Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №192/3139/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №192/3139/26

Суддя: Щербина Н. О.

Справа № 192/3139/26

Провадження № 2-а/192/32/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 2-А, код в ЄДРЮОФОПГФ - 40108866) про визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 8020878 від 09 жовтня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що 09 жовтня 2026 року поліцейським офіцером громади відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Скоромним Віталієм Володимировичем було прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу 425 гривень 00 копійок за те, що позивач в с-щі Новопокровка по вул. Робоча позивач керував автомобілем “Ford Sierra”, номерний знак НОМЕР_2 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив пункт 2.1 «ґ» ПДР.

Позивач зазначає, що під час зупинки поліцейський повідомив, що причиною є «перевірка документів» та іншої конкретної причини зупинки, передбаченої ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» повідомлено не було. Вважає, що непред`явлення при перевірці документів полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за відсутності факту порушення водієм ПДР не є підставою для складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. Тому позивач просить скасувати постанову, а справу закрити.

Відповідач надав відзив на позов в якому заперечує вимоги позивача та вважає складання постанови правомірним. Також було надано відео фіксацію складання оскаржуваної постанови.

Враховуючи, що вказана справа є справою незначної складності, суддею при відкритті провадження у справі, у відповідності до вимог ч. ч. 2 ст. 12, ч. 2 ст. 257, 262 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з розглядом справи без виклику сторін у відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Ознайомившись з позовною заявою, дослідивши наявні матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 8020878 від 09 жовтня 2026 року, яка була складена поліцейським офіцером громади відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Скоромним Віталієм Володимировичем, на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП за обставин, що ОСОБА_1 09 жовтня 2026 року об 11 годині 14 хвилини, керував транспортним засобом «Ford Sierra», номерний знак НОМЕР_2 в с-щі Новопокровка по вул. Робоча без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив пункт 2.1 «ґ» ПДР (а.с.5).

Як з`ясовано з позову, позивач вказує на безпідставність накладення на нього адміністративного стягнення та вважає постанову, складену представником відповідача протиправною.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Судом встановлено, що на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідачем суду надано відзив та відеозапис, на якому зафіксовано складання оскаржуваної постанови.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Також ст. 16 цього закону визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Статтею 35 цього закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Судом під час дослідження відеозапису не було встановлено жодної з вказаних в Законі України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки автомобіля, яким керував позивач. Такої підстави не було названо і поліцейським під час спілкування з позивачем та не наведено у відзиві на позов.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а п. 2.1 "б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Судом встановлено, що працівник поліції здійснив зупинку транспортного засобу, яким керував позивач без зазначення підстав, що вказані в Законі України «Про Національну поліцію». Відносно позивача не виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем ПДР України у зв`язку з чим поліцейський міг зупинити авто.

Визнання позивачем факту, що в нього відсутній страховий поліс не може бути покладено в основу прийняття оскаржуваної постанови, оскільки відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП настає лише у випадках не пред`явлення такого полісу, передбачених законодавством, а не під час перевірки документів без законних на те підстав.

Тому суд вважає, що вимога посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, а сааме: страхового полісу є неправомірною, а позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, в тому числі скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Визнання протиправною оскаржуваної постанови не вимагається.

Тому суд вважає за необхідне справу про притягнення до адміністративної відповідальності позивача закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

09 вересня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25) щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», яким визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами. Конституційний суд вказав, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону не передбачена.

Тому, оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати покладаються на державу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 6, 77, 246, 262, 286 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 2-А, код в ЄДРЮОФОПГФ - 40108866) про визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи, – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 8020878 від 09 жовтня 2026 року, прийняту поліцейським офіцером громади відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Скоромним Віталієм Володимировичем відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 8020878 від 09 жовтня 2026 року - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 09 листопада 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua