Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №304/1731/26
Суддя: Гевці В. М.
Справа № 304/1731/26 Провадження № 3/304/690/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 рокум. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Галас А.Ю.,
розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У С Т А Н О В И Л А:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 771652 від 27 серпня 2026 року, 26 липня 2026 року о 21 годині 28 хвилин у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. З огляду на положення ст. 268 КУпАП та наявні у справі матеріали суддя вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно встановити наявність у її діях усіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП. При цьому обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, покладається на орган, уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність установлених обставин повинна виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що особа вчинила правопорушення, яке їй інкримінується.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного або економічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Таким чином, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою, є не лише вчинення відповідних дій, а й фактичне заподіяння внаслідок них шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що внаслідок дій ОСОБА_1 шкода психічному здоров`ю потерпілої «могла бути завдана». Таке формулювання свідчить лише про припущення щодо можливого настання відповідних наслідків, однак не підтверджує факту їх реального настання.
Суддя звертає увагу, що на момент інкримінованої події, а саме 26 липня 2026 року, діяла редакція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачала необхідність встановлення фактичного заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, саме цю обов`язкову ознаку складу адміністративного правопорушення орган поліції повинен був довести належними та допустимими доказами.
Наявність у матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 підтверджує факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, однак сама по собі не доводить вчинення домашнього насильства та фактичного заподіяння потерпілій шкоди фізичному або психічному здоров`ю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Однак сам факт перебування осіб у шлюбі не є достатнім для висновку про вчинення одним із подружжя домашнього насильства, а тим більше для встановлення всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи, рапортом інспектора-чергового відділення поліції № 1 Кохана І.І. від 26 липня 2026 року та рапортом оперуповноваженого СКП відділення поліції № 1 старшого лейтенанта поліції В. Лібри від 26 липня 2026 року зафіксовано обставини виїзду працівників поліції за адресою, зазначеною у зверненні.
Зі змісту вказаних рапортів убачається, що після прибуття за відповідною адресою працівниками поліції було виявлено жінку з ознаками алкогольного сп`яніння, яка відмовилася повідомити свої анкетні дані. Вона зазначила, що до поліції не зверталася та допомоги не потребує. Крім того, повідомила, що особи, зазначені у зверненні, за цією адресою не проживають, та відмовилася впустити працівників поліції до будинку.
Отже, із зазначених рапортів не вбачається, що працівниками поліції було встановлено особу жінки, яка перебувала за вказаною адресою, отримано від неї пояснення щодо обставин події або безпосередньо підтверджено факт висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою чи погроз фізичною розправою.
Також наведені рапорти не містять відомостей, які б свідчили про фактичне заподіяння ОСОБА_2 шкоди психічному здоров`ю внаслідок дій, що інкримінуються ОСОБА_1 .
Крім того, долучена до матеріалів справи характеристика містить суперечливі відомості щодо особи, стосовно якої її складено, оскільки в тексті документа зазначено спочатку ОСОБА_1 , а надалі – ОСОБА_3 . За таких обставин неможливо достовірно встановити, що ця характеристика стосується саме ОСОБА_1 , а тому вона не може бути використана судом як доказ щодо його особи та не має доказового значення для встановлення обставин інкримінованого йому правопорушення.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне заподіяння потерпілій шкоди фізичному або психічному здоров`ю внаслідок дій ОСОБА_1 . Саме лише припущення про можливість настання такої шкоди не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою, не є беззаперечним доказом вини особи та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі. Викладене в ньому формулювання про те, що шкода психічному здоров`ю потерпілої могла бути завдана, не звільняє орган поліції від обов`язку довести фактичне настання такого наслідку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За таких обставин суддя доходить висновку, що органом Національної поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема не доведено факту фактичного заподіяння потерпілій шкоди фізичному або психічному здоров`ю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене суддя дійшла висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 245, 247, 251, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення № 304/1731/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Гевці В. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua