Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №320/52544/25
Суддя: Скрипка І.М.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року Київ справа №320/52544/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (ЦМУ ДМС).
Просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 №262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 801122600004317 про відкликання посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 24.04.2018 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 28.09.2020;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 27.10.2025.
Ухвалою суду від 27.10.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою від 27.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що подання про відкликання дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Отже, обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, у свою чергу, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У той же час, як у поданні, так і в оскаржуваному рішенні відповідача від 02.10.2025 про відкликання дозволу на імміграцію не зазначено фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні. При цьому, відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем свого обов`язку щодо всебічного вивчення подання, яке містить інформацію щодо можливих дій позивача, або докази на підтвердження того, що відповідач запитав додаткову інформацію щодо підтвердження поведінки позивача, яка зазначена у поданні, чи здійснював аналіз інформації, за результатами якої прийнято таке рішення.
Позивач вказує і на те, що органом ДМС не враховано тієї обставини, що він вже понад 10 років проживає в Україні, де сформував центр життєвих інтересів, є батьком двох малолітніх дітей, які проживають в Україні, має сталі соціальні, культурні та сімейні зв`язки з українським суспільством.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що із подання Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.09.2025 № 375098-2025 про відкликання дозволу і посвідки на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , яке надійшло до ЦМУ ДМС, встановлено, що позивач неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронних органів, має зв`язки у кримінальному середовищі та впливає на загострення криміногенної обстановки в Україні, зокрема в столиці, при цьому надає допомогу кримінальним елементам під час військового стану. Вважають, що інформація, викладена у поданні, є підставою для відкликання дозволу на імміграцію на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Також відповідач у відзиві просив залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору - Головне управління Національної поліції у м. Києві.
В обґрунтування цього клопотання вказав, що відповідно до подання Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.09.2025 (1529094) № 375098-2025 у ході здійснення заходів, спрямованих на недопущення розповсюдження кримінального впливу іноземними громадянами на території м. Києві, отримано інформацію щодо позивача, а саме - встановлено, що позивач неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронних органів, має зв`язки у кримінальному середовищі та впливає на загострення криміногенної обстановки в Україні, зокрема в столиці, при цьому надає допомогу кримінальним елементам під час військового стану. Вважають, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходив із такого.
За правилами частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності викладеній нормі та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність доцільності залучення Головного управління Національної поліції у м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки суд не вбачає підстав вважати, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки останнього, а спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та Центральним міжрегіональним управлінням ДМС України у місті Києві та Київській області, які є сторонами у справі.
Відтак, правові підстави для задоволення клопотання Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області про залучення Головного управління до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, відсутні.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, про які йдеться в поданні Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Азербайджанської Республіки.
24.04.2018 УДМС України в Київській області прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію матері позивача, громадянці Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , разом з неповнолітнім сином громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію».
28.09.2020 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянина Азербайджанський Республіки ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .
Встановлено, що позивач одружений з 12.05.2022 з ОСОБА_5 та має двоє малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження Україна, і сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Тбілісі.
З`ясовано, що позивач навчається в Харківському автомобільно-дорожньому фаховому коледжі з 01.09.2024 за денною формою навчання за спеціальністю «Правознавство».
До ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві (Управління) від 26.09.2025 (1529094) № 375098-2025 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .
Рішенням ЦМУ ДМС від 02.10.2025 №262 відкликано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_8 на підстав пунктів 2 та 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Рішенням ЦМУ ДМС від 02.10.2025 №801122600004317 відкликано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 на підставі підпунктів 2, 3 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.
Прийняттю вказаних рішень передував висновок відповідача від 02.10.2025 за результатами розгляду подання Управління про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішень про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, позивач звернувся до суду із таким позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.
За змістом статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За визначенням у статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI (Закон №3773-VI) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови та порядок імміграції в України іноземців та осіб без громадянства, регулюється Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (Закон №2491-ІІІ).
Як визначено у частині першій статті 1 Закону №2491-ІІІ, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Підстави для відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію викладені у статті 12 Закону №2491-ІІІ.
Дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо:
1) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
2) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
3) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України не дозволяється);
6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання;
7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України;
8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника громадянина України у разі невиконання ним своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу освіти, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту;
9) іммігранта затримано під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України чи порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї;
10) в інших випадках, передбачених законами України.
У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
Як закріплено у статті 13 цього ж Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Якщо після відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію з`ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі-іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі-провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (Порядок №1983).
Суд звертає увагу, що також враховувалося і відповідачем, на те, що 15.11.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» від 10.10.2024 №4017-IX (далі Закон № 4017-ІХ).
Законом № 4017-IX передбачено заміну процедури скасування дозволу на імміграцію на дві окремі процедури: відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію.
Так, у спірному випадку мала місце саме процедура відкликання, підстави для чого закріплені у процитованій вище статті 12 Закону № 2491-III.
У пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4017-ІХ закріплено необхідність забезпечення прийняття нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, необхідних для реалізації цього Закону, протягом шести місяців з дня набрання ним чинності.
Оскільки станом, як на момент прийняття спірних рішень, так і на час розгляду цієї справи нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, необхідних для реалізації Закону № 2491-III, не приймалися, застосуванню підлягають норми законодавства, яким врегульовано порядок скасування дозволу на імміграцію.
Пунктами 21-23 Порядку провадження передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
За приписами пункту 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», яке з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
За нормами пункту 23 Порядку №1983 ДМС територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС всебічно вивчають у місячний строк подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора скасування дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі потреби запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є іммігрант, проводяться перевірки відсутності підстав, за яких відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України не дозволяється.
Про прийняте рішення протягом п`яти календарних днів письмово повідомляється ініціаторам скасування дозволу на імміграцію.
Копії рішень про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй.
Інформація щодо рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання надається Держприкордонслужбі в порядку, визначеному законодавством (пункт 24 Порядку №1983).
Рішення ДМС, територіальних органів ДМС і територіальних підрозділів ДМС, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення (пункт 25 Порядку №1983).
За положеннями пункту 26 цього ж Порядку ДМС територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС:
ведуть облік осіб, які звернулися за наданням дозволу на імміграцію, яким надано такий дозвіл та видано посвідку на постійне проживання, відмовлено у видачі такого дозволу або скасовано дозвіл на імміграцію та визнано недійсною видану на його підставі посвідку на постійне проживання. Облік ведеться у паперовому або електронному вигляді;
надсилають повідомлення про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (про визнання недійсною посвідки на постійне проживання) виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, на території обслуговування якої задекларовано/зареєстровано місце проживання таких осіб, з метою внесення відповідних змін до реєстру територіальної громади відповідно до пункту 22 Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».
За визначеннями у статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон № 2469-VIII):
- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
- національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Статтею 3 Закону №2469-VIII регламентовано, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
За нормами частини другої статті 12 Закону № 2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Національна поліція України, Державна міграційна служба України.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
За приписами пункту 64 Порядку №321 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію»;
2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2-1) у разі прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства або скасування рішення про визнання особою без громадянства;
3) в інших випадках, передбачених законом.
Спір у цій справі виник у зв`язку із відкликанням громадянину Азейбарджанської Республіки ОСОБА_8 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України).
Підставою при прийняття спірних рішень вказано подання Управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.09.2025 № 375098-2025 про розгляд питання про відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію в Україні та посвідки на тимчасове проживання, в якому зазначено наступне: « ОСОБА_2 прибув на територію України з метою організації протиправної діяльності групи осіб, заснованої по етнічному та релігійному принципі. Вказана організована злочинна група спеціалізується на вчинені злочинів насильницького та майнового характеру, зокрема, вимагання неіснуючих боргів, «кришування» підприємців кавказького регіону. У межах своєї злочинної діяльності ОСОБА_2 здійснює вербування кандидатів, які мають фізичні, психологічні та моральні якості для участі у насильницьких та силових злочинних епізодах, також відповідає за повне матеріально-технічне забезпечення силового блоку - надає транспортні засоби, а також фінансове утримання виконавців. Таким чином ОСОБА_2 виконує ключову ідеологічну функцію в структурі організованої злочинної групи. Крім того, з моменту прибуття на територію України вчинив чисельні порушення громадського порядку, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, дії останнього можуть призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб які тимчасово чи постійно проживають в Україні. 20.09.2025 громадянин Азербайджанської ОСОБА_9 затриманий карним розшуком Солом`янського Управління поліції м. Києві у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України. В подальшому внесено відомості до ЄРДР №12025100090002493 від 21.09.2025 передбачені частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України. За час перебування на території України вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 44-3, 122, 124, 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Саме означені обставини, викладені у поданні, слугували фактичною підставою для відкликання позивачеві дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.
Інформація, викладена у поданні Управління, була розцінена відповідачем в якості підтверджених фактів без здійснення додаткової перевірки.
Поряд з цим, суд звертає увагу на закріплений у відповідача обов`язок всебічного вивчення відповідного подання, у тому числі можливість запитувати інформацію як у ініціатора подання, так і у інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, можливість викликати відповідну особу для надання пояснень; для цього ЦМУ ДМС надано місячний строк від дати отримання подання. ЦМУ ДМС не пояснив, чому не реалізовував таких повноважень у досліджуваному випадку.
Варто зауважити і про те, що Порядком №1983 передбачено, що до подання додаються матеріали, які підтверджують зазначені у ньому підстави.
Разом з тим, будь-яка інформація, зокрема і від органів Національної поліції, може бути підставою для проведення ЦМУ ДМС перевірки і зібрання доказів стосовно відповідної особи.
Така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність у діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є обов`язком відповідача.
Поряд з цим, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що позивач має статус підозрюваного у кримінальному провадженні.
Не надані і відповідні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому відповідачем не було враховано наявності у позивача малолітніх дітей, законне право дитини на проживання разом з батьками, що є неправомірним втручання органу державної влади в сімейне життя.
Крім того, згідно із положеннями статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.06.2022 у справі №640/13572/20, Суд, аналізуючи положення Порядку №1983, зазначив, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.
Рішення органу ДМС як суб`єкта владних повноважень повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх таких суб`єктів, що регулюється іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій).
Для цього законодавець у пункті 23 Порядку №1983 передбачив, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Хоча указана норма Порядку №1983 і не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень, проте саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зауважив, що статтею 12 Закону №2491 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій відповідно до статті 12 Закону №2491.
В той же час, ні відповідачем, ні ініціатором подання не надано суду доказів, які б підтверджували існування тих обставин, які були зазначені у поданні та покладені відповідачем в основу спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну без здійснення до того ж додаткової перевірки.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваного рішення ЦМУ ДМС не мало належних та допустимих доказів порушення позивачем міграційного законодавства.
В матеріалах справи не міститься і доказів причетності позивача до дій, про яких йдеться у поданні.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.
Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, зокрема, доказів, які б підтверджували вчинення позивачем винних дій, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, або доказів того, що це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що на час прийняття спірних рішень та протягом розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ визначені в якості підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У той же час, оскаржувані рішення ЦМУ ДМС у випадку, який розглядається, не відповідають таким критеріям.
За наведеного, суд констатує, що ЦМУ ДМС не довів правомірності оскаржуваних рішень, у зв`язку із чим вважає за необхідне визнати їх протиправними і скасувати.
Оскільки скасування посвідки на постійне проживання є наслідком прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ЦМУ ДМС поновити дію посвідки на постійне проживання в Україні проживання позивачу. Так само суд задовольняє і вимогу про зобов`язання відповідача направити до органів ДМС України та Адміністрації Державної прикордонної служби України про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 № 262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати відповідача направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн згідно із квитанцією від 23.10.2025, тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору, суд присуджує позивачу 6056,00 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 №262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 №801122600004317 про відкликання посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 24.04.2018 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 .
Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів Державної міграційної служби України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.10.2025 №262 про відкликання дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до Державної міграційної служби України про видалення з бази даних Державної міграційної служби України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua