Суд: Хортицький районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №337/3353/26
Суддя: Сидорова М. В.
09.11.2026
ЄУН 337/3353/26
Провадження № 2/337/2575/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Сидорової М.В.,
за участю секретаря Коваленко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
22.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов Концерну «Міські теплові мережі», який позивач мотивує тим, що основною метою діяльності Концерну відповідно до статуту підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
У період з 01.11.2016 по 31.03.2026 позивач надав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії у житлове приміщення – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві власності та який є споживачем вказаних послуг, але оплату за надані послуги здійснював невчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим має заборгованість за надані послуги у розмірі 49721,88 грн.
Окрім іншого, в позовній заяві позивач посилається на те, що взаємовідносини між сторонами до 01.11.2021 складалися без укладеного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства та не виключає можливості стягнення з відповідачів на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склались фактичні договірні відносини. З 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладений типовий індивідуальний договір № 62901644 про надання послуги з теплової енергії.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради, які містяться на офіційному сайті ЗМР, про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.
Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
29.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява, яка по суті є відзивом на позов, в якій він зазначив, що позовні вимоги Концерну «МТМ» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , виникло у ОСОБА_1 лише 06.02.2025 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Таким чином, протягом більшої частини періоду, за який заявлено позовні вимоги, відповідач не був власником зазначеної квартири. Разом із позовною заявою позивач не надав належного правового обґрунтування виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості, яка, за твердженням позивача, виникла за життя спадкодавця. Позовна заява не містить правового аналізу положень статей 1218, 1281, 1282 ЦК України, не визначає обсяг спадкових зобов`язань, не містить розрахунку заборгованості окремо за період до відкриття спадщини та після відкриття спадщини, а також не містить обґрунтування відповідальності відповідача саме як спадкоємця. Крім того, значна частина заявлених вимог пред`явлена після спливу загальної позовної давності. Просить у задоволенні позову відмовити.
15.07.2026 від представника позивача Концерну «МТМ» - Шульженко З.О. надішли додаткові пояснення, в яких зазначила, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 06.02.2025 в порядку спадкування. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Позивач має право на підставі ст.1281 ЦК України пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. В даному випадку відповідач цього не зробив. Згідно з ч.2 ст.1268 ЦК України прийняття спадщини з умовою чи із застереженнями не допускається, а тому під час прийняття спадщини на нерухомість спадкоємець не справі відмовитись від прийняття обов`язку щодо сплати боргів за комунальні послуги, акумульовані спадкодавцем нерухомості. Також вказує на переривання строку позовної давності у зв`язку з частковими оплатами наданих послуг у 2017, 2018, 2019, 2020 та у 2021 році, а також посилається на продовження строків позовної давності під час карантину та дії воєнного стану.
28.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті була заведена спадкова справа №8/2024. 06.02.2025 відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу спадщини увійшла квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з 01.11.2016, тобто за період коли відповідач не був власником. Відповідальність спадкоємця за борги спадкодавця має визначатися з урахуванням положень спадкового законодавства та не означає автоматичного стягнення з відповідача будь-якої суми, яку позивач нарахував за квартиру за весь період її існування. Вказує на недоведеність розміру заборгованості. Звертає увагу на те, що плаща квартири - 33,88 кв.м. Також наполягає на застосуванні строку позовної давності.
Представник позивача - Концерну «МТМ» в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Бганка В.Е. в судове засідання не прибули, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Заяв, клопотань про відкладання судового розгляду від сторін до суду не надходило.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення у відсутність сторін. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610-611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За нормою ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч. 2 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, який діяв в період виникнення спірних правовідносин і втратив чинність з 01.05.2019, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII від 09.11.2017, який введено в дію з 01.05.2019, правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, мають ознаки зобов`язання, в силу яких споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з п.5 ч.2 ст.7, ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (введений в дію з 01.05.2019), індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ч.1,2,4 ст.12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Ст.14 Закону №2189-VIII визначає особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Зокрема, відповідно до ч.7 цієї статті до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.
Згідно з ч.5 ст.13 даного Закону в разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Згідно з ч.7 ст.21 Закону послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (далі Правила №630) (які діяли на час виникнення спірних правовідносин, втратили чинність з 01.05.2022), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з п.20, 21 Правил №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Згідно п.30 Правил №630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ №830 від 21.08.2019 (далі Правила №830) послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно з п.32 Правил №830 плата за послугу розраховується, виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно з абзацом шостим п.33 Правил №830 у разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Відповідно до п.35, 36 Правил №830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Судом встановлено, що позивач Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, який знаходиться у загальнодоступному офіційному сайті підприємства http://teploseti.zp.ua/.
Відповідно до п.2.1, 2.2 Статуту, основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення тепловодої енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організації, її збут.
02.10.2021 Концерном «Міські теплові мережі» оприлюднено на офіційному сайті Типовий індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії (далі - Договір), що є публічним договором приєднання.
Відповідно до п. 1, п. 2, п. 4 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України .
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Споживач, відповідно до п.30 Договору, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року)
У п.32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
За умовами п.34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пп. 3 п. 41 Договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За умовами п.51, п.52 цей Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строку.
Судом також встановлено, що квартира у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підключена до мережі централізованого опалення, постачання гарячої води, теплової енергії.
Власником вказаної квартири є відповідач ОСОБА_1 , який набув її у власність в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 06.02.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бойко Д.І., реєстровий №53.
06.02.2025 право власності на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснюється розрахунок за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та постачання теплової енергії.
Відповідно до даних особового рахунку № НОМЕР_1 , станом на 01.11.2016 існувала переплата за послуги позивача, які надавались у вказану квартиру у розмірі 32,48 грн. За період з 01.11.2016 по 31.03.2026 за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії, які надавалися позивачем на вказану квартиру нараховано - 51 149,56 грн, сплачено - 1 395,20 грн, а борг становить - 49 721,88 грн
З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» такими, що підлягають частковому задоволенню.
Так, суд виходить з того, що в силу вищевикладених вимог чинного законодавства споживачем житлово-комунальних послуг є власник нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна (наймач) і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на квартиру набуто ним у порядку спадкування та зареєстровано 06.02.2025.
Водночас, відповідно до положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця відповідного права
Отже, незалежно від того, чи отримав спадкоємець свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власності на успадковане майно, він зобов`язаний належним чином його утримувати. Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №552/1527/16.
Відтак, з огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 у вигляді квартири відкрилася в день її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), саме з цього моменту відповідач ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, зобов`язаний належним чином її утримувати. Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з наведеного часу він став споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою та, як наслідок, зобов`язаний здійснювати оплату за фактично отримані послуги з постачання централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії».
Однак в порушення вищевикладених вимог діючого законодавства відповідач ОСОБА_1 оплату за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, теплової енергії за період з 01.04.2023 по 31.03.2026 не вносив, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої позивач правомірно вимагає в судовому порядку.
Також суд виходить з того, що вказана квартира була підключена до мережі централізованого опалення, теплової енергії, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач, як споживач, до позивача не звертався, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак споживач за них оплату не здійснював.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії в квартиру відповідача не спростовано та підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Зазначені рішення знаходяться в загальнодоступному місці, а саме на офіційному сайті Запорізької міської ради.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за період з 01.04.2023 по 31.03.2026 складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Окремо позивачем надана інформація щодо нарахувань за вказаний період з урахуванням показників комерційного приладу обліку теплової енергії, шляхом розподілу пропорційно площі споживачів. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано, тому суд приймає його за основу при винесенні судового рішення.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає заборгованість, яка утворилась за період з 01.04.2023 по 31.03.2026, що складає 11 539,28 грн.
Щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.11.2016 по 31.03.2023 (до набуття права на спірну квартиру), то суд зазначає, що належних та допустимих доказів, що відповідач ОСОБА_1 у вказаний період був споживачем таких послуг, які надавались у квартиру АДРЕСА_2 , матеріали справи не містять.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований з 22.10.1992 за іншою адресою: АДРЕСА_3 .
Також встановлено, що жодних вимог до попереднього власника квартири за його життя позивач не заявляв, натомість позовні вимоги до ОСОБА_1 обґрунтовані виключно наявністю у відповідача статусу власника житла та споживача комунальних послуг.
Доводи представника позивача, викладені у додаткових поясненнях про те, що відповідач зобов`язаний сплатити заборгованість за житлово-комунальні послуги за весь заявлений позивачем період, оскільки став власником квартири в порядку спадкування за законом і відповідно до ст. 1216, 1218, 1220 ЦК України до нього перейшли права і обов`язки спадкодавця (попереднього власника квартири), суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Водночас, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та теплової енергії, гарячої води за період з 01.11.2016 по 31.03.2026 у розмірі 49721,88 грн у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань, як власника квартири та споживача цих послуг, а не як зі спадкоємця на підставі положень ст. 1216, 1218, 1281 ЦК України.
Саме лише посилання представника позивача в додаткових поясненнях на те, що відповідач отримав квартиру у спадщину та до складу спадщини входять обов`язки спадкодавця, тому він повинен сплатити заборгованість у повному розмірі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі обставини не були покладені позивачем в основу заявлених позовних вимог, не оформлені як заява про зміну предмету або підстав позову та не підтверджують набуття відповідачем статусу споживача послуг у період до квітня 2023 року.
Таким чином у задоволенні позовних про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась за період з 01.11.2016 по 31.03.2023, слід відмовити.
Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково.
Що стосується застосування до спірних відносин строку позовної давності, то слід зазначити наступне.
Згідно положень ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).
В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності. Проте, такі доводи відповідача суд не бере до уваги, оскільки в задоволенні позовних вимог за відповідний період (з 01.11.2016 по 31.03.2023) відмовлено з підстав недоведеності у відповідача статусу споживача послуг та відсутності підстав для стягнення заборгованості.
Водночас, строк позовної давності щодо періоду заборгованості з квітня 2023 року станом на час звернення позивача до суду не сплинув, а тому ця заборгованість підлягала стягненню з відповідача.
Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 11539,28 грн або 23,21% від первісно заявлених вимог (11539,28 грн. х 100% / 49721,88 грн) витрати по сплаті судового збору в сумі 617,94 грн (2662,40 грн х 23,21% / 100%).
Керуючись ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України,
У Х В А Л И В :
Позов Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачання теплової енергії за період з 01.04.2023 по 31.03.2026 в сумі 11539 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривні 28 копійок.
У задоволені іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ 32121458) судові витрати по сплаті судового збору 617 (шістсот сімнадцять) гривень 94 копійки.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Сидорова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua