Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №185/10650/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №185/10650/26

Суддя: Самоткан Н. Г.

Єдиний унікальний номер справи 185/10650/26

Провадження № 1-кп/185/1580/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046370000199 від 15 червня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яне Поле Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, має неповну середню освіту, одружений, має на утримані двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

10 червня 2026 року приблизно о 12 годині 00 хвилин (більш точного часу під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим) ОСОБА_7 перебував біля буд. АДРЕСА_1 , де у нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

В цей момент, у ОСОБА_3 раптово виник умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 . Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у зазначеному місці в зазначений час, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , який знаходився в положенні стоячи обличчям до ОСОБА_3 та умисно наніс не менше двох ударів кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_7 , тим самим спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 , спричинив потерпілому ОСОБА_7 , тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку зі струсом головного мозку, синця навколо лівого ока, садна біля зовнішнього кута лівого ока, субкон?юктивального крововиливу лівого ока, які утворилися від дії тупих твердих предметів (предмету), що діяв за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили в область голови та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні (21 день).

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Підтвердив, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, відповідають тим, що мали місце. Пояснив, що 10 червня 2026 року приблизно о 12 годині 00 хвилин потерпілий перебував біля буд. АДРЕСА_1 , де у них виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Він підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , який знаходився в положенні стоячи обличчям до нього та наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя потерпілого. Дуже шкодує з цього приводу та щиро розкаюється. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України просив подальше судове слідство по кримінальному провадженню не проводити.

Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що обставини зазначені в обвинувальному акті, та пояснення обвинуваченого відповідають дійсності. Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 погодився з прокурором, який просив покарання ОСОБА_3 у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, вислухавши думку учасників судового провадження, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши у обвинуваченого, чи правильно він розуміє зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого та потерпілого, дійшов висновку, що ОСОБА_3 винний у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується за обставин, які вказані вище.

Суд вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення вважає доведеною.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

За правилами ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного: раніше не судимий, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку.

Обставиною, що пом`якшує покарання згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, відсутні.

Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшує його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Суд вважає, що покарання ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, у вигляді штрафу.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та досягнення самої мети покарання, згідно ст. 50 КК України.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обиралась та до набрання вироком законної чинності не обирається.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної чинності не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а за відсутності апеляційної скарги вирок набуває законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілим.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua