Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №941/1842/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №941/1842/25

Суддя: Волчек Н. Ю.

справа №941/1842/25

провадження №2/176/1210/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря с/з Владімірової А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник МОУ Андрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця, який загинув,

В С Т А Н ОВ И В:

24 лютого 2026 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця, який загинув.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час обстрілу противником позицій поблизу населенного пункту Новоандріївка Пологівського району Запорізької області, загинув її рідний брат - ОСОБА_4 , 1996 року народження. За розпорядженням Голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 06 серпня 2009 року вона була опікуном брата до його повноліття. Брат не мав своєї сім`ї (дружини та дітей), тому вони проживали разом у одному помешканні за адресою АДРЕСА_1 . Після того, як брат почав працювати і заробляти гроші, то вже вона стала перебувати на його утриманні, оскільки її родина має статус малозабезпеченої сім`ї. Брат допомагав їй матеріально та фізичною працею по дому. Перебуваючи на службі, переказував їй кошти, купував побутові прилади для домогосподарства, зокрема придбав бензопилу «Світязь» за 2840 грн. Зазначає, що метою встановлення факту перебування на утриманні брата є саме необхідність реалізації права на оформлення виплат, які передбачені законодавством утриманцям загиблого воїна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, а чинне законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, окрім як звернення до суду в порядку окремого провадження.

Ухвалою судді від 26 лютого 2026 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 13 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

06 квітня 2026 року від Міністерства оборони України до суду надійшли письмові пояснення на позов, в яких зазначено про відсутність підстав для задоволення заяви.

Так, Відповідно до ст. 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї відповідно до Закону вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію.

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. При цьому, згідно ч.2 ст.30 Закону № 2262-ХІІ незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається, зокрема, непрацездатним дітям осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Статтею 31 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів для існування.

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Крім того, утримання може бути повним або частковим.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого.

Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, предметом доказування є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.

Такі обставини можуть бути підтверджені зокрема: листами ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування позивача на утриманні; довіреністю на право розпорядження грошовими коштами з рахунку; корінцями грошових переказів та іншими документами, які свідчать про одержання грошей або іншої допомоги (продуктових чи речових посилок тощо) від годувальника, яку можна було б віднести до основного і постійного джерела засобів до існування.

Перебування особи на утриманні досліджував Верховний Суд, який у постанові від 13.01.2021, ухваленій у справі № 592/17552/18 зазначив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім наданої допомоги. Якщо крім допомоги, що надавалася, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, годувальник взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку годувальника та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16-ц.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.1, 5 ст.263 ЦПК України).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Змістом статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв 'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 30.06.2021 у цивільній справі № 742/3238/17, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між сторонами, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень Цивільного процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Заявником не надано доказів, що вона є особою на яку, розповсюджує свою дію стаття 30 Закону № 2262-ХІІ.

Тому, вимоги позивача вважають необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що допомога від померлого військовослужбовця була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. У матеріалах справи відсутні докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та того, що власні доходи позивача (пенсія, соціальні виплати чи заробітна плата) були значно меншими за допомогу загиблого і не забезпечували її мінімальних потреб. Крім того, не доведено, що така допомога надавалася систематично протягом тривалого часу безпосередньо перед загибеллю особи, що унеможливлює визнання позивача утриманцем у розумінні вимог закону щодо права на отримання одноразової грошової.

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 та витребувано докази, які мають значення для розгляду справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що її родина має статус малозабезпеченої сім`ї. Після смерті батьків вони з братом проживали однією сім`єю у одному помешканні. До повноліття брата вона була його опікуном, а також опікуном інших братів та сестер. А коли брат, ОСОБА_4 , став повнолітнім та почав працювати, то єдиним джерелом її доходу був дохід брата. Брат постійно їй допомагав матеріально та фізично по дому. Коли брата мобілізували і він пішов на службу, то останній їй передавав кошти через побратима ОСОБА_5 . Передавав кожного разу по різному, 1000 грн, 1500 грн і останній раз в розмірі 2000 грн. Всього за період служби три рази передавав кошти. Брат придбав бензокосу, допомогав купувати корм для худоби. З братом вони постійно спілкувалися і телефонували один одному. Брат, ОСОБА_4 пішов до лав ЗСУ в 2022 році, а загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому вона змушена звернутися до суду через необхідність реалізувати право на оформлення виплат, які передбачені законодавством утриманцям загиблого воїна. Просить позовні вимоги задовольнити. Також зазначила, що вона є матір`ю одиначкою, отримувала допомогу як малозабезпечена з 2011 року по 2026 рік. Працює в КП "Комунсервіс" двірником з 2017 року. Наразі заробітна плата складає 8647 грн. Також отримує дохід з оренди земельної ділянки 3000 грн. в рік. При цьому зазначила, що дійсно відмовилась від спадщини загиблого брата на користь сестри ОСОБА_2 , це земельна ділянка та грошові кошти в розмірі 120 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, в якій не заперечує проти задоволення позовних вимог. При цьому в заяві зазначила, що її сестра ОСОБА_1 до повноліття загиблого брата була його опікуном, оскільки їх батьки померли. ОСОБА_6 замінила братові матір. Після того, як брат став до лав ЗСУ, він допомагав ОСОБА_6 , оскільки своєї сім`ї, дружини, дітей він не мав. Брат перераховував ОСОБА_6 кошти, купував предмети побуту. Після загибелі брата, ОСОБА_6 відмовилася від своєї частини спадку, який залишився на її користь.

В судовому засіданні під присягою свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду пояснила, що родину позивача знає з 2009 року, з того часу як їх мати померла. Після смерті матері, ОСОБА_6 взяла під опіку всіх своїх братів та сестер. У ОСОБА_6 була ще дочка ОСОБА_8 2011 року народження. Вони проживали всі разом до повноліття її братів і сестер, тримали худобу (корову, качок, курей, інколи тримали свіней), далі всі порозїжалися, окрім ОСОБА_9 . ОСОБА_10 навчався в ОСОБА_11 , а потім став працювати на фермера. Разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_10 вів господарство, оскільки своєї сім`ї у нього не було. Мобілізували його також від неї. Коли у Володі була можливість то він приїжджав до ОСОБА_6 , купив їй бензопилу, давав грошові кошти на продукти харчування (знає про це з розповіді самої ОСОБА_6 ), придбав машину, яка до сих пір стоїть у ОСОБА_6 в гаражі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, третьої особи, заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Позивач - ОСОБА_1 , є рідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження, у яких у графі «батьки», батьком записаний « ОСОБА_12 », мати - « ОСОБА_13 ». (а.с.11,13)

Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 9,10) батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 померли.

Згідно розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 06 серпня 2009 року № 599-р, призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та піклувальником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с.15-16)

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новоандріївка Пологівському районі Запорізької області, про що 14 березня 2023 року складено актовий запис № 70 (а.с.12).

Позивач зазначає, що вона отримала сповіщення сім`ї, про те, що її брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час обстрілу противником позицій поблизу н.п. Новоандріївка Пологівського району Запорізької області, отримав травми несумісні із життям. (а.с.14)

Також позивачем надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14 червня 2023 року № 1149 «про обставини загибелі військовослужбовців НОМЕР_2 механізованого батальйону під час захисту Батьківщини» (а.с.7-8).

На виконання ухвали суду, від військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшла копія облікової картки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Крім того, згідно повідомлення представника ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_4 після зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 ніяких даних щодо своїх родичів не надав, під час проходження служби особисте розпорядження вказаним військовослужбовцем не складалося.

З витягу з реєстру територіальної громади від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.38)

Як вбачається із копії паспорта, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 18).

Як зазначила позивач, вона отримує допомогу малозабезпеченим сім`ям, на підтвердження чого надала довідку про призначення (отримання) допомоги.

Як вбачається із змісту довідки, допомога призначена за період з 01 травня 2025 року по 31 жовтня 2025 рік. (а.с.37)

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_10 заведена спадкова справа (а.с.17).

Згідно письмового заяви ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 відмовилася від спадку, після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь (а.с.53). Зазначені обставини позивачем не заперечуються та були підтверджені у судовому засіданні.

Вирішуючи питання про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця, який загину, суд виходив із такого.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування позивача на утриманні свого рідного брата, який загинув при виконанні обов`язків військової служби.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_4 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на 27.08.2024 року) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на час смерті ОСОБА_4 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом 1 частини 2 статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина 4 статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство.

До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У своїй заяві ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування на утриманні брата до смерті останнього для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із його загибеллю.

При цьому, будь яких доказів непрацездатності позивача, матеріли справи не містять.

Так, ОСОБА_1 у заяві посилається на те, що її брат ОСОБА_4 декілька разів надавав ій грошові кошти в сумі 1000 грн, 1500 грн та 2000 грн, які останній передавав через побратима, та допомогав їй придбати бензопилу та корм для худоби.

Суд критично оцінює посилання позивача на цей факт, оскільки вказані обставини свідчать лише про наявність між близькими родичами довірчих відносин та надання добровільної побутової допомоги, що є звичною практикою взаємодії членів сім`ї.

Будь яких доказів того, що надані загиблим ОСОБА_4 грошові кошти мали системний характер і становили повне утримання позивачу суду не надано.

Крім того, особисте розпорядження на випадок загибелі від імені ОСОБА_4 не складалося, що слідує з інформації Військової частини НОМЕР_1 . За змістом облікової картки військовослужбовця ОСОБА_4 , вбачається, що останній ніяких даних щодо своїх родичів не надав.

Крім того, надана позивачем довідка з Управління пенсійного захисту населення про те, що ОСОБА_1 призначена допомога як малозабезпеченій сім`ї, не є підтвердженням того, що вона перебувала на утриманні брата ОСОБА_4 . Згідно змісту довідки, така допомога призначена за період з 01.05.2025 року по 31.10.2025 року, проте розмір такої допомоги не зазначений.

Крім того, ОСОБА_1 не надано суду будь-яких відомостей на підтвердження того, що вона є непрацездатною особою, або відомостей про перебування на тривалому лікуванні чи відомостей про встановлену у законному порядку інвалідності, які б свідчили про її безпорадний стан чи втрату джерел до існування. Навпаки в судовому засіданні зазначила, що працює двірником в КП "Комунсервіс" та отримує заробітну плату в розмірі 8647 грн.

Будь яких інших доказів щодо стану здоров`я (хронічні захворювання, каліцтва тощо), які істотно обмежують ОСОБА_1 до самостійної трудової діяльності, суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, на те, що прийняття матеріальної допомоги від брата є проявом внутрішньородинної підтримки, а не свідченням об`єктивної безпорадності заявниці чи її спроможності претендувати на статус утриманця в правовому розумінні.

Доводи заявниці про те, що надані кошти були її основним джерелом засобів до існування, є виключно її суб`єктивним судженням, яке не підтверджене жодним належним та допустимим доказом.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у родинних стосунках (брат та сестра), проживання за однією адресою, спілкування, не можуть беззаперечно свідчити, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні брата або одержувала від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також, покази свідка, у сукупності з поданими доказами не доводять факт перебування позивача на утриманні брата, наявності спільного побуту, наявності взаємних права і обов`язків.

Таким чином, позивач не довела ані повного утримання, ані одержання систематичної допомоги, яка за розміром і значенням була постійним та основним джерелом її існування.

Встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 , який є загиблим військовослужбовцем, безпосередньо породжує юридичні наслідки для позивача, пов`язані з її статусом як особи, яка перебувала на утриманні військовослужбовця.

Однак в ході розгляду даної справи судом не здобуто достатніх доказів для встановлення факту перебування позивача на утриманні брата ОСОБА_4 , а тому суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.11, 12, 13, 78, 79, 89, 264, 265, 315, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця, який загинув, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua