Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №380/10160/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №380/10160/26

Суддя: Кузан Ростислав Ігорович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 рокусправа № 380/10160/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі п.п.15 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п.15 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на таке. 30.03.2026 позивачем скеровано на адресу відповідача рапорт на звільнення з військової служби відповідно п.п.15 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232 XII, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами. 03.05.2026 на адресу позивача надійшла відповідь Військової частини НОМЕР_1 зі змісту якої випливає наступне: «За результатами розгляду повідомляю, що 17.11.2024 Ви самовільно залишили розташування військової частини та, станом на дату підготовки відповіді, до виконання службових обов`язків не повернулися. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.03.2025 №41-рс Вам з 19.03.2025 призупинено військову службу відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З метою реалізації права на звільнення з військової служби пропоную Вам припинити протиправну діяльність та повернутися до виконання службових обов`язків».

Позивач вважає неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови йому у звільненні з військової служби на підставі п.п.15 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється. Відтак вважає, що відповідач протиправно не розглянув рапорт по суті. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 18.10.2024 звернувся до Сокальського районного суду Львівської області з заявою про визнання недієздатним ОСОБА_2 та призначення його опікуном.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області 23.09.2024 заявлені вимоги задоволено. Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлено опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено йому опікуна – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

30.03.2026 позивачем скеровано на адресу відповідача рапорт на звільнення з військової служби відповідно п.п.15 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232 XII, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Військова частина листом від 21.04.2026 надала позивачу відповідь на рапорт такого змісту:

«За результатами розгляду повідомляю, що 17.11.2024 Ви самовільно залишили розташування військової частини та, станом на дату підготовки відповіді, до виконання службових обов`язків не повернулися. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.03.2025 №41-рс Вам з 19.03.2025 призупинено військову службу відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З метою реалізації права на звільнення з військової служби пропоную Вам припинити протиправну діяльність та повернутися до виконання службових обов`язків».

Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі п.п.15 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір суд застосовує такі норми права та керується такими мотивами.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України встановлює, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, строк якої також продовжено.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до абзацу другого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент надіслання позивачем рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У частині дванадцятій статті 26 Закону №2232-ХІІ, до якої кореспондує наведена норма, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами (абзац чотирнадцятий пункту 3).

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

У пункті 234 Положення №1153/2008 зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26, частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, тобто за сімейними обставинами.

В листі від 21.04.2026 №1/2469 відповідач повідомив позивача про умову, за якої можливе вирішення питання про його звільнення з військової служби, його повернення до військової частини, яку він самовільно залишив 17.11.2025, у зв`язку з чим військова служба йому призупинена з 19.03.2025.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31.03.2025 №41-рс з 19.03.2025 позивачу призупинено військову службу відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Доказів повернення позивача до військової частини після 31.03.2025 чи скасування наказу від 31.03.2025 №41-рс матеріали справи не містять, і позивач цієї обставини не спростовує. Водночас доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо самовільного залишення позивачем військової частини та призупинення йому військової служби сторони суду не надали.

За приписами частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ (в редакції станом на день винесення зазначеного наказу) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

На момент звернення позивача з рапортом від 30.03.2026 про звільнення з військової служби, абзац 1 частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ доповнений реченням такого змісту: «Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється».

Водночас, на час набрання чинності цими змінами до частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ, наказ командира військової частини НОМЕР_1 №41-РС від 31.03.2025 був чинним та військова служба позивачу була призупинена.

Частина друга статті 24 Закону №2232-ХІІ знаходить свою реалізацію у пункті 144-3 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), за змістом якого звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади: видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини; організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту; надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Отже, з моменту призупинення військової служби військовослужбовець вважається таким, що не виконує (не несе) обов`язків військової служби.

На час подання 30.03.2026 рапорту позивач з 19.03.2025 самовільно перебував поза межами Військової частини НОМЕР_1 , був знятий з усіх видів забезпечення і до військової частини не повернувся, тобто фактично не виконував (не ніс) обов`язків військової служби.

Відповідач не заперечує, що за наявності всіх підтверджуючих документів позивач може претендувати на звільнення з військової служби у визначених Законом №2232-ХІІ порядку та підстав.

Однак перебування військовослужбовця поза місцем служби без поважних причин виключає можливість реалізації ним окремих прав, пов`язаних із проходженням військової служби, зокрема щодо звільнення у зв`язку із сімейними обставинами - до моменту врегулювання його правового статусу.

Так звільненню з військової служби передує вчинення визначених Положенням №1153/2008 дій, зокрема уточнення даних про проходження військовослужбовцем військової служби, розрахунок вислуги років та доведення його до військовослужбовця під підпис (пункт 234), а наказ про звільнення оголошується командиром військової частини (пункт 241), що за відсутності військовослужбовця у військовій частині є неможливим.

Крім цього, згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання, а особи, звільнені з військової служби у розвідувальному органі Міністерства оборони України, - до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи відповідного підрозділу розвідувального органу Міністерства оборони України. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк з дня їх виключення зі списків особового складу прибути до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки / відповідного підрозділу розвідувального органу Міністерства оборони України для взяття на військовий облік.

Тобто, видачі наказу про звільнення з військової служби має передувати повернення військовослужбовця до військової частини, що залежить від самого військовослужбовця.

При цьому згідно з пунктом 229 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

Однак у цьому випадку перешкодою для звільнення позивача з військової служби є не здійснення щодо нього досудового розслідування, а його самовільна відсутність у військовій частині, яка унеможливлює вчинення передбачених Положенням №1153/2008 дій, що передують звільненню.

Позивач вказаних норм законодавства не врахував, до проходження військової служби та виконання службових обов`язків не повернувся. Доказів протилежного суду не надав.

Тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що дії відповідача у вказаних правовідносинах є правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені у цій справі позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України понесенні позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан

Оригінал: reyestr.court.gov.ua