Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №336/1391/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1391/26

Провадження №: 2/336/2086/2026

10.11.26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Єменджи Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/1391/26 (провадження 2/336/2086/26), за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, -

встановив:

13 лютого 2026 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Документ сформований в системі «Електронний суд» 13 лютого 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті.

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивач та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Позивач по відношенню до відповідачів, як споживачів послуг, являється виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії.

Позивач надав послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані та проживають відповідачі за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2025 року на загальну суму 36076,03 грн.

Позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідачів та сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі до ОСОБА_4 , оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до відкриття провадження у справі.

Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

Відповідачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання призначене 16 березня 2026 року о 08-40 год., 02 квітня 2026 року о 08-40 год., не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом направлення кореспонденції за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 128 ЦПК України, відповідачі вважаються повідомленими належним чином.

02 квітня 2026 року ОСОБА_3 подала заяву про відкладення розгляду справи та надання справи для ознайомлення, у зв`язку з чим було відкладено справу до 08-20 год. 29 квітня 2026 року.

29 квітня 2026 року о 08-20 год учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явились про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим було відкладено справу до 08-15 год. 20 травня 2026 року.

20 травня 2026 року о 08-15 год. учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явились, представник позивача подав заяву про відкладення судового розгляду, у зв`язку з перебуванням у відпустці. Судовий розгляд було відкладено до 08-15 год. 19 червня 2026 року.

11 червня 2026 року представник позивача, через систему «Електронний суд» подав уточнену позовну заяву, в якій уточнив коло відповідачів.

19 червня 2026 року ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_7, через систему «Електронний суд» подав зустрічну позовну заяву, клопотання про поновлення процесуального строку та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року Клопотання ОСОБА_5 про поновлення процесуального строку залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до Концерну «Міські теплові мережі», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про захист прав споживачів, повернуто заявнику.

ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

30 липня 2026 року ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без руху.

31 серпня 2026 року ухвалою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року визнано неподаною та повернуто скаржнику по справі.

Після повернення справи із Запорізького апеляційного суду, судовий розгляд призначено о 09-00 год. 07 жовтня 2026 року.

14 жовтня 2026 року представник позивача подав уточнену позовну заяву, в якій уточнив коло відповідачів, вказав, що позовні вимоги пред`явлено до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а інших співвідповідачів просить виключити, оскільки до них будь-яких вимог не заявлено. Представник позивача уточнену позовну заяву направив відповідачам.

Ухвалою суду від 10 листопада 2026 року виключено з кола відповідачів у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, таких відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 жодного разу в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом направлення кореспонденції за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 128 ЦПК України, відповідачі вважаються повідомленими належним чином, клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідачі не подавали.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданим 18 вересня 2006 року Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради. Вид спільної власності - спільна часткова, кожному належить по 1/6 частки, що підтверджується інформацією сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості».

Відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ОСОБА_1 . На інших співвласників: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - відкрито інший особовий рахунок.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 16 березня 1988 року по теперішній час, що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.

ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 23 грудня 2015 року по теперішній час, що підтверджується інформацією з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя.

Згідно з Довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунком суми позову по особовому рахунку № НОМЕР_2 , Концерн «Міські теплові мережі» надає за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість перед Концерном за наданими за вказаною адресою послугами, за період з 01.01.2017 по 31.12.2025, складає в сумі 36076,03 грн.

Концерн «Міські теплові мережі» зареєстровано як юридичну особу, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті.

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій , її збут та інше.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України від 02.06.2005 № 2633-ІV «Про теплопостачання» (далі Закон № 2633-ІV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, та іншими нормативно-правовими актами України.

В розумінні Закону № 2633-ІV та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У статті 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Аналогічні норми містить стаття 1 Закону № 2189-VIII.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно зі статтею 13 Закону № 1875-IV, статтею 5 Закону №2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV, пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У статтях 19 та 25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг, отримують послугу з централізованого опалення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , безперебійно. Цивільні права та обов`язки на даний момент не припинилися.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідачі не здійснили власний обов`язок стосовно укладання договору з виконавцем послуг в особі Концерну «Міські теплові мережі», у зв`язку з чим, надання послуги з централізованого опалення здійснювалось відповідно до положень Закону та Правил.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_2 , за яким проводились нарахування.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що споживачем послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води є власник житла, або особа, яка проживає у квартирі та користується зазначеними послугами.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, що передбачено статтею 360 ЦК України.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кожному належить 1/6 частки.

Згідно з Довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунком суми позову по особовому рахунку № НОМЕР_2 , Концерн «Міські теплові мережі» надає за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість перед Концерном за наданими за вказаною адресою послугами, за період з 01.01.2017 по 31.12.2025, складає в сумі 36076,03 грн.

Відповідачі свій контррозрахунок заборгованості не надали.

Суд також враховує, що в період за який позивач просить стягнути заборгованість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був неповнолітнім.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити оплату за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Так, положення стст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги безпосередньо з неповнолітнього співвласника є неправомірним, оскільки обов`язок щодо утримання майна та оплати житлово-комунальних послуг за дітей покладається на їхніх батьків або усиновлювачів/опікунів.

Цивільне та сімейне законодавство України чітко розмежовує відповідальність залежно від віку дитини та її дієздатності.

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно зі статтею 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що включає забезпечення її житлом та оплату цього житла. Тому борги за комунальні послуги, навіть якщо дитина є власником або співвласником квартири, стягуються з її батьків.

Згідно з ч. 1 статті 177 СК України батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Положенням частини 1 статті 242 ЦК України передбачено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Оскільки ОСОБА_2 , який зареєстрований в даній квартирі, був неповнолітнім, то обов`язок по утриманню майна та сплату заборгованості за житлово-комунальних послуг покладається на його законного представника.

Ці обставини враховані в уточненій позовній заяві.

Згідно положень ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідачі зобов`язані оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023, тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651, карантин скасовано з 24.00 години 30.06.2023.

Крім того відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

На підставі Закону України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України строк з 02.04.2020 до 03.09.2025 не включається до перебігу строку позовної давності.

Заборгованість співвідповідачів виникла з 01.01.2017 по 31.12.2025.

Відповідачі частково погашали заборгованість, загальна сума оплати складає 25447,58 грн., остання оплата здійснена в лютому 2022 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до положень ч. 1, 3 статі 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З 04.09.2025 продовжився перебіг позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 13.02.2026. За вказаний період строк позовної давності становить 5 місяців 9 днів.

Отже, строк позовної давності не є пропущеним.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн., в рівних частинах з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 102505790) за період з 01 січня 2017 року по 19 листопада 2017 року на загальну суму 2154,09 грн., перерахувавши на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , солідарно, на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 102505790) за період з 20листопада 2017 року по 31 грудня 2025 року на загальну суму 33921,94 грн., перерахувавши на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 32121458.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рівних частинах, на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2662,40 грн., тобто по 1331,20 грн. з кожного, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складання повного судового рішення 10 листопада 2026 року.

Суддя: