Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №304/512/26
Суддя: Гевці В. М.
Справа № 304/512/26 Провадження № 2/304/684/2026
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 15 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1180-5934 в електронній формі за допомогою вебсайту кредитодавця creditkasa.com.ua.
Відповідно до умов договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 300 календарних днів, із кінцевою датою повернення кредиту 24 січня 2024 року. За користування кредитом договором передбачено нарахування процентів за встановленою процентною ставкою: протягом базового періоду – 18 днів – за пільговою ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом, а надалі – за стандартною ставкою 3,00 % за кожен день користування кредитом.
На підтвердження укладення договору позивач зазначає, що відповідачка ознайомилася з умовами договору, паспортом споживчого кредиту та іншими документами, після чого підписала їх одноразовим ідентифікатором А2160.
На виконання умов договору 31 березня 2023 року позивач перерахував на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн.
Оскільки відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання за договором, станом на 06 березня 2026 року, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість у загальному розмірі 29 730,00 грн, з яких 3 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 26 730,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.
Водночас позивач зазначає, що відповідно до програми лояльності кредитодавець погодився списати частину нарахованих процентів за умови сплати відповідачкою 15 000,00 грн. У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідачки саме 15 000,00 грн заборгованості, з яких 3 000,00 грн – основна сума кредиту та 12 000,00 грн – проценти за користування кредитом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати.
Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала, про причини неявки суду не повідомила.
За таких обставин, з урахуванням положень статей 280–281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони.
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні такого договору.
Згідно з частинами третьою, шостою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до цього Закону.
Судом установлено, що 31 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1180-5934 в електронній формі. Умови договору, паспорт споживчого кредиту та інші документи були підписані відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора А2160.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам законодавства щодо форми правочину, а тому є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором та 31 березня 2023 року перерахував відповідачці кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується наданими позивачем документами, зокрема квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» та випискою за відповідною операцією.
Натомість відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, унаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 06 березня 2026 року її загальний розмір становить 29 730,00 грн, з яких 3 000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 26 730,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.
При цьому позивач просить стягнути лише 15 000,00 грн, з яких 3 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту та 12 000,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, оскільки решту нарахованих процентів у розмірі 14 730,00 грн погодився списати за умови сплати відповідачкою зазначеної суми.
Суд перевірив наданий розрахунок заборгованості та враховує, що позивач заявив до стягнення лише частину нарахованих процентів, а саме 12 000,00 грн, не вимагаючи стягнення решти нарахованої суми.
Суд також ураховує положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки за споживчим кредитом.
Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX визначено умови поширення відповідних змін на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом.
У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що встановлене Законом № 3498-IX обмеження максимального розміру денної процентної ставки за загальним правилом застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених із 24 грудня 2023 року. До договорів, укладених раніше цієї дати, зазначене обмеження застосовується за умови продовження строку кредитування або строку, на який надається кредит, після 24 грудня 2023 року.
Як установлено судом, договір про відкриття кредитної лінії № 1180-5934 укладено 31 березня 2023 року строком на 300 календарних днів із визначенням кінцевої дати повернення кредиту 24 січня 2024 року. Водночас матеріали справи не містять доказів продовження сторонами строку кредитування після 24 грудня 2023 року.
Отже, з огляду на наведений висновок Верховного Суду, передбачене Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки не поширюється на спірні правовідносини.
При цьому в зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу, що за відсутності відповідної позовної вимоги споживача про оспорювання умови договору або про зміну договору суд не вправі самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом лише з мотивів їх надмірності. Водночас суд має враховувати вимоги частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У цій справі відповідачка не подала відзиву на позов, не заявляла вимог про оспорювання умов кредитного договору чи про зміну його умов, а також не навела заперечень щодо погодженого сторонами розміру процентної ставки або правильності нарахування процентів. Доказів наявності нечітких чи двозначних положень договору, які б потребували тлумачення на користь споживача, матеріали справи не містять.
За таких обставин суд не вбачає підстав для самостійного зменшення заявленої до стягнення суми процентів.
Оцінюючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд бере до уваги, що проценти нараховано в межах визначеного договором строку кредитування, а позивач просить стягнути лише 12 000,00 грн із загальної суми нарахованих процентів у розмірі 26 730,00 грн.
Відповідачка не надала суду доказів на спростування розрахунку заборгованості, доказів повернення кредиту чи сплати процентів у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів, невиконання нею зобов`язань за договором та наявність заборгованості, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 12 000,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Оскільки позивач просить стягнути з відповідачки 15 000,00 грн, суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, статтями 205, 207, 526, 530, 629, 639, 1048, 1054 ЦК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1180-5934 від 31 березня 2023 року в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок – заборгованість за кредитом та 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок – заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено та підписано 10.11.2026.
Головуюча:Гевці В. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua