Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №932/4730/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: спори про володіння чужим майном

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №932/4730/26

Суддя: Цитульський В. І.

справа №932/4730/26

провадження №2/932/1591/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра, в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача адвоката Гейка В.І., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Іванової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 про витребування майно із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії.

08.04.2026 позивачем подано позов, у якому він просить витребувати у ОСОБА_3 та у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 19/1200 частин (у кожного) домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

12.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

12.06.2026 відкрито загальне позовне провадження.

31.07.2026 від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява у якій він просить розглядати справу у його відсутність та відмовити у задоволенні позову.

17.09.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив.

18.09.2026 позивачем подано відповідь на відзив.

Судом витребувано та отримано відповідь відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальної допомоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, спадкову справу після ОСОБА_5 а також судову справі №932/9547/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про встановлення факту та витребування майна з чужого незаконного володіння.

24.09.2026 зарито підготовче провадження, призначено судовий розгляд.

15.10.2026 проведено розгляду справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 22.10.2026.

Узагальнені доводи позивача.

Батьками позивача ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

За батьком позивача ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на садибу по АДРЕСА_2 , до складу якої входили: будинки А-1 та Б-1, господарські споруди та земельна ділянка.

Оскільки будинок Б-1, що становить 38/100 частин усього майна, будував батько позивача зі своєю сім`єю та на час будівництва перебував у шлюбі із ОСОБА_5 (мати позивача), останній належала 19/100 частина будинку. Враховуючи принцип єдності земельної ділянки та розташованих на ній споруд, ОСОБА_5 також належало право власті на 19/100 частин земельної ділянки, на якій розміщені будинки.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вона склала заповіт на ім`я ОСОБА_4 .

Проте позивач має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини був непрацездатним.

Розмір такої частки становить 19/600 частин.

Позивач прийняв спадщину після матері ОСОБА_5 , оскільки проживав разом із нею на час відкриття спадщини.

Проте батько позивача ОСОБА_6 07.09.2022, якому належало право на 81/100 частину садиби подарував садибу в цілому в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

В свою чергу ОСОБА_4 28.07.2025 подарувала свою частку в кориться ОСОБА_3 .

З огляду на наведене позивач просить про захист свого права власності на 19/600 частин садиби у спосіб витребування їх із чужого незаконного володіння відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовільнити, навів пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Узагальнені доводи відповідачів.

У заяві про розгляду справи за відсутності ОСОБА_3 останній вказує про відсутність у позивача права на спадкування після ОСОБА_5 , оскільки на момент її смерті позивач не був пенсіонером.

У відзиві ОСОБА_1 , не заперечуючи інших обставин, викладених у позовній заяві, вказує про те, що позивач не був непрацездатним на час відкриття спадщини після ОСОБА_5 . Зокрема зазначає про те, що пенсійний вік є диференційованим в залежності від страхового стажу.

Окрім цього звертає увагу, що рішення позбавити позивача спадкового майна було прийнято його батьками, які склали заповіти на інших осіб, а у зв`язку із смертю спадкодавця батько позивача подарував майно онуці.

В судовому засіданні представник відповідача просила позов задовільнити, навела пояснення, аналогічні змісту відзиву.

Обставини, встановлені судом.

Родинні відносини.

ОСОБА_6 перебував у шлюбі із ОСОБА_5 з 11.04.1954, що підтверджується витягом з Державного реєстру актових записів громадян.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_2 (позивач), що підтверджується свідоцтвом про народження.

Окрім позивача у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_7 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». В останньої ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_9 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». Викладене підтверджується витягами з Державного реєстру актових записів громадян про народження та шлюб ОСОБА_11 , свідоцтвом про народження, про шлюб ОСОБА_4 .

Свідоцтвом про смерть підтверджуються факт смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_12 . Дітей він не мав, що підтверджується витягами з Державного реєстру актових записів громадян.

Свідоцтвом про смерть підтверджуються факт смерті ОСОБА_12 . 11.06.2019.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджуються свідоцтвом про смерть.

Спадкове майно.

На підставі рішення Бабушкінського народного суду м. Дніпропетровська по справі №2-1347/1989 від 22.05.1989 за ОСОБА_6 (батьком позивача) визнано право власності в порядку спадкування на 31/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Також цим рішення за ОСОБА_6 визнано право власності на інші 38/100 частин такого домоволодіння, як на ново збудоване майно.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-955/99 від 26.03.1999, за ОСОБА_6 , в порядку спадкування, визнано право власності на останні 31/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 .

08.01.2003 ОСОБА_6 видано державний акт про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,0636 га. Як підставу видачі вказано рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 06.11.2002 №95/4.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо будинку по АДРЕСА_2 вбачається наступне:

- право власності на частину будинку зареєстровано ОСОБА_3 на підставі договорів дарування із реєстровим номером 1598 від 28.07.2025;

- право власності на іншу частину зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі договорів дарування із реєстровим номером від 07.09.2022;

- до того право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору дарування із реєстровим номером 724 від 07.09.2022;

- до того право власності було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі описаних вище судових рішень.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 вбачається наступне:

- право власності на частину будинку зареєстровано ОСОБА_3 на підставі договорів дарування із реєстровим номером 1598 від 28.07.2025;

- право власності на іншу частину зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі договорів дарування із реєстровим номером від 07.09.2022;

- до того право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі договору дарування із реєстровим номером 724 від 07.09.2022;

- до того право власності було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі державного акту про право власності від 08.01.2003.

Спадкова справа після ОСОБА_5 .

10.02.2015 ОСОБА_5 складено заповіт щодо всього майна в користь онуки ОСОБА_4 .

Як вказано вище ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.04.2022 із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 звернулася спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 .

Із відповіді Відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту Адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 10.06.2022, станом на 11.02.2022 по АДРЕСА_2 зареєстровано місце проживання: ОСОБА_5 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_2

17.08.2022 із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 звернувся й позивач.

Постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що спадкове майно зареєстровано за відповідачами.

Щодо непрацездатності позивача.

На момент відкриття спадщини після ОСОБА_5 (11.02.2022) позивачу виповнився 61 рік (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Згідно відповіді відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальної допомоги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10.09.2026, позивачу ОСОБА_2 пенсія за віком призначена з 01.06.2022.

Згідно наданої позивачем інформації щодо призначеної йому пенсії: за призначенням пенсії він звернувся 01.06.2022; тривалість страхового стажу 38 років, 7 місяців та 5 днів.

Інші обставини.

Попередньо ОСОБА_2 звертався із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про встановлення факту та витребування майна з чужого незаконного володіння (справ №932/9547/25). Ухвалою суду від 20.03.2026 позов залишено без розгляду.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За приписами ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

У відповідності до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до ст.26 вказаного Закону, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 с.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.11.2021 у справі № 607/24365/19, від 08.12.2021 у справі № 552/3281/20 від 28.01.2026 у справі №170/581/21.

За приписами ст.22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Конструкція вказаної статті свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю (висновки Верховного Суду наведені у постанові від 06.10.2026 у справі №308/7997/19).

У постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила про існування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди. Зокрема враховуючи вказаний принцип зроблено висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.4 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11. 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

У відповідності до приписів статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Щодо права позивача на обов`язкову частку.

На день смерті матері ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач досяг віку 60 років, зокрема йому виповнився 61 рік.

На цей час позивач страховий стаж позивача становив не менше 29 років, а саме 38 років, що підтверджується інформацією Пенсійного фонду України.

Відтак на день смерті спадкодавця позивач досяг пенсійного віку та, в силу положень статті 1241 ЦК України, він має право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Позиція відповідача, який виникнення права на обов`язкову частку у спадщині пов`язує із фактом призначення пенсії суперечить законодавству.

Зокрема, право на обов`язкову частку у спадщині пов`язується з непрацездатністю особи (ч. 1 ст. 1241 ЦК України). Водночас непрацездатність, серед іншого, настає із досягненням віку, що дає право на призначення пенсії за віком (ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Аналогічний підхід (пов`язує право на обов`язкову частку у спадщині із досягненням пенсійного віку) також застосовується Верховним Судом, зокрема в постанові від 27.05.2026 у справі №359/12739/21.

Оскільки після ОСОБА_5 було троє спадкоємців першої черги, частка на яку може претендувати позивач становить 1/6 від спадкової маси.

Щодо спадкової маси та частки, яку успадкував позивач.

Оскільки батько позивача збудував 38/100 частину будинку по АДРЕСА_2 будучи у шлюбі, резюмується, що така частина будинку є спільною сумісною власністю подружжя.

Відтак спадкодавцю (матері позивача) належало право власності на 19/100 частин будинку.

Оскільки для обслуговування будинку виділено земельну ділянку і така набута у шлюбі, спадкодавцю належало також право власності на 19/100 частин земельної ділянки.

Позивач прийняв спадщину після ОСОБА_5 оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Враховуючи частку позивача у спадщині (1/6) позивач успадкував 19/600 частин садиби.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Оскільки спадщини належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України) на даний час право на спадкове майно зареєстроване за відповідачами із якими у позивача відсутні договірні відносини, належним способом захисту його права є віндикаційний позов.

Відтак суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно звіту про оцінку майна, вартістю будинків, будівель і споруд по АДРЕСА_2 становить 1 692 700 грн, вартість земельної ділянки – 266 780 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 064,92 грн.

Оскільки судом задоволено позов повністю, із відповідачів слід стягнути в користь позивача по 532,46 грн, із кожного.

Інших судових витрат до відшкодування нею не заявлено.

На підставі наведеного, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовільнити повністю.

Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 :

- 19/1200 частки в домоволодінні АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1909387212101);

- 19/1200 частки в земельній ділянці, площею 0.0636 га, з кадастровим номером 1210100000:02:286:0037 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна 1909315812101).

Витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :

- 19/1200 частки в домоволодінні АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1909387212101);

- 19/1200 частки в земельній ділянці, площею 0.0636 га, з кадастровим номером 1210100000:02:286:0037 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна 1909315812101).

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по 532,46 грн з кожного, в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідачі:

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 );

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя: В.І. Цитульський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua