Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №340/4800/26
Суддя: А.В. САГУН
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4800/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2026 року № 0109823-2409-1126-UA35080170010073614.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік у розмірі 29272,00 грн. Позивачка стверджує, що належна їй на праві власності нежитлова будівля загальною площею 365,9 кв. м, розташована у місті Світловодську, фактично використовується нею як фізичною особою-підприємцем для виробництва, складання, зберігання та реалізації меблів. Зазначає, що здійснює господарську діяльність, зокрема за КВЕД 31.09 "Виробництво інших меблів", який належить до секції C "Переробна промисловість", а відповідну будівлю не передає в оренду, лізинг чи позичку. На переконання позивача, за своїм функціональним призначенням будівля належить до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, тому відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, вказавши, що податок нараховано на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими позивач є власницею будівлі магазину загальною площею 365,9 кв. м. Відповідач вважає, що зазначений об`єкт належить до групи "Будівлі оптово-роздрібної торгівлі" (код 123), а не до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125), у зв`язку з чим підстави для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України відсутні. Додатково посилається на пункт 1.4 договору купівлі-продажу від 11.12.2018, згідно якого будівля розташована на земельній ділянці, призначеній для обслуговування магазину, та зазначає, що позивачка не зверталася до контролюючого органу із заявою про звірку даних. Нарахування податку здійснено із застосуванням ставки 1 відсоток мінімальної заробітної плати за один квадратний метр, установленої рішенням Світловодської міської ради від 11.06.2024 № 2368 (а.с. 25-26).
У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідач не спростував фактичного використання спірної будівлі для виробництва та зберігання меблів. Наголосила, що після придбання у 2018 році приміщення було переобладнано та пристосовано для здійснення відповідної господарської діяльності, а відомості державних реєстрів не підтверджують його належності саме до групи будівель оптово-роздрібної торгівлі за Класифікатором будівель і споруд НК 018:2023. Також звернула увагу на посилання відповідача у відзиві на об`єкт житлової нерухомості, хоча спірна будівля є нежитловою, та вказала на ненадання доказів повноважень представника відповідача. Вважає, що контролюючий орган не виконав передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності оскаржуваного рішення (а.с. 37-40).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, видами діяльності якої за КВЕД є: 47.59 "Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах" (основний), 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт", 31.09 "Виробництво інших меблів" та 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".
Позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля магазину загальною площею 365,9 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 11 грудня 2018 року, зареєстрованим у реєстрі за № 3463, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 9-10, 30).
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений об`єкт зареєстрований як будівля магазину та не належить до об`єктів житлової нерухомості.
Згідно з пунктом 1.4 договору купівлі-продажу від 11 грудня 2018 року будівля розташована на земельній ділянці, цільове призначення якої визначено для обслуговування магазину.
19.06.2026 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0109823-2409-1126-UA35080170010073614, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами – власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2025 податковий рік у розмірі 29 272,00 грн (а.с. 31).
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято щодо належної позивачу нежитлової будівлі магазину загальною площею 365,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається з наданого відповідачем розрахунку, суму податку визначено із застосуванням ставки 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати за один квадратний метр загальної площі об`єкта нерухомості, установленої для будівель оптово-роздрібної торгівлі (код 123) додатком 1 до рішення Світловодської міської ради від 11 червня 2024 року № 2368 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Світловодської територіальної громади на 2025 рік" (а.с. 33-36).
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, вважаючи, що належна їй будівля використовується для виробництва, складання та зберігання меблів і відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 5.1 статті 15 ПК України).
Відповідно до ст.265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу на праві приватної власності, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
Таким чином, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність таких умов:
1) об`єкт нерухомості віднесений до групи (класу) "Будівлі промислові та склади" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;
2) основна діяльність суб`єкта господарювання, який використовує такий об`єкт, класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
3) об`єкт використовується за призначенням у господарській діяльності, тобто для промислового виробництва;
4) об`єкт не здається його власником в оренду, лізинг, позичку.
Такий підхід до тлумачення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24, який стосується подібних правовідносин.
Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов виключає можливість застосування зазначеної пільги, оскільки вона надається не з огляду на формальний статус будівлі, а з метою стимулювання промислового виробництва.
Так, у постанові від 02.07.2025 у справі № 580/5008/24 Верховний Суд виснував, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування – наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування; обираючи за вихідне поняття "промисловість", законодавець пов`язує звільнення від сплати податку не тільки і не стільки із статусом будівлі, а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
У постанові від 10.06.2021 у справі № 520/4480/19 Верховний Суд зазначив про те, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду); оскільки платник не здійснював промислового виробництва з використанням спірних будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.
Крім того, у постанові від 31.10.2023 у справі № 160/11472/19 Верховний Суд дійшов висновку, що для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватися за видом діяльності як промислове підприємство, а також використовувати відповідні будівлі безпосередньо для виробництва промислових товарів.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд НК 018:2023, затверджений наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573, промислові будівлі віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Промислові та складські будівлі" клас 1251 "Промислові будівлі".
До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 належать до класу 1251 "Промислові будівлі", який в свою чергу включає підкласи: будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230)
Згідно з пунктом 4 Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, процес промислового виробництва – це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд виходить із такого.
Як встановлено судом, позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля магазину загальною площею 365,9 кв. м, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.12.2018 року та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач стверджує, що зазначена будівля використовується нею для виробництва, складання, зберігання та реалізації меблів, а тому відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування.
Суд звертає увагу, що основним видом економічної діяльності позивача є КВЕД 47.59 "Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах", який належить до секції G "Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів".
Натомість положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачають, що основна діяльність суб`єкта господарювання, який використовує відповідний об`єкт нерухомості, має класифікуватися у секціях B–F КВЕД ДК 009:2010.
Наявність серед додаткових видів економічної діяльності позивача КВЕД 31.09 "Виробництво інших меблів", який належить до секції C "Переробна промисловість", не свідчить про дотримання зазначеної умови, оскільки закон пов`язує звільнення від оподаткування саме з основним видом діяльності суб`єкта господарювання.
Крім того, сам факт реєстрації відповідного виду економічної діяльності не підтверджує використання конкретного об`єкта нерухомості для промислового виробництва.
Позивач вказує, що належна їй будівля магазину використовується для виробництва, складання, зберігання та реалізації меблів. Однак належних доказів фактичного здійснення у спірній будівлі виробничих процесів, розміщення виробничого обладнання, виготовлення промислової продукції або переобладнання приміщення для виробничих потреб протягом 2025 року позивачем не надано.
При цьому використання приміщення для зберігання та реалізації меблів саме по собі не підтверджує його використання для промислового виробництва, оскільки відповідні операції можуть здійснюватися в межах торговельної діяльності.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено дотримання двох самостійних умов застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме: здійснення суб`єктом господарювання основної діяльності, що класифікується у секціях B–F КВЕД ДК 009:2010, і фактичного використання спірного об`єкта нерухомості за призначенням для промислового виробництва.
Оскільки передбачені зазначеною нормою умови є сукупними, недотримання хоча б однієї з них виключає можливість звільнення відповідного об`єкта від оподаткування незалежно від його належності до групи "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до належної позивачу будівлі положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а відтак і підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua