЕСА_1 в КП «Житсервіс» відсутній (а.с.6) (а.с.6).

Листом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за № Ч-2408 від 06.01.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у передачі йому у власність блоку АДРЕСА_1 через відсутність ордеру на займане житлове приміщення (а.с.7).

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 31.08.2011 року № 1122-VI дана згода на прийняття безоплатно в комунальну власність Ізмаїльської міської громади гуртожитку по АДРЕСА_3 (а.с.9 зворот).

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 17.08.2012 року № 950 затверджено акт прийому-передачі гуртожитку по АДРЕСА_3 у комунальну власність Ізмаїльської міської громади (а.с.10).

Відповідно до архівного витягу від 15.11.2013 року №938 «Об утверждении протокола № 7 совместного заседания жилищной комиссии и наблюдательного совета по вопросам распределения и содержания жильця в общежитиях и использования общежитий и придомовых территорий от 30.10.2013 года» вирішено вважати, що ОСОБА_1 законно проживає у кімн. АДРЕСА_1 (а.с.13).

Згідно розпорядження Ізмаїльського міського голови від 19.02.2016 року № 57р «Про перейменування вулиць, провулків та проспекту в м.Ізмаїлі Одеської області» вулицю Дзержинського перейменовано на вулицю Свято-Нікольську.

Як вбачається з довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 31.08.2026 року №156 ОСОБА_1 не значиться в списках на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.34).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі-Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404.

Відповідно до ст. 1 Закону, приватизація державного житлового фонду (далі-приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 2 ст. 2 Закону визначено об`єкти, які не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей ); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Згідно змісту ч.ч. 3, 10 ст. 8 Закону, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 18 Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Судом встановлено, що спірна кімната (блок) не відноситься до об`єктів, які відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону не підлягають приватизації.

Позивач ОСОБА_1 проживає у кімнаті АДРЕСА_1 правомірно. Відповідачем правомірності вселення позивача до спірного житла та проживання в ньому не спростовано.

Враховуючи, що відсутність ордеру на спірну квартиру з незалежних від позивача причин позбавляє останнього реалізувати своє право на приватизацію житла, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 283-289 ЦПК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження юридичної особи: Одеська область, м.Ізмаїл, просп. Незалежності, 62, про визнання права на приватизацію житла – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:Т.П.Пащенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua