Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №380/14932/26
Суддя: Морська Галина Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 рокусправа № 380/14932/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправнлю бездіяльності, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
1.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, поданого на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та неприйнятті за результатами його розгляду відповідного рішення.
2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку оформлення і подання рапортів військовослужбовцями, затвердженого наказом Міністерства оборони України №531 від 13 серпня 2024 року, здійснити повну та всебічну перевірку викладених у рапорті обставин, надати оцінку всім поданим документам та прийняти за результатами його розгляду законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Ухвалою від 23.07.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
У позовній заяві позивач стверджує, що за наявності передбачених законом підстав для звільнення з військової служби він 13 липня 2026 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У зазначеному рапорті позивач детально виклав усі обставини, що обґрунтовують наявність у нього права на звільнення, та просив провести перевірку поданих документів, надати їм належну правову оцінку і прийняти відповідне рішення.
Наголошує, що факт направлення зазначеного рапорту разом із доданими документами підтверджується квитанцією поштового оператора та описом вкладення від 13 липня 2026 року, згідно з якими на адресу військової частини НОМЕР_1 було направлено рекомендоване поштове відправлення з описом вкладення, яке містило рапорт про звільнення з військової служби разом із усіма додатками. Однак відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо належного розгляду поданого рапорту. Позивачу не повідомлено про результати його розгляду, не прийнято жодного рішення щодо викладених у рапорті вимог, не надано мотивованої відповіді про задоволення чи відмову у задоволенні рапорту, а також не повідомлено про необхідність подання будь-яких додаткових документів чи усунення недоліків, що слугувало підставою для звернення до суду.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що не отримував від позивача рапорт. Стверджує: «…При вивчені долученого нібито було направлено Позивачем до матеріалів справи «Рапорту», який військовій частина НОМЕР_1 було встановлено ряд заперечливої інформації яка не відповідає дійсності, а саме: адреса отримувача вказано не вірно, також при розгляді Квитанції № 2151962 «поштової служби Е Пост» представник позивача Соляник І. М. вказав свій номер телефону як відправника так і отримувача, що в свою чергу є грубим порушенням процедури направлення поштової кореспонденції, на самому рапорті відсутня відмітка про отримання рапорту, також відсутні погодження та клопотання безпосередніх командирів. Проаналізувавши Рапорт Позивача та доданих до нього документів, слід прийти до висновку, що Вказаний рапорт не відповідає вимогам Порядку №531. Разом із тим, наголошуємо, що Позивач, не позбавлений права безпосередньо звернутися до свого безпосереднього командира з рапортом що до звільнення з військової служби, долучивши до даного рапорту належне обґрунтування вимог, та необхідні документи які підтверджують підстави звільнення…».
Позивач надіслав відповідь на відзив, де зазначив: «…відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо розгляду рапорту позивача. Відзив не містить доказів реєстрації рапорту, його службового розгляду, проведення перевірки викладених у ньому обставин, прийняття за результатами такого розгляду будь-якого рішення або повідомлення позивача про результати його розгляду. Натомість відповідач обмежився викладенням власного тлумачення вимог Порядку № 531 та критичною оцінкою оформлення рапорту, що саме по собі не спростовує факту допущеної бездіяльності. Більше того, аналіз змісту відзиву свідчить про його внутрішню суперечливість. З одного боку, відповідач стверджує, що позивач взагалі не звертався до військової частини з відповідним рапортом, а з іншого — детально аналізує зміст саме цього рапорту, зазначає про нібито неправильне оформлення окремих його реквізитів, оцінює спосіб його направлення та навіть робить висновок про невідповідність рапорту вимогам Порядку № 531. Така правова позиція є взаємовиключною, оскільки оцінка змісту документа можлива лише за умови його існування та фактичного надходження до сфери діяльності відповідача…».
Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні солдата, що підтверджується довідкою військової частини за формою №5.
Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради від 07 квітня 2026 року №325 мати позивача ОСОБА_2 внаслідок порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. Зазначений висновок є чинним до 07 квітня 2027 року.
ОСОБА_1 13 липня 2026 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Разом із рапортом до військової частини були подані: висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу матері у постійному сторонньому догляді, довідка органу соціального захисту населення про призначення позивача особою, яка здійснює догляд, свідоцтво про народження, що підтверджує родинні відносини, довідка про проходження військової служби та інші документи, які підтверджують викладені у рапорті обставини.
Не отримавши результату розгляду свого рапорту, позивач звернувся до суду.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність /не правомірність дій відповідача щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
На підтвердження надіслання рапорту від 13.07.2026 позивач долучив квитанцію "Поштової служби "Е-Пост" від 13.07.2026 №2151962. Проте дана квитанція підтверджує факт надіслання рапорту, а не його отримання відповідачем.
Разом із тим відповідач у відзиві стверджує, що не отримував від позивача рапорт про звільнення з військової служби від 13.07.2026, який останній просить розглянути.
У зв`язку із цим суд ухвалою зобов`язав ОСОБА_1 надати суду докази вручення військовій частині НОМЕР_1 поштового відправлення за квитанцією "Поштової служби "Е-Пост" від 13.07.2026 №2151962.
На виконання ухвали суду представник відповідача надіслав роздруківку поштового сервісу «Е-POST» щодо доставки відправлення № 2151962, із якої слідує, що поштове відправлення 03.08.2026 повернене відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Представник позивача стверджує: «…Позивач не має повноважень організовувати отримання поштової кореспонденції військовою частиною, контролювати роботу її діловодства, забезпечувати прибуття відповідальних посадових осіб до поштового відділення чи визначати внутрішній порядок отримання службових документів. Відповідні питання належать до сфери організації діяльності самого адресата. Позивач не повинен нести негативні правові наслідки лише через те, що направлене ним за належною адресою поштове відправлення не було отримано адресатом протягом строку його зберігання, якщо він виконав усі залежні від нього дії щодо направлення кореспонденції. Проте сам факт повернення поштового відправлення не може використовуватися відповідачем для заперечення того, що позивач належним чином направляв рапорт про звільнення з військової служби.».
Крім цього зазначив, що 06 серпня 2026 року позивач повторно направив рапорт із необхідними документами. 22 серпня 2026 року повторне відправлення було вручене одержувачу, що підтверджується інформацією поштового оператора. Проте доказів повторного надіслання рапорту та його вручення відповідачу суду не надав.
Отримавши таку інформацію, суд ухвалою від 02.11.2026 зобов`язав ОСОБА_1 надати суду квитанцію "Поштової служби "Е-Пост" від 06.08.2026 №2187204, опис вкладення та інформацію щодо стану доставки цього відправлення та зобов`язав військову частину НОМЕР_1 надати суду інформацію про отримання/неотримання поштового відправлення "Поштової служби "Е-Пост" від 06.08.2026 №2187204 та інформацію про результати розгляду рапорту, який містився у такому відправленні.
На виконання ухвали суду позивач надіслав копію квитанції "Поштової служби "Е-Пост" від 06.08.2026 №2187204, відповідно до якої, поштове відправлення отримане адресатом 22.08.2026, а також квитанцію та, опис вкладення, із яких слідує, що позивач надіслав відповідачу рапорт про звільнення з військової служби та додаткові документи до нього.
Відповідач на виконання ухвали суду від 02.11.2026 суду повідомив: «…Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження № 380/14932/26 з адміністративним позовом Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду 20.07.2026. Однак, позивач не вказує в своїй позовній заяві, що рапорт із додатками він направив до військової частини НОМЕР_1 через Укрпошту, який надійшов до військової частини 22.08.2026, що підтверджується роздруківкою трекінгу. Детально проаналізувавши поданий рапорт з додатками до нього, 31.08.2026 ОСОБА_1 було надано через його командира відповідь про те, що рапорт не підлягає до задоволенню по причині того, що до нього надано незавірені копії документів та не повний пакет документів, що передбачений чинним законодавством. Оскільки Позивач не повідомляє суд, про те що йому доведено причини відмови в задоволенні його рапорту 31.08.2026 р., то Відповідач 17.09.2026 р. листом на адресу Позивача надіслав письмову відповідь про причини відмови в задоволенні рапорту…».
Також зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/17624/26 від 23.10.2026 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову повністю (справа стосувалась нерозгляду рапорту позивача про звільнення від 06.08.2026) та просив суд закрити провадження у справі.
Позивач надіслав суду додаткові пояснення, де зазначив: «зазначене судове рішення станом на час подання цих пояснень не набрало законної сили. Відтак воно не може використовуватися відповідачем як остаточне судове підтвердження правомірності його поведінки або як безумовна перешкода для розгляду іншої адміністративної справи. Більше того, судові справи № 380/14932/26 та № 380/17624/26 стосуються різних за часом звернень військовослужбовця. Так, провадження у справі № 380/14932/26 відкрито ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року. Цьому передувало направлення рапорту з додатками поштовим відправленням від 13 липня 2026 року № 2151962. Натомість у справі № 380/17624/26 предметом спору визначено нерозгляд рапорту від 06 серпня 2026 року, тобто звернення, здійсненого пізніше. Таким чином, наявність судового рішення стосовно одного рапорту не звільняє військову частину від обов`язку належним чином розглянути інший рапорт, поданий військовослужбовцем раніше. При цьому відповідач не довів тотожності предмета та підстав обох адміністративних позовів і не надав належного обґрунтування того, чому рішення у справі № 380/17624/26 повинно перешкоджати подальшому розгляду справи № 380/14932/26.…».
Із приводу цих обставин суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту позивача на звільнення з військової служби станом на час подання позову – 18.07.2026.
Матеріали справи не містять заяв про збільшення позовних вимог. Відтак у межах цієї справи суд не розглядає правовідносини, які виникли між сторонами після подання позову – тобто після 18.07.2026.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі суд застосовує наступні правові норми.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10.12.2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до абзацу другого пункту 12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України; у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України; у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема, відповідно до пункту 3 Додатку № 19 при поданні до звільнення з військової служби за підставою за станом здоров`я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, пунктом 2 розділу І якого визначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Відповідно до пункту 2-6, 8-9 розділу ІІІ вказаного Порядку командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком № 531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою.
Як слідує із матеріалів справи позивач надіслав рапорт про звільнення від 13.07.2026 до ВЧ НОМЕР_1 за допомогою ТОВ "Поштова служба "Е-Пост".
На підтвердження надіслання рапорту від 13.07.2026 позивач долучив квитанцію "Поштової служби "Е-Пост" від 13.07.2026 №2151962.
Із роздруківки поштового сервісу «Е-POST» щодо доставки відправлення № 2151962 слідує, що поштове відправлення 03.08.2026 повернене відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Також відповідач у відзиві стверджує, що не отримував від позивача рапорт про звільнення з військової служби від 13.07.2026, який останній просить розглянути.
Оцінюючи твердження представника позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду рапорту позивача від 13 липня 2026 року, суд виходить із такого.
Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розуміється пасивна поведінка уповноваженого органу, коли за наявності встановленого обов`язку та реальної правової й фактичної можливості діяти він ухиляється від вчинення обов`язкових дій або прийняття рішення.
Як підтверджується матеріалами справи, відсутні докази отримання відповідачем рапорту позивача від 13.07.2026.
Відтак факт протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки доказів отримання відповідачем рапорту позивача від 13.07.2026 матеріали справи не містять.
Щодо надіслання позивачем рапорта про звільнення 06.08.2026, який отриманий відповідачем 22.08.2026, суд зазначає наступне.
Як слідує із матеріалів справи позивач через поштовий сервіс «Е-Пост» надіслав відповідачу рапорт про звільнення зі служби разом із доданими документами, який отриманий відповідачем 22.08.2026. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копію опису вкладення, поштову квитанцію та роздруківку трекінга відправлення № 2187204.
Судом встановлено, що у Львівському окружному адміністративному суді перебувала на розгляді справа № 380/17624/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Так предметом розгляду були наступні позовні вимоги:
«… - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду у встановленому законодавством порядку та строки рапорту ОСОБА_1 від 06 серпня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06 серпня 2026 року про звільнення з військової служби, надати належну правову оцінку поданим разом із рапортом документам та обставинам, перевірити наявність передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами та за результатами розгляду прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване рішення по суті рапорту;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 письмово повідомити ОСОБА_1 про прийняте за результатами розгляду його рапорту рішення…».
Рішенням суду від 23.10.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Із змісту даного рішення судом встановлено: «… ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . 06.08.2026 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача рапорт про звільнення з військової служби від 06.08.2026, що підтверджується квитанцією №2187204 від 06.08.2026 поштової служби «Е-Пост» та інформацією щодо стану доставки відправлення №2187204. Вказане відправлення вручено одержувачу 22.08.2026. Не погоджуючись з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду у встановленому законодавством порядку та строки рапорту від 06.08.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, позивач 21.08.2026 звернувся до суду з цим позовом…».
Тобто предметом розгляду у справі № 380/17624/26 була бездіяльність Військовій частині НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорта на звільнення зі служби ОСОБА_1 , отриманого ВЧ НОМЕР_1 через поштову службу «Е-Пост» 22.08.2026, що підтверджується квитанцією №2187204 від 06.08.2026.
Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову позивача, оскільки матеріалами справи не підтверджено отримання Військовою частиною НОМЕР_1 рапорта позивача про звільнення з військової служби, надісланого через поштову службу «Е-Пост» відправленням № 2151962, а розгляд рапорта позивача про звільнення з військової служби, надісланого через поштову службу «Е-Пост» відправленням № 2187204 і отриманий відповідачем був предметом судового розгляду у справі № 380/17624/26.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua