Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №340/4698/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4698/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16 липня 2020 року по 31 січня 2023 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16 липня 2020 року по 31 січня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, із урахуванням раніше виплачених сум;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16 липня 2020 року по 31 січня 2023 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16 липня 2020 по 31 січня 2023 року із застосуванням базового місяця – березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач у період з 16 липня 2020 року по 31 січня 2023 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , протягом якого відповідачем не забезпечено належного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення. Зокрема, позивач вважає, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період обчислювалися відповідачем без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а індексація грошового забезпечення не нараховувалася або ж нараховувалася не в повному обсязі. Позивач вказує, що відповідач не надав на адвокатські запити первинних фінансових документів, необхідних для перевірки правильності проведених нарахувань. Про можливі порушення своїх прав позивач дізналася після отримання 08 липня 2026 року індивідуальних відомостей за формою ОК-5. У зв`язку із цим просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення із застосуванням належної розрахункової величини, а також нарахувати і виплатити індексацію за період з 16 липня 2020 року по 31 січня 2023 року із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що протягом спірного періоду розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями правомірно визначалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2018 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови № 103. Щодо індексації грошового забезпечення відповідач зазначив, що первинні фінансові документи за період з 15.07.2020 до 01.02.2022 були знищені внаслідок бойових дій у м. Маріуполі, що підтверджується матеріалами службового розслідування. У період з 01.02.2022 по 30.09.2022 фінансове забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 здійснювала військова частина НОМЕР_2 , а з 01.10.2022 по 31.12.2022 – Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону. Водночас відповідач стверджує, що індексація за грудень 2022 року в розмірі 1470,83 грн була нарахована та виплачена у січні 2023 року із застосуванням березня 2018 року як базового місяця. Відсутність підстав для нарахування індексації за січень 2023 року обґрунтовує зупиненням дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" на 2023 рік (а.с. 56-59).

У відповіді на відзив представник позивача послався на те, що наведені відповідачем доводи не спростовують заявлених позовних вимог та не підтверджені належними доказами. Наголосив, що застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року суперечить правовим висновкам Верховного Суду щодо визначення розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців після 1 січня 2020 року. Стосовно індексації представник зазначив, що відповідач фактично визнав необхідність застосування березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, однак не надав помісячних розрахунків індексації та первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б правильність її нарахування і виплати протягом усього спірного періоду. При цьому на думку представника позивача, посилання на знищення документації та перебування військової частини на фінансовому забезпеченні інших установ не доводять належного виконання обов`язку щодо виплати індексації. Також зазначив, що зупинення індексації у 2023 році не спростовує вимог щодо її нарахування за попередні періоди (а.с. 64-69).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач у період з 16.07.2020 по 31.01.2023 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 9-11, 45).

Між сторонами виник спір щодо правильності визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також повноти нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за зазначений період.

Не є спірним, що в період проходження військової служби посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням визначалися відповідачем виходячи із розрахункової величини 1762 грн, встановленої як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018, шляхом її множення на відповідні тарифні коефіцієнти.

Щодо індексації встановлено, що фінансова документація військової частини НОМЕР_1 за період з 15.07.2020 по 01.02.2022 була знищена внаслідок бойових дій у місті Маріуполі (а.с. 42, 47-48). Водночас, як повідомив відповідач, у період з 01.02.2022 по 30.09.2022 військова частина перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , а з 01.10.2022 по 31.12.2022 – Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону.

З наданої військовою частиною НОМЕР_2 картки особового рахунку позивача вбачається, що у лютому–квітні 2022 року індексація грошового забезпечення нараховувалася в розмірі 672,35 грн щомісячно, у липні 2022 року – 1017,21 грн, у серпні 2022 року – 1281,80 грн, тоді як відомості про її нарахування у травні та червні 2022 року відсутні (а.с. 84, 84 зв.).

Згідно довідки, наданої Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону, за розрахункові періоди вересень–жовтень та жовтень–листопад 2022 року було відображено індексацію в розмірі 1281,80 грн за кожний період, а за листопад–грудень 2022 року – 1424,80 грн (а.с. 89).

Відповідно до наданої відповідачем картки особового рахунку позивача за 2023 рік, у січні 2023 року нараховано індексацію за грудень 2022 року в розмірі 1470,83 грн (а.с. 44).

Вважаючи, що відповідач не забезпечив належного нарахування і виплати грошового забезпечення, зокрема його індексації, за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , позивач звернулася до суду із цим позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів за основними типовими посадами та військовими (спеціальними) званнями, а також додаткові види грошового забезпечення і розміри надбавок, зокрема за вислугу років, для відповідних категорій осіб (далі – Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України було прийнято постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 було викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Відтак, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704 виснував таке:

а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Такий висновок згодом також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21 та від 09.05.2023 у справі № 380/5158/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1921,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" визначено, що станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684,00 грн.

Отже, редакція законів України про Державний бюджет на 2018-2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.

За такого правового урегулювання та обставин справи, суд дійшов висновку, що посадовий оклад позивача та її оклад за військовим званням у період з 16.07.2020 по 31.01.2023 включно мав визначатися відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. З тих самих мотивів відповідач неправильно нараховував також інші складові грошового забезпечення позивача, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення, так і одноразові додаткові види грошового забезпечення, які розраховуються із розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням та які фактично були нараховані та виплачені йому у цей період.

При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються правильності визначення розміру грошового забезпечення позивача, суд не надає окремої правової оцінки порядку обчислення кожного з видів виплат, які є похідними від розміру грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення). Розмір таких виплат визначається залежно від розміру грошового забезпечення, тому наслідком встановлення неправильності його обчислення є необхідність проведення відповідного перерахунку похідних виплат, які були нараховані та виплачені позивачу у спірний період.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у період з 16.07.2020 по 31.01.2023 включно грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу за вказаний період грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані і виплачені позивачу у цей період, із застосуванням зазначеного показника та з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог в частині нарахування та виплати індексації, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі – Закон 1282-XII).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282-XII, індекс споживчих цін – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка до 1 січня 2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Положеннями пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Суд звертає увагу, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці".

Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі № 160/17336/23 зазначив наступне:

"51. Суд звертає увагу на те, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

52. Щодо поточної індексації", то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

53. Щодо "індексації-різниці", то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

54. Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

55. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума "індексації-різниці" виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

56. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) та від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 з подібними правовідносинами.

57. Отже, "поточна" індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А "індексація-різниця" – у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.".

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.

За офіційними даними Державної служби статистики України, величина індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком із квітня 2018 року, перевищила поріг індексації 103 % у листопаді 2018 року, у зв`язку із чим із грудня 2018 року виникли підстави для нарахування поточної індексації грошового забезпечення.

У спірний період зазначені підстави зберігалися, тому грошове забезпечення позивача підлягало поточній індексації відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078.

Із відзиву відповідача та наданого витягу з акта службового розслідування вбачається, що фінансова документація військової частини НОМЕР_1 за період з 15.07.2020 по 01.02.2022 була знищена внаслідок бойових дій у м. Маріуполі (а.с. 42, 47-48). У зв`язку з цим встановити на підставі первинної фінансової документації факт нарахування і виплати позивачу індексації за зазначений період, а також визначити її розмір не вбачається можливим.

Водночас наданою військовою частиною НОМЕР_2 карткою особового рахунку позивача підтверджено нарахування індексації грошового забезпечення у лютому – квітні, липні та серпні 2022 року (а.с. 84, 84 зв.). Згідно з довідкою Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону нарахування індексації відображено за розрахункові періоди вересень – жовтень, жовтень – листопад та листопад – грудень 2022 року (а.с. 89). Крім того, карткою особового рахунку за 2023 рік також підтверджено нарахування відповідачем у січні 2023 року індексації за грудень 2022 року в розмірі 1470,83 грн (а.с. 44).

Отже, наявні в матеріалах справи документи підтверджують нарахування індексації грошового забезпечення позивача за окремі місяці спірного періоду. Проте зазначені докази не дають можливості встановити належність нарахування індексації за весь спірний період, зокрема правильність визначення її розміру із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, а також повноту виплати відповідних сум.

При цьому доказів, які б у сукупності підтверджували належне виконання відповідачем обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16.07.2020 по 31.12.2022 включно, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що знищення первинної фінансової документації внаслідок бойових дій є об`єктивною обставиною, яка ускладнює підтвердження здійснених відповідних нарахувань та виплат. Водночас ця обставина не припиняє передбаченого законом обов`язку щодо індексації грошового забезпечення та не звільняє відповідача від обов`язку доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності, встановленого частиною другою статті 77 КАС України.

Разом із тим встановлення факту нарахування індексації за окремі місяці спірного періоду саме по собі також не свідчить про відсутність порушення прав позивача, оскільки відповідачем не доведено, що відповідні нарахування здійснені у належних розмірах та що позивач отримала усі належні їй суми індексації.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за весь період з 16.07.2020 по 31.12.2022 включно. При цьому наявність доказів нарахування індексації за окремі місяці зазначеного періоду не є підставою для виключення таких місяців із періоду, за який підлягає здійсненню належний розрахунок, оскільки врахування раніше нарахованих та виплачених сум під час виконання судового рішення унеможливить їх повторну виплату.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за січень 2023 року, то суд зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" є чинними та неконституційними не визнавалось.

Отже, у січні 2023 року законодавчі підстави для нарахування індексації грошового забезпечення були відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Питання щодо нарахування та виплати індексації-різниці судом також не вирішується, оскільки відповідні вимоги позивачем не заявлялися та не охоплюються предметом спору.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 16.07.2020 по 31.12.2022 включно, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу поточну індексацію грошового забезпечення за зазначений період із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 16.07.2020 по 31.01.2023 включно грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 16.07.2020 по 31.01.2023 включно грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані та виплачені їй у вказаний період, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 16.07.2020 по 31.12.2022 включно із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 16.07.2020 по 31.12.2022 включно із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН